Ухвала суду № 51885302, 17.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13433/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

"17" лютого 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Земляної Г.В., Петрика І.Й.

при секретарі судового засідання Тарнаруцькій Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Соломянському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2010 року у справі за позовом Державної податкової інспекції в Соломянському районі м. Києва до товариства з обмеженою відповідальністю «Латіф», товариства з обмеженою відповідальністю «Основа-простір» про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И ЛА :

Державна податкова інспекція у Соломянському районі м. Києва звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Латіф», товариства з обмеженою відповідальністю «Основа-простір»про зобовязання ТОВ «Основа простір»повернути ТОВ «Латіф», одержані за договором № 03 від 03.11.2008 р. грошові кошти в розмірі 5 731,20 грн. та стягнути з ТОВ «Латіф»в доход держави повернуті ТОВ «Основа Простір»грошові кошти в розмірі 5 731,20 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2010 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить оскаржувану постанову скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступні обставини у справі.

Працівниками Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва на підставі постанови слідчого СВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ОСОБА_2 від 05.06.2009р. була проведена невиїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Латіф» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа-простір»за період з 01.09.2008р. по 31.12.2008р., за результатами якої складено акт №12399/23-11/34405570 від 09.10.2009 р., якою встановлено, що між ТОВ «Латіф»та ТОВ «Основа-простір»укладено договір № 03 від 03 листопада 2008 року, предметом якого є виконання другого етапу роботи з монтажу структурованої комп'ютерної системи в приміщеннях за адресою: Київська область, Макарівський район, смт. Макарів, вул. Київська, 49.

В матеріалах справи міститься платіжне доручення №745 07.11.2008р. на суму 5 731,20 грн., що підтверджує перерахування ТОВ «Латіф» коштів на виконання вищевказаного договору та акт приймання робіт від 14.11.08 р., податкова накладна від 14.11.2008 р. на загальну суму 5 731,20 грн., що відповідає вимогам ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037.

Колегія суддів зазначає, що вказані первинні документи, як вбачається з матеріалів справи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та є належними доказами, що підтверджують здійснення господарської операції.

На підставі податкової накладної ТОВ «Латіф»включило до складу податкового кредиту за листопад 2008 року суму сплаченого за договором № 03 від 03.11.2008р. податку на додану вартість в розмірі 955,20 грн.

Позивач вважаючи, що договір № 03 від 03.11.2008 р., укладений між ТОВ «Латіф»та ТОВ «Основа-простір»є нікчемним, як такий, що суперечить інтересам держави та суспільства, а саме завдання збитків бюджету України звернувся до суду з вказаним позовом.

Суд першої інстанції за результатами розгляду справи прийшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України визначається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, було внесено до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З матеріалів справи вбачається, що на момент здійснення спірної господарської операції ТОВ «Основа-простір»було внесене до Єдиного державного реєстру та було платником ПДВ, таким чином, в суду відсутні підстави вважати первинну документацію, що підтверджує укладення та виконання спірної угоди, такою, що не відповідає вимогам законодавства.

Виходячи з цього, колегія суддів зазначає, що спірний договір не може вважатися нікчемним, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, цей правочин спрямований на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Стосовно наявності підстав для стягнення коштів за нікчемною, на думку позивача, угодою, з позовом про що звернулася до суду Державна податкова інспекція, колегія суддів звертає увагу, що порушення платниками податків правил оподаткування тягне за собою відповідальність, передбачену податковим законодавством і не може бути виключною підставою для висновку про укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки в протилежному випадку правопорушенням була би несплата податків, а не вчинення правочину.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не зазначено в акті перевірки та не надано суду будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договору актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вирок Дніпровського районного суд м. Києва від 08.04.2009 року по кримінальній справі №74-00137, яким ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, на який посилається скаржник в апеляційній скарзі, в обґрунтування необхідності скасування оскаржуваного рішення першої інстанції, на переконання колегії суддів, не спростовує висновки, покладені в основу рішення суду першої інстанції, оскільки факти, встановлені зазначеним вироком, стосуються подій, що повязані з легальними діями по створенню субєкта підприємницької діяльності, та не є підставою вважати правочин нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Соломянському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2010 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді