Постанова № 51870776, 30.09.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року Справа № 924/1620/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Саврій В.А. ,

судді Павлюк І. Ю.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: ОСОБА_1 (довіреність №б/н від 13 січня 2015 року)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача ВКП "Явір-Інвест" на рішення господарського суду Хмельницької області від 03.06.2015 року у справі №924/1620/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційна фірма "КОНО"

до Виробничо-комерційного підприємства "Явір-Інвест"

про стягнення 34 939,44 грн. 3 % річних та 265 782,02 грн. інфляційних втрат

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області (суддя Суботіна Л.О.) від 03 червня 2015 року у справі №924/1620/14 позов Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційна фірма "КОНО" (надалі позивач) до Виробничо-комерційного підприємства "Явір-Інвест" (надалі відповідач) про стягнення 34 939,44 грн. 3% річних та 265 782,02 грн. інфляційних втрат задоволено частково /а.с. 114-116/. Стягнуто з Виробничо-комерційного підприємства "Явір-Інвест" (Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с.Велика Калинівка, код 21319929) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційна фірма "КОНО" (АДРЕСА_1, код 13818328) 34 939,44 грн. (тридцять чотири тисячі дев'ятсот тридцять дев'ять гривень 44 коп.) 3 % річних, 264 981,58 грн. (двісті шістдесят чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят одна гривня 58 коп.) інфляційних втрат, 5998,42 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім гривень 42 коп.) витрат по оплаті судового збору. У стягненні 800,44 грн. інфляційних втрат відмовлено.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що cаме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - Виробничо-комерційне підприємство "Явір-Інвест" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 03.06.2015 року по справі №924/1620/14, а в задоволенні позовних вимог ТОВ «ПКФ «КОНО» відмовити в повному обсязі /а.с. 122-124/. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Хмельницької області норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що згідно договору про зарахування зустрічних вимог від 25.01.2012 року по Договору поставки №08/11 від 22.08.2012 року сторонами проведено зарахування 1 888 998,90 грн. штрафних санкцій, які постачальник мав перед покупцем в рахунок погашення боргу за поставлений товар в сумі 4 771 137 грн. Також зазначеним договором сторони провели зарахування зустрічних зобовязань по сплаті штрафних санкцій в сумі 3 777 997,81 грн. (пункт 5.1 та 6.1). Пунктом 8.1 договору від 25.01.2012 року сторони визначили, що після підписання сторонами цього договору постачальник є кредитором, а покупець боржником за поставлений товар в сумі 2 882 138,10 грн. На виконання укладеного 25.01.2012 року договору ВКП «Явір-Інвест» повинно було перерахувати ТОВ ПКФ «КОНО» 2 882 138,1 грн, але помилково перерахувало 3 110 000 грн., тобто на 227 861,9 грн. більше. У звязку з цим, ВКП «Явір-Інвест» листом від 24.11.2014 року за вих.№24/11/2 повідомило ТОВ ПКФ «КОНО» про зарахування зустрічної вимоги на суму 1 888 998,90 грн. та про необхідність повернути надлишково сплачені кошти в сумі 227 861,90 грн. на розрахунковий рахунок. Враховуючи вищевикладене, заборгованості ВКП «Явір-Інвест» перед ТОВ ПКФ «КОНО» по договору поставки №08/11 від 22.08.2011 року не існує.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 02 липня 2015 року у справі №924/1620/14 апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено дату судового засідання на 15 липня 2015 року /а.с. 121/.

Від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційна формі «КОНО» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.

13 липня 2015 року від позивача ТОВ промислово-комерційна фірма «КОНО» надійшло клопотання про розгляд скарги без участі представника сторони.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15 липня 2015 року у справі №924/1620/14 було відкладено розгляд апеляційної скарги відповідача на 29 липня 2015 року /а.с. 165/.

В судовому засіданні 29 липня 2015 року, у звязку із усним клопотанням відповідача було відкладено розгляд апеляційної скарги на 26 серпня 2015 року /а.с.172/.

Розпорядженням в.о. Голови Рівненського апеляційного господарського суду, у звязку із перебуванням у відпустці судді Саврія В.А. та відповідно до затверджених складів колегій, було внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Дужич С.П., суддя Павлюк І.Ю. /а.с.177/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26 серпня 2015 року у справі №924/1620/14 було відкладено розгляд апеляційної скарги відповідача на 30 вересня 2015 року /а.с. 179/.

Розпорядженням Голови Рівненського апеляційного господарського суду від 29 вересня 2015 року у справі №924/1620/14, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Дужича С.П. та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Саврій В.А., суддя Павлюк І.Ю.

Безпосередньо в судовому засіданні 30 вересня 2015 року представник відповідача повністю підтримав вимоги і доводи викладені в апеляційній скарзі.

Крім того, в судовому засіданні представником відповідача - ВКП "Явір-Інвест" було подано клопотання №29/09/2 від 29.09.2015 року про відкладення розгляду справи до вирішення пов'язаної з нею справи №924/260/15, яка буде розглядатись Вищим господарським судом України та справи №914/3313/15, яка буде розглядатись господарським судом Львівської області 05.10.2015 року. Розглянувши подане клопотання колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення враховуючи наступне.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням господарського суду Хмельницької області від 07.02.2014 року по справі №19/5025/918/12, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 року, було частково задоволено первісний та зустрічний позов: стягнуто з Виробничо-комерційного підприємства "Явір-Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційна фірма "КОНО" 1 661 137,66 грн. боргу, 104 748,61 грн. 3 % річних , 1 850 857, 78 грн. штрафу, 63 492, 59 грн. витрат на оплату судового збору; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційна фірма "КОНО" на користь виробничо-комерційного підприємства "Явір-Інвест" 92,24 грн. витрат на оплату експертизи, 3 701 715,56 грн. штрафу, 48 720 грн. витрат на оплату судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2014 року касаційну скаргу задоволено частково, рішення господарського суду Хмельницької області від 07.02.2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 року в частині стягнення з ТОВ ПКВ "КОНО" на користь ВКП "Явір-Інвест" 3701715,56 грн. штрафу змінено, зменшено суму штрафу до 2000000,00 грн. В решті рішення господарського суду Хмельницької області від 07.02.2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 року залишено без змін.

