Постанова № 51870778, 29.09.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

29 вересня 2015 року Справа № 906/740/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Гулова А.Г. ,

судді Петухов М.Г.

за участю представників сторін:

позивача - пред-ка ОСОБА_1 (пост.дов. № 14-10 від 14.01.2015 р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Житомирської області від 25.06.2015 р.

у справі № 906/740/15

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача комунального підприємства "Малинтеплоенерго"

про стягнення 5441106,75 грн.

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення господарського суду Житомирської області від 25.06.2015 р. у справі № 906/740/15 задоволено частково позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Малинтеплоенерго" про стягнення 5441106,75 грн. Відповідно до рішення суду зменшено розмір пені та штрафу, що стягується з комунального підприємства "Малинтеплоенерго" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до 453451,36 грн. Вирішено стягнути з комунального підприємства "Малинтеплоенерго" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2700963,22 грн. боргу, 227744,90 грн. пені, 225706,46 грн. штрафу, 331175,58 грн. 3% річних, 1414944,80 грн. інфляційних нарахувань. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 25.06.2015 р. у справі № 906/740/15 скасувати в частині, де відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 151829,93 грн. пені та 150470,97 грн. штрафу. Просить прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. В решті - рішення залишити без змін.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобовязань, а також - самостійно нести відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Укладаючи договір на поставку природного газу, комунальне підприємство «Малинтеплоенерго» усвідомлювало всі ризики та свідомо, з доброї волі погодилося на умови поставки, в тому числі і щодо нарахування пені.

Пояснює, що Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» перебуває у вкрай тяжкому фінансовому стані, і такі обставини підтверджені звітом про фінансові результати за 9 місяців 2014 року, відповідно до якого збиток позивача за аналогічний період попереднього року становив 5 317 670 грн., за звітний період - 62 474 671 тис. грн., прибуток - 0 грн. Здійснюючи покладене державою завдання з забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом, компанія діє у жорстких рамках затверджених тарифів на закупівлю та постачання природного газу споживачам.

Зазначає, що скаржник є гарантованим постачальником та не може відмовитись від постачання природного газу споживачам, а отже законодавчо зобовязаний надавати споживачам природний газ, незалежно від свого фінансового становища, наявності чи відсутності заборгованості контрагентів. Водночас має обовязок щодо своєчасного розрахунку за закуплений природний газ з газодобувними підприємствами та іншими контрагентами. Несвоєчасність розрахунків за поставлений природний газ споживачів (у тому числі відповідача), як наслідок - нестача коштів, тягне за собою заборгованість перед газопостачальними підприємствами відповідно до договорів, які передбачають жорсткі санкції (штраф, пеню) за прострочення оплат, спричиняє значні збитки НАК «Нафтогаз України».

Доводить, що через несвоєчасність розрахунків та заборгованість споживачів природного газу компанія як гарантований постачальник газу змушена залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних для забезпечення потреб споживачів газу. Бюджетом України та фінансовим планом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», який затверджений Кабінетом Міністрів України, не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу. Єдиним джерелом часткової компенсації понесених Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» втрат, завданих несвоєчасними розрахунками за газ, є стягнення з боржників пені у розмірі, передбаченому умовами договорів.

Звертає увагу суду, що зменшуючи розмір неустойки, тобто зменшуючи розмір відповідальності за порушення грошового зобовязання, суд першої інстанції порушив вимоги ст.219 ГК України за відсутності доказів неправомірних дій позивача щодо договірних відносин.

Зазначає, що відповідно до ст.83 ГПК України суд повинен був в обовязковому порядку дослідити наявність чи відсутність збитків у позивача у відповідності до ст.551 ЦК України, врахувати обовязкові вимоги, встановлені ст.233 ГК України як підстави для зменшення штрафних санкцій, а саме - ступінь виконання зобовязання, майновий стан сторін, інтереси сторін та інші обставини справи. Вважає, що відповідачем не було надано жодних належних доказів винятковості обставин, місцевим господарським судом не враховано фінансове становище та особливості господарської діяльності позивача. За таких обставин, без надання належної оцінки доводів обох сторін, застосування ст.233 ГК України є необгрунтованим та незаконним.

