Постанова № 51867092, 16.09.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 вересня 2015 року № 826/12508/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування висновку від 13.02.2015 р. № 217/2655-1703 в частині,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати висновок Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 13.02.2015 р. № 217/2655-1703 в частині встановлення, що ОСОБА_1, рнокпп НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 01103, АДРЕСА_1, у Декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що висновок Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві є протиправним, порушує законні права та інтереси позивача та підлягає скасуванню в частині встановлення, що у Декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік ним вказано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права).

У попередньому судовому засіданні 07.07.2015 р., за письмовою заявою сторін, судом було ухвалено протокольне рішення про закінчення підготовчого провадження та перехід до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі з тих підстав, що автомобіль Subaru Outback, державний номерний знак НОМЕР_2 вибув із власності позивача, зокрема, 02.06.2014 р. ОСОБА_2 (новим власником) вказаний транспортний засіб було знято з обліку для реалізації. Крім того, відповідачем не було враховано письмові пояснення та підтверджуючі документи щодо виявлених розбіжностей у задекларованих відомостях.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, вважав його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, надав суду письмові заперечення проти позову, просив у задоволенні позову відмовити. Вважає, що за позивачем збереглося право власності на автомобіль Subaru Outback, державний номерний знак НОМЕР_2, оскільки вказаний транспортний засіб перед відчуженням не було знято з обліку в підрозділі ДАІ. Так, право власності на автомобіль, який підлягає держаній реєстрації, було зареєстровано за ОСОБА_1, відповідно до даних Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві. Отже, на думку представника відповідача, довіреність, видана позивачем громадянину ОСОБА_2 не є підставою для виникнення у ОСОБА_2 права власності на автомобіль Subaru Outback, державний номерний знак НОМЕР_2.

У судовому засіданні 14.07.2015 р. сторони заявили клопотання про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження, з огляду на що та, відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено перевірку достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України "Про очищення влади" щодо начальника управління захисту прав і свобод дітей Генеральної прокуратури України ОСОБА_1.

За результатами вищезазначеної перевірки Державною податковою інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві складено висновок від 13.02.2015 р. № 217/2655-1703 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України "Про очищення влади", якою встановлено, що ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у п. 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про очищення влади", які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1

Зокрема, відповідно до вищезазначеного висновку, у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 р. позивачем не було відображено у рядку 35 розділу VI "відомості про транспортні засоби" автомобіль Subaru Оutback, 2008 року випуску, набутий у власність в період перебування на посадах, визначених у п.п. 1-10 ч. 1 ст.2 Закону України "Про очищення влади".

Позивачем були надані пояснення відповідачу, разом із підтверджуючими документами, з яких вбачається, що належний позивачу Subaru Outback, державний номерний знак НОМЕР_2 було продано у травні 2010 року ОСОБА_2. У зв'язку з тим, що на момент купівлі-продажу зазначеного транспортного засобу у покупця були відсутні кошти для проведення перереєстрації автомобіля в підрозділах Державної автомобільної інспекції, оформлення угоди було здійснено шляхом видачі ОСОБА_1 довіреності від 21.05.2010 р. на ім'я ОСОБА_2 з правом розпорядження, у тому числі продажу та обміну, керування та користування цим транспортним засобом. Також під час підписання та оформлення вказаної довіреності позивач передав ОСОБА_2 автомобіль Subaru Outback, державний номерний знак НОМЕР_2 усі ключі від цього транспортного засобу та оригінал свідоцтва про його державну реєстрацію, отримавши взамін грошові кошти.

Позивач зазначає, що 21.05.2010 р. вищезазначений автомобіль вибув із власності позивача в момент його передачі ОСОБА_2

З метою недопущення подвійного відображення одного й того ж самого об'єкта рухомого майна під час процедур щорічного фінансового контролю, починаючи з 2010 року, вказаний автомобіль щорічно відображався у Декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру ОСОБА_2 як власника.

