Рішення № 51869631, 28.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2015Справа №910/17911/15

за позовомДочірнього підприємства «Поліграфічний комбінат «Зоря»доДержавного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції Українипростягнення 20569418,21 грн.Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаСаленко В.Ю. - представник; від відповідача не з'явився;ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Поліграфічний комбінат «Зоря» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України заборгованості за договором № 127/12 від 11.09.2012 у розмірі 11339981,10 грн., пені у розмірі 47949,04 грн., інфляційних втрат у розмірі 8572080,60 грн. та 3% річних у розмірі 609407,47 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 127/12 від 11.09.2012 в частині здійснення розрахунків за отриманий товар, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2015 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/17911/15 та призначено розгляд справи на 05.08.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2015, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, неподанням відповідачем витребуваних судом документів, поданим клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 14.08.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2015 за клопотанням позивача судом продовжено строк розгляду спору у справі № 910/17911/15 на 15 днів, а у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, неподанням відповідачем витребуваних судом документів, поданим клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 16.09.2015.

В судовому засіданні 16.09.2015 оголошено перерву до 24.09.2015, а 24.09.2015 до 28.09.2015.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 28.09.2015, з'явився, позов підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 28.09.2015 не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 16.09.2015 представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що у відповідача наявні сумніви щодо підписання видаткової накладної № 768 від 22.08.2013 на суму 3779981,10 грн. та товарно - транспортної накладної на отримання продукції від 22.08.2013 представником відповідача ОСОБА_1, що в свою чергу вказує про безпідставність вимог позивача на зазначену суму. Крім цього, відповідачем заявлено про сплив позовної давності щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені.

В судовому засіданні 28.09.2015 розглянуто клопотання відповідача від 16.09.2015 про призначення криміналістичної (почеркознавчої) експертизи документів з метою встановлення дійсності підпису представника відповідача на видатковій накладній № 768 від 22.08.2013 на суму 3779981,10 грн. та товарно - транспортній накладній на отримання продукції від 22.08.2013. У задоволенні вказаного клопотання судом відмовлено, оскільки підстави для призначення криміналістичної (почеркознавчої) експертизи документів у справі №910/17911/15 відсутні, і дослідження всіх обставин даного спору не потребує спеціальних знань.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.09.2012 між Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (замовник, відповідач) та Дочірнім підприємством «Поліграфічний комбінат «Зоря» (виконавець, позивач) було укладено договір №127/12 відповідно до умов якого, виконавець виготовляє і передає у власність замовника «спеціальні бланки свідоцтва про право власності» у кількості 2000000 комплектів, а замовник зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її вартість на умовах, визначених цим договором (п.1.1), виконавець зобов'язується виготовити та поставити, а замовник прийняти продукцію в строк до 31.12.2015 (п.4.1), вартість продукції становить 37800000,00 грн. (п.5.2), оплата за кожну партію продукції, що виготовляється та передається виконавцем, здійснюється замовником на умовах попередньої оплати (п.5.4).

На виконання умов договору №127/12 від 11.09.2012 Дочірнім підприємством «Поліграфічний комбінат «Зоря» було виготовлено і поставлено, а представниками Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі відповідних довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей було прийнято у період з 26.03.2013 по 18.02.2014 товар, а саме спеціальні бланки свідоцтва про право власності на загальну суму 20789981,10 грн.

Відповідно до виписок банку з рахунку позивача відповідачем було сплачено за поставлений товар за період з 13.03.2013 по 05.06.2013 загальну суму у розмірі 9450000,00 грн.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки продукції відповідачу докази, господарський суд виходить з наступного:

У відповідності до ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

У відзиві на позов відповідачем зазначено, що підпис представника Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на видатковій накладній на поставку продукції № 768 від 22.08.2013 на суму 3779981,10 грн. та товарно - транспортній накладній на отримання продукції від 22.08.2013 ОСОБА_1 відрізняється від зразку підпису вказаної особи, що міститься в особовій справі працівника, зокрема, згоді б/н від 18.09.2013 на збір та обробку персональних даних.

За приписами ст.36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

За приписами ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктами 2, 3, 4, 15 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей , яку затверджено Наказом №99 від 16.05.1996 Міністерства фінансів України, (що була чинною, в тому числі, у період з 11.07.2013 по 19.09.2013) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною. Довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність особам, що не працюють на даному підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж кількості з цього підприємства. Відповідальність за своєчасне та повне оприбуткування одержаних за виданими довіреностями цінностей покладається на посадових осіб, яким надано право підписувати довіреності, а також на особу, яку призначено для виписування і реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей.

Як зазначалось судом, до кожної з видаткових накладних, на підставі яких товар передався відповідачу, позивачем було надано відповідні довіреності, видані Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на отримання товарно-матеріальних цінностей своїми представниками та товарно-транспортні накладні. У довіреностях містяться зразки підписів осіб, яким доручено отримання товару за договором №127/12 від 11.09.2012, які скріплено підписом керівника, головного бухгалтера відповідача та печаткою Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, що в повному обсязі відповідає вимогам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей.

Також в справі наявна копія податкової накладної від 22.08.2013 №92 на суму 3779981,10 грн., в тому числі ПДВ 629996,85 грн, яка була видана позивачем відповідачу в рамках договору поставки. Згідно довідки від 16.09.2015 №22851/01-07, виданої за підписом в.о.генерального директора відповідача та головного бухгалтера відповідача, згідно видаткової накладної на спеціальні бланки свідоцтва про право власності від 22.08.2013 №768 на суму 3779981,10 грн., в тому числі ПДВ 629996,85 грн., відповідачем було відображено податковий кредит та у податковому обліку витрати.

Таким чином, факт поставки позивачем відповідачу товару вартістю 3779981,10 грн., в тому числі ПДВ 629996,85 грн., підтверджений документально, а твердження відповідача в якості спростування факту отримання товару за накладною №768 є безпідставним.

Крім цього, з моменту поставки товару за оспорюваною відповідачем накладною пройшло більше 2-х років, проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України жодного разу будь-яких заперечень щодо прийняття товару в межах спірного правочину не висловлювалось.

Отже, у даному випадку існує обов'язок покупця оплатити продукцію негайно після її прийняття, оскільки ані нормами чинного законодавства України, ані положеннями укладеного між сторонами правочину постачальнику не заборонено здійснювати виконання своїх зобов'язань з поставки товару без отримання попередньої оплати. При цьому, у даному випадку вчинення заявником дій, направлених на передачу товару, та прийняття продукції відповідачем свідчить про взаємну волю сторін до зміни умов договору №127/12 від 11.09.2012 в частині поставки товару без попередньої оплати.

За таких обставин, господарський суд міста Києва дійшов висновку, що строк оплати товару, який було поставлено у період з 26.03.2013 по 18.02.2014 в межах договору №127/12 від 11.09.2012 настав.

Однак, за твердженнями позивача, які відповідачем належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України було лише частково оплачено поставлений товар, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 11339981,10 грн.

Наведені твердження позивача в повному обсязі підтверджуються наданими до матеріалів справи банківськими виписками з рахунку Дочірнього підприємства «Поліграфічний комбінат «Зоря».

За таких обставин, позовні вимоги Дочірнього підприємства «Поліграфічний комбінат «Зоря» до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про стягнення основного боргу у розмірі 11339981,10 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 47949,04 грн., інфляційних втрат у розмірі 8572080,60 грн. та 3% річних у розмірі 609407,47 грн.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно з ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що замовник, у разі несвоєчасного виконання обов'язків в порядку і на умовах, передбачених цим договором, сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно оплаченої продукції за кожен день прострочення оплати.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати товару, поставленого за представленими до матеріалів справи видатковою накладною від 18.02.2014, позивачем було нараховано пеню на загальну суму 47949,04 грн. за період з 13.07.2014 по 19.08.2014.

Здійснивши перевірку наведеного заявником розрахунку, господарським судом встановлено, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині правомірними.

Твердження відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності за вимогами про стягнення пені суд вважає необґрунтованими та зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.2.1 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом ч.2 ст.9 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.223 Господарського кодексу України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених ст.175 Господарського кодексу України.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3 та 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.2.1 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

За приписами п.2.2 зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України за змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна позиція міститься також в постанові від 12.06.2007 Верховного Суду України у справі №П-9/161-16/165.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Відповідно до п.4.3 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Як зазначалось вище, позивачем було нараховано пеню за порушення відповідачем строків внесення плати товару, поставленого за видатковою накладною від 18.02.2014 на суму 47949,04 грн. При цьому, за порушення строків внесення платі за товар, отриманий 18.02.2014 позивачем нараховано неустойку за період з 13.07.2014 по 19.08.2014.

З урахуванням позиції Вищого господарського суду України суд зауважує, що останнім днем строку позовної давності за вимогами про стягнення неустойки за видатковою накладною від 18.02.2014 з урахуванням вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України було 19.08.2015.

З наявного на першому аркуші позовної заяви відбитку штампу реєстрації вхідної кореспонденції вбачається, що позов до суду було подано Дочірнім підприємством «Поліграфічний комбінат «Зоря» 13.07.2015, тобто пеня нарахована позивачем в межах строку позовної давності, що передбачений ст.258 Цивільного кодексу України.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, за порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №127/12 від 11.09.2012 в частині внесення плати за поставлений позивачем товар було нараховано 3% річних на суму 609407,47 та інфляційні втрати в сумі 8572080,60 грн.

Судом перевірено представлений позивачем розрахунок та встановлено, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (04053, м.Київ, вул. Артема, буд.73, ідентифікаційний код 25287988) на користь Дочірнього підприємства «Поліграфічний комбінат «Зоря» (04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 1-А, ідентифікаційний код 32068913) основний борг в сумі 11339981 (одинадцять мільйонів триста тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят одна) грн. 10 коп., пеню в розмірі 47949 (сорок сім тисяч дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 04 коп., 3% річних в сумі 609407 (шістсот дев'ять тисяч чотириста сім) грн. 47 коп., інфляційні втрати в розмірі 8572080 (вісім мільйонів п'ятсот сімдесят дві тисячі вісімдесят) грн. 60 коп. та судовий збір 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.10.2015

Суддя Ю.М.Смирнова