Відповідач комунальне підприємство «Малинтеплоенерго» не забезпечив явку свого представника у судове засідання, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень /а.с.132/.

У відзиві на апеляційну скаргу комунальне підприємство «Малинтеплоенерго» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 25.06.2015 р. частково змінити у п.2 резолютивної частини рішення суму пені 453451,51 грн. змінити на 253808,13 грн., в п.3 зазначені суми до стягнення 227744,90 грн. пені; 225706,46 грн. штрафу; 331175,58 грн. 3% річних;1414944,80 грн. інфляційних нарахувань змінити відповідно на 123567,67 грн. пені; 130240,46 грн. штрафу; 180808,39 грн. 3% річних; 979638,24 грн. інфляційних нарахувань.

Зазначає, що відповідач є комунальним підприємством, яке здійснює постачання тепла різним категоріям населення, і заборгованість спричинена відсутністю у повному обсязі державних субвенцій на відшкодування різниці в тарифах; при цьому ступінь виконання розрахунків -50 %; штрафні санкції є надмірно великими порівняно зі збитками кредитора, тоді як стягнення інфляційних та 3% річних разом з пенею та штрафом частково компенсує втрати позивача.

Водночас, відповідач вважає рішення господарського суду Житомирської області від 25.06.2015 р. незаконним і пояснює, що судом при оцінці доказів не було враховано особливості оплати, проведеної відповідачем 23.12.2014 р. на суму 473000,00 грн та 1920000,00 грн (відображено у довідці операцій по КП «Малинтеплоенерго» із зазначенням призначення платежу, долученої як додаток до позовної заяви НАК «Нафтогаз України»), а всього на суму 2393000,00 грн. за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам.

Умови договорів про організацію взаєморозрахунків № 1453/30 та № 1454/30 від 15.12.2014 р., за якими проводилась зазначена оплата на погашення заборгованості за спожитий природний газ за договором купівлі-продажу № 12/849/БО-10 від 28.08.2012 р., які за змістом відповідають примірному договору, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 29.01.2014 р. постановою Кабінету Міністрів України згідно з п.2 ст.16 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік», - передбачають іншій, змінений порядок і строк проведення розрахунків за природний газ.

Зауважує, що для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу та наслідків за порушення грошового зобовязання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, яким сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Тому внаслідок виконання за рахунок субвенцій оплати за жовтень 2012 року не повинні нараховуватись пеня, штраф, інфляційні нарахування та 3% річних. Зазначає, що за жовтень 2012 року штрафні санкції мають бути нараховані на суму боргу 406464,73 грн (за виключенням 98000,00 грн вчасно проведеної оплати та 2393000,00 грн оплати за рахунок субвенцій).

Просить врахувати висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 23.09.2015 р. у справі №3-501 гс 15, за результатами перегляду судових рішень з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень ст.ст.549, 625 ЦК України.

28.09.2015 р. від комунального підприємства «Малинтеплоенерго» електронною поштою надійшло клопотання від 28.08.2015 р. № 225 про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу та наданими доказами.

Скаржник заперечує проти вищенаведених доводів відповідача комунального підприємства «Малинтеплоенерго». Зазначає, що Верховний суд України надав правову оцінку договорам про організацію взаєморозрахунків, що були укладені на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11 червня 2012 року № 517 «Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування». Договори №74/30 та 375/30 були укладені на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. № 30, що регулюють правові відносини щодо надання субвенцій державою на інших умовах..

Згідно з абзацом 6 пункту 4 Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості в різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. № 30, із суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу, та енергопостачальниками або газодобувними підприємствами проводяться розрахунки з погашення кредиторської заборгованості за спожиті енергоносії (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій).

Звертає увагу суду, що у даному випадку умовами укладених договорів № 1453/30 та № 1454/30 передбачено погашення тільки частини основної заборгованості за поставлений газ, не включаючи при цьому суми нарахованих позивачем пені, відсотків річних та інфляційних втрат.

Доводить, що укладений договір про організацію взаєморозрахунків не звільняє відповідача від зобов'язання щодо сплати пені, інфляційних втрат та 3% річних за невиконання умов договору купівлі-продажу газу №12/849-БО-Ю від 28.08.2012 р., оскільки субвенції з державного бюджету є лише способом компенсації відповідачу недоотриманих коштів внаслідок різниці у тарифах та не дають йому права не виконувати зобов'язання за укладеними господарськими договорами та уникати відповідальності за порушення їх умов.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, явка представника відповідача в судове засідання обовязковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги чи позицією іншої сторони і перевіряє законність та обгрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено слідуюче.

28.08.2012 р. Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (постачальник/позивач) та комунальним підприємством "Малинтеплоенерго" (покупець/відповідач) укладений договір №12/849-БО-10 купівлі-продажу природного газу /а.с.11-16/.

За умовами п.1.1 договору позивач зобов'язаний передати у власність відповідачу у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКГ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а відповідач в свою чергу взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору /а.с.11-16/

Відповідно до п.2.1 договору позивач передає відповідачу з 01.08.2012 р. по 31.12.2012 р. газ обсягом до 640,0 тис. куб.м.

Пунктами 3.3, 3.4 договору встановлено, що підставою для остаточних розрахунків є акт приймання-передачі газу у відповідному місяці продажу.

Згідно з п.7.2 договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками. Договір діє в частині поставки газу до 31.12.2012 р., а в частині розрахунків до їх повного здійснення.

На виконання умов договору позивач за період з жовтня 2012 по грудень 2012 передав, а відповідач отримав природний газ на загальну суму 5491963,22 грн, що підтверджується актами приймання-передачі від 27.11.2012 р. на суму 2897464,73 грн, від 30.04.2013 р. на суму 997355,11 грн. та від 30.04.2013 р. на суму 1597143,38 грн./а.с.18-20/.

Відповідно до п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач своєчасно 08.11.2012 р. сплатив 98000 грн. вартості газу, поставленого у жовтні 2012 року. В решті грошові зобов'язання за договором виконані відповідачем несвоєчасно, що підтверджено витягами про операції по підприємству «Малинтеплоенерго» /а.с.21-22/ та актами вивірки, виконаними сторонами станом на 31.07.2014 р. і на 31.10.2014 р. /а.с.22-23/.

15.12.2014 р. Головним управлінням Державної казначейської служби України у Житомирській області, Департаментом фінансів Житомирської облдержадміністрації, управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Малинської міської ради, фінансовим управлінням Малинського міськвиконкому, товариством з обмеженою відповідальністю «Малин Енергоінвест», комунальним підприємством "Малинтеплоенерго" та "НАК "Нафтогаз України" укладені договори № 1453/30 та № 1454/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") /а.с.118-120/.

Відповідно до п.1. цих договорів предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п.24 ст.14 та п.2 ст.16 Закону України Про Державний бюджет України на 2014 рік і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. № 30.

Згідно з п.9 договору № 1453/30 комунальне підприємство "Малинтеплоенерго" перераховує на рахунок НАК "Нафтогаз України" кошти в сумі 1920000,00 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2012 рік згідно з договором від 28.08.2012 р. № 12/849-БО-10.

Згідно з п.10 договору № 1454/30 комунальне підприємство "Малинтеплоенерго" перераховує на рахунок НАК "Нафтогаз України" кошти в сумі 473000,00 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2012 рік згідно з договором від 28.08.2012 р. № 12/849-БО-10.

Умовами цих договорів визначено, що сторони, перераховуючи кошти, у графі платіжного доручення призначення платежу додатково зазначають пункт 24 статті 14 та пункт 2 статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», а також дату і номер договору.

Відповідно до пп.2,3 п. 12 договору № 1453/30 та відповідно до пп.2,3 п.13 договору № 1454/30 з метою виконання договору сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору та перераховувати кошти наступній стороні.

Сторони визначили, що договори набирають чинності з моменту підписання сторонами і діють до повного виконання сторонами своїх зобовязань за договором.

Договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування.

Відповідно до п.17 договору № 1453/30 та п.18 договору № 1454/30 сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Договори про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") від 20.10.2014 р. підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

На виконання цих договорів про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") від 15.12.2014 р. підприємство "Малинтеплоенерго" 23.12.2014 р. перерахувало на рахунок НАК "Нафтогаз України" кошти в сумі 1473000 грн. та 1920000 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 28.08.2012 р. № 12/849-БО-10 з посиланням у платіжних документах на договори № 1453/30 та № 1454/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік").

Доказів відшкодування заборгованості в сумі 2700963,22 грн. суду в порядку ст.ст.33-34 ГПК України не надано. За таких обставин колегія суддів погоджується із обґрунтованим висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги в частині стягнення боргу у заявленій позивачем сумі 2700963,22 грн.

В решті рішення суду першої інстанції підлягає зміні відповідно до пп.1,3 ч.1 ст.104 ГПК України, оскільки суд першої інстанції неповно зясував обставини, які мають значення у справі і висновки суду не відповідають конкретним обставинам справи.

Наявні у справі докази розрахунок позивача /а.с.9/, витяг про операції по підприємству «Малинтеплоенерго» /а.с.22/, пояснення відповідача про виконання сторонами взаєморозрахунків відповідно до п.24 ст.14 та п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію /а.с.48-49/, які були надані суду першої інстанції до прийняття рішення, дозволяли суду дослідити повно обставини виконання розрахунків в тому числі за договорами про організацію взаєморозрахунків відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та правильно оцінити підстави нарахування штрафних санкцій.

Враховуючи обставини виникнення і відшкодування заборгованості, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно зі ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Уклавши договори про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") сторони в такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу.

Матеріалами справи підтверджено, що розрахунок за поставлений природний газ на суму 2393000,00 грн. відбувся 23.12.2014 р. у порядку та строки на умовах договорів про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік").

Отже, для застосування наслідків за порушення грошового зобовязання, встановлених частиною 2 ст.625 ЦК України, а також для стягнення штрафних санкцій необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договорами № 1453/30 та № 1454/30, де сторони засвідчили, що після виконання договорів вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмету договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 09 вересня 2014 року у справах № 5011-1/1043-2012-42/528-2012 і № 5011-35/1533-2012-19/522-2012 та від 01.07.2015 р. у справі № 15/136 (924/1230/14).

Відповідно до ч.1 ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Враховуючи вищевикладене, практику Верховного Суду України та вказівки щодо приведення судової практики у відповідність з рішенням Верховного Суду України для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків, які діяли саме на момент розгляду справи.

За наведених вище обставин відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій, а також боргу з урахуванням інфляції та відсотків річних з суми 2393000,00 грн., тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Разом з тим, судом встановлено, що має місце несвоєчасне виконання решти платежів за поставлений газ, крім 98000 грн. та 2393000 грн., тому є підставними і підлягають задоволенню як такі, що ґрунтуються на умовах п.7.2 договору та нормах закону, вимоги про стягнення пені, штрафу, боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Отже, порушення відповідачем строків оплати є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст.611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунками суду апеляційної інстанції (додається у справі) з урахуванням визначених договором строків оплати та фактично виконуваних платежів (в т.ч. за договорами про організацію взаєморозрахунків) належними до стягнення за період з 14.11.2012 р. є 205847,37 грн. пені та 210067,43 грн. штрафу за умовами п.7.2 договору, а також - 156374,23 грн. відсотків річних та 664491,5 грн. інфляційних нарахувань на підставі ст.625 ЦК України.

В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають як необґрунтовані.

Також колегія суддів вважає, що не підлягає задоволенню заява відповідача про зменшення належної до стягнення суми штрафних санкцій.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р. (з подальшими змінами та доповненнями) розяснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Колегія суддів оцінила обставини справи в їх сукупності відповідно до ст.43 ГПК України та встановила, що заборгованість відповідача є значною на даний час і період заборгованості є тривалим. Колегія суддів враховує майновий стан обох сторін і зауважує, що суд першої інстанції безпідставно послався на економічну ситуацію, яка склалась в країні, високий ступінь інфляційних процесів в економіці країни, оскільки такі процеси впливають на фінансовий стан обох сторін, а не тільки відповідача.

Враховуючи конкретні обставини справи, колегія суддів не вбачає підстав для визнання їх винятковими та такими, що є підставою для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій. Тому апеляційна скарга в цій частині підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів покладає витрати на судовий збір з позовної заяви на сторони пропорційно задоволеним вимогам згідно з ч.1 ст.49 ГПК України.

Розподіляючи витрати на судовий збір з апеляційної скарги, колегія суддів враховує, розяснення Вищого господарського суду України, викладені у п.2.15. постанови Пленуму від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», де визначеено, що законом передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду, виходячи саме з оспорюваної суми. При цьому оспорюваною є та сума, із стягненням якої не погоджується особа, що подає скаргу; ця сума може співпадати з ціною позову (якщо рішення оскаржується в повному обсязі) або не співпадати (якщо рішення оскаржується в певній частині майнових вимог). Наприклад, за вимогою про стягнення 1 млн.грн. прийнято рішення про стягнення 700000 грн. та відмову у стягненні решти 300000 грн.; подаючи апеляційну чи касаційну скаргу на таке рішення, позивач сплачує судовий збір з розрахунку 300000 х 2% : 100 х 50% : 100, тобто оспорюваною є сума 300000 грн.; якщо ж це рішення оскаржує відповідач у частині задоволення позовних вимог, то оспорюваною буде відповідно сума 700000 грн.

Отже витрати на судовий збір з апеляційної скарги покладаються на скаржника та відповідача у сумах 1518,3 грн. та 1504,71 грн. відповідно.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволити частково. Рішення господарського суду Житомирської області від 26.06.2015 р. у справі № 906/740/15 в частині зменшення розміру пені та штрафу, що стягується з комунального підприємства "Малинтеплоенерго" на користь публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до 453451,36 грн. (60 %) скасувати та змінити в частині стягнення з відповідача на користь позивача сум пені, штрафу, відсотків річних та інфляційних нарахувань, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції:

"Позов задоволити частково. Стягнути з комунального підприємства "Малинтеплоенерго" (11600, Житомирська область, м. Малин, вул. В.Стуса, 23; код ЄДРПУО 32277167) на користь публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПУО 20077720) 2700963,22 грн. боргу, 205847,37 грн. пені, 210067,43 грн. штрафу, 156374,23 грн. відсотків річних, 664491,50 грн. інфляційних нарахувань та 52888,20 грн. витрат на судовий збір.

Відмовити у задоволені позову в частині стягнення 178180,32 грн. пені, 983175,38 грн. інфляційних нарахувань, 175897,30 грн. відсотків річних та 166110,00 грн. штрафу."

Стягнути з комунального підприємства "Малинтеплоенерго" (11600, Житомирська область, м. Малин, вул. В.Стуса, 23; код ЄДРПУО 32277167) на користь публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПУО 20077720) 1504,71 грн. витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Житомирської області видати накази на виконання цієї постанови.

Матеріали справи № 906/740/15 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Петухов М.Г.