Наприкінці 2015 р. ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з проханням зняти Subaru Outback, державний номерний знак НОМЕР_2 з обліку в РЕП ДАІ з урахуванням оскаржуваного висновку.

Вказаний транспортний засіб 02.06.2014 р. було знято ОСОБА_2 для реалізації, що підтверджується обліковою карткою № 65024361 від 02.06.2015 р.

Генеральна прокуратура України листом від 30.04.2015 р. № 11/1-1180 (вих-15) звернулася до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо проведення додаткової перевірки та надання інформації з цих питань.

Листом від 21.05.2015 р. № 574/9/2655-1703 Державна податкова інспекція у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві підтвердила висновок від 13.02.2015 р. № 217/2655-1703.

Не погоджуючись з висновком Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 13.02.2015 р. № 217/2655-1703, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначаються Законом України "Про очищення влади" 16 вересня 2014 року N 1682-VII (надалі - Закон N 1682-VII).

Згідно частин 1, 2 статті 1 Закону №1682-VII, очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України Януковичем В.Ф., підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 2 Закону України №1682-VII заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо Генерального прокурора України, Голови Служби безпеки України, Голови Служби зовнішньої розвідки України, начальника Управління державної охорони України, керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, керівника податкової міліції, керівника центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, їх перших заступників, заступників.

Частиною 3 статті 1 Закону №1682-VII встановлено, що протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Так, вказана заборона, у відповідності до частини 8 статті 3 Закону України №1682-VII, зокрема застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону № 1682-VII, особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону.

Заява подається не пізніше ніж на десятий день з дня початку проведення перевірки у відповідному органі, на підприємстві згідно з планом проведення перевірок, затвердження якого передбачено пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону.

Частиною 5 статті 5 Закону України № 1682-VII встановлено, що перевірці підлягають:

1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону;

2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

У разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини 5 статті 5, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку (частина 10 статті 5 Закону України №1682-VII).

Процедура проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України №1682-VII, зазначених особами у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру визначається Порядком проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України №1682-VII, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України №1100 від 03.11.2014, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.11.2014 за № 1385/26162 (далі іменується - Порядок №1100).

Згідно пункту 3 Порядку №1100, загальний алгоритм проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки включає такі складові: 1) отримання від керівника відповідного органу, передбаченого частиною четвертою статті 5 Закону, запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи; 2) одержання у разі необхідності та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, від державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації, копій підтвердних документів, які стосуються відомостей, зазначених у декларації; 3) проведення перевірки, що фактично полягає в: аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації; порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності; порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел; 4) повідомлення особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей; 5) одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтвердних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов'язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку; 6) підготовка висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», за встановленою формою та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.

Відповідно до пунктів 4, 6 Порядку №1100, при проведенні перевірки використовується наявна в інформаційних ресурсах контролюючих органів податкова інформація, інформація, що міститься в податкових деклараціях платників податків (у разі їх подання відповідно до законодавства), інша інформація, що надійшла до контролюючих органів.

При перевірці контролюючим органом використовується інформація, надана особою, стосовно якої проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом контролюючого органу, а також інформація, що надходить від суб'єктів інформаційних відносин та платників податків (фізичних та юридичних осіб) в установленому законом порядку.

Отримана та узагальнена податкова інформація порівнюється на предмет її достовірності з даними, вказаними в декларації. За результатами такого порівняння встановлюється відсутність/наявність недостовірностей та/або невідповідностей між податковою інформацією та вказаними в декларації відомостями, а також відсутність/наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо особою, стосовно якої проводиться перевірка, не вказано або вказано неповну інформацію про таке майно (майнові права) у декларації.

Пунктом 9 Порядку №1100 встановлено, що у розділі IV декларації перевірці підлягають: достовірність відомостей щодо наявності транспортних засобів, вказаних у декларації, набутих особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, наявній податковій інформації про транспортні засоби такої особи; відповідність вартості транспортних засобів, вказаних у декларації, набутих особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, наявній податковій інформації про доходи, отримані із законних джерел.