Вищевказаними судовими рішеннями встановлено, що згідно договору поставки №08/11 від 22.08.2011 року позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 18 889 989,09 грн. Натомість відповідачем було сплачену позивачу 17 228 851, 43 грн. Решту товару на суму 1661137,66 грн. відповідач не оплатив. Тому судом були задоволені позовні вимоги за первісним позовом щодо стягнення з відповідача 1 661 137,66 грн. боргу за поставлений товар.

17.10.2014 року позивач направив відповідачу заяву вих.№1710/01-З-14 про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій повідомив, що зобов'язання позивача перед відповідачем припинено повністю шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, в сумі 2048812,24 грн., з яких - 92,24 грн. витрати на оплату експертизи, 2000000,00 грн. штраф, 48720,00 грн. витрати на оплату судового збору. В результаті проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, сума заборгованості відповідача перед позивачем залишилась в розмірі 1631424,40 грн. основного боргу за договором № 08/11 від 22.08.2011 року.

В зв'язку з несплатою відповідачем основної суми заборгованості в розмірі 1631424,40 грн. по договору поставки №08/11 від 22.08.2011 року, позивач у відповідності до приписів частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу 3 % річних в розмірі 34939,44 грн. за період з 08.02.2014 року по 23.10.2014 року та інфляційні збитки в сумі 265782,02 грн. за лютий-вересень 2014 року.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу зобовязання боржник зобовязаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України, частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли цивільні відносини, які виникають з договору поставки.

Так, на підставі договору поставки №08/11 від 22.08.2011 року позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 18889989,09 грн. Відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково на суму 17228851,43 грн. Решту товару на суму 1661137,66 грн. відповідач не оплатив.

В зв'язку із вказаним рішенням господарського суду Хмельницької області від 07.02.2014 року по справі №19/5025/918/12, залишеним без змін в цій частині постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2014 року, було стягнуто з відповідача на користь позивача 1 661 137,66 грн. боргу, 104 748,61 грн. 3 % річних , 1 850 857, 78 грн. штрафу, 63 492, 59 грн. витрат на оплату судового збору.

Згідно статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вищевказаними судовими рішеннями встановлено, що відповідач допустив порушення умов договору поставки № 08/11 від 22.08.2011 року в частині своєчасної оплати вартості отриманого товару.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобовязання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, як порушення зобовязання.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 34939,44 грн. за період з 08.02.2014 року по 23.10.2014 року та інфляційні збитки в сумі 265782,02 грн. за лютий - вересень 2014 року, які нараховані на суму основної заборгованості.

Колегією суддів враховується, що згідно пункту 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Колегією суддів перевірено розрахунок 3% річних та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства. Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача 34939,44 грн. 3% річних була правомірно задоволена.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів встановила, що за період з лютого по вересень 2014 року їх розмір становить 264981,58 грн. Тому у стягненні 800,44 грн. інфляційних втрат судом першої інстанції правомірно відмовлено.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01 вересня 2015 року у справі №914/260/15 за позовом Виробничо-комерційного підприємства «Явір-Інвест» до ТОВ ПКФ «Коно» про визнання відсутнім права на стягнення 227861,90 грн., якою було задоволено апеляційну скаргу ТОВ ПКФ «Коно» б/н від 27.05.2015 року, скасовано рішення господарського суду Львівської області від 14.05.2015 року у справі №914/260/15 та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог про спонукання до виконання своїх обов'язків за договором про зарахування зустрічних вимог до договору поставки № 08/11 від 22.08.2011 року, укладеним 25.01.2012 року в натурі, зобов'язавши зарахувати зустрічну однорідну вимогу на суму 1 888 998,90 грн; встановлення факту припинення з 25.01.2012 року правовідносин між сторонами в частині нарахування штрафних санкцій відповідно до додаткової угоди № 8 від 25.10.2011 року до договору поставки №08/11 від 22.08.2011 року, якою передбачена двостороння відповідальність в розмірі 20% від ціни договору за порушення строків поставки товару та оплати його вартості; визнання незаконними та припиненими як такі, що порушують право, дії ТзОВ ПКФ «Коно» в частині нарахування та стягнення з ВКП «Явір-Інвест» боргу в сумі 1 661 137,66 грн. за договором поставки № 08/11 від 22.08.2011 року та штрафних санкцій в сумі 3 777 997,82 грн. відповідно до додаткової угоди №8 від 25.10.2011 року до договору поставки № 08/11 від 22.08.2011 року якою передбачена двостороння відповідальність в розмірі 20% від ціни договору за порушення строків поставки товару та оплати його вартості; стягнення з ТзОВ ПКФ «Коно» на користь з ВКП «Явір-Інвест» як надмірно сплачені кошти у сумі 227 861,90 грн.

Враховуючи вищевикладене, місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги у загальному розмірі 299 921,02 грн., в тому числі 34 939,44 грн. 3 % річних, 264 981,58 грн. інфляційні втрати.

Інші доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до статей 33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини і на яких ґрунтується висновок суду.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 03.06.15 р. у справі №924/1620/14 залишити без змін, апеляційну скаргу ВКП "Явір-Інвест" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 924/1620/14 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Павлюк І. Ю.