На виконання пункту 12 Порядку №1100, у разі встановлення за результатами перевірки недостовірностей та/або невідповідностей у будь-якому з розділів декларації контролюючий орган, крім одержання в межах своїх повноважень від державних органів, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації та копій необхідних документів щодо зазначених відомостей, протягом трьох робочих днів з дня виявлення таких недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, стосовно якої проводиться перевірка, повідомляє про них таку особу з метою отримання пояснень причин виникнення недостовірностей та/або невідповідностей та копій документів, які підтверджують зазначені у декларації відомості.

Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтвердні документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним контролюючим органом при підготовці висновку про результати перевірки.

Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що органи Державної фіскальної служби України здійснюють перевірку осіб, зазначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону України №1682-VII, за двома критеріями: 1) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру. Тобто, чи все майно, набуте особою вказане у декларації; 2) відповідність вартості майна (майнових прав), набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Отже, у висновку, який складається за результатами перевірки, орган Державної фіскальної служби України зобов'язаний зазначити чи була встановлена недостовірність або невідповідність по кожному із перелічених критеріїв, зокрема вказати чи все майно (майнові права), яке підлягає декларуванню, вказане особою у декларації. При цьому, висновок про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), з урахуванням пояснень особи стосовно якої здійснюється перевірка, повинен бути обґрунтованим та зробленим на підставі документів, які достовірно підтверджують такі недостовірність або невідповідність.

В даному випадку у висновку відповідачем встановлено недостовірність відомостей щодо наявності майна вказаного у декларації, яка полягає у не зазначенні позивачем у декларації автомобіля.

Втім матеріали справи свідчать, що під час прийняття оскаржуваного висновку позивачем було порушено вимоги чинного законодавства та не було прийнято до уваги пояснення позивача щодо не зазначення у декларації автомобіля.

Викликаний в судове засідання свідок ОСОБА_2 підтвердив, що автомобіль Subaru Outback 2008 року випуску було продано позивачем у спосіб видачі довіреності 21.05.2010 р. з правом розпорядження, продажу та обміну, керування та користування цим транспортним засобом. Також позивач передав свідку вищезазначений автомобіль, усі ключі від цього транспортного засобу та оригінал свідоцтва про його державну реєстрацію, отримавши взамін кошти.

Матеріалами справи підтверджується, що, починаючи з 2010 року, вказаний автомобіль щорічно відображається у Декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру свідка як власника автомобіля. Більше того, на прохання позивача, у травні 2015 року вказаний транспортний засіб 02.06.2015 р. було знято з обліку для реалізації, що підтверджується обліковою карткою № 65024361 від 02.06.2015 р.

Отже, фактично право власності на автомобіль Subaru Outback 2008 року випуску набуто та передано іншій особі позивачем у 2010 році, а, відтак, позивачем у повному обсязі виконано обов'язок щодо декларування відомостей про транспортні засоби, зокрема, щодо автомобіля Subaru Outback 2008 року випуску.

Таким чином, на переконання суду, наданими відповідачу письмовими поясненнями та копіями відповідної довіреності, декларації ОСОБА_2, ОСОБА_1, позивачем було усунуто розбіжності щодо декларування автомобіля Subaru Outback 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, а тому суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутні будь-які підстави вважати, що відомості щодо наявності у власності позивача майна, вказаного у декларації за 2013 рік, є недостовірними.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що оскаржуваний висновок Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві в частині зазначення недостовірності відомостей щодо наявності майна, набутого позивачем за час перебування на посадах, зазначених у п. 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про очищення влади", прийнято відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, в порушення вимог Закону України № 1682-VII та Порядку № 1100, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Зважаючи на вищенаведене, виходячи з наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 69 -71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати висновок Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 13.02.2015 р. № 217/2655-1703 в частині встановлення, що ОСОБА_1, рнокпп НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 01103, АДРЕСА_1, у Декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук