Постанова № 51862667, 23.12.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 грудня 2010 р. № 2-а- 9406/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Старосєльцевої О.В.

за участю:

секретаря судового засідання - Чубукіної М.В.;

представника позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерком Харків" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерком Харків», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове рішення-повідомлення відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова № 0000120700/0 від 13.07.2010р., яким встановлено суму завищеного бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією за жовтень 2009 року № 71546 від 19.11.2009р. на суму 98.000,00грн., податковою декларацією за листопад 2009 року № 74128 від 18.12.2009р. на суму 22.558,00грн., податковою декларацією за грудень 2009 року № 81279 від 18.01.2010р. на суму 36.962,00 гривень, а всього на 157.520,00грн.

В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне.

Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»за результатами проведення господарської діяльності товариством було прийнято рішення про повернення суми бюджетного відшкодування за жовтень, листопад та грудень 2009 року на загальну суму 157.520,00грн., про що було відмічено у податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди. Однак, відповідач, ДПІ у Ленінському районі міста Харкова, провівши документальну невиїзну перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень-грудень 2009р., 31.05.2010р. склав акт № 1575/07-004/33607517, за висновками якого ТОВ допущено порушення Закону України "Про ПДВ" при формуванні податкового кредиту. Позивач вважав, що викладені у зазначеному акті судження податкового органу є помилковими, так як податковий кредит було сформовано за реально здійсненими господарськими операціями, які мають товарний характер і були вчинені в межах правочинів, що повністю відповідають вимогам закону. Первинні документи за цими господарськими операціями оформлені належним чином. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Харкова з поданим позовом не погодився.

В обгрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що на підприємстві лічилося три робітника, підприємство не має основних засобів та обладнання для здійснення фінансово-господарської діяльності, що унеможливлює ведення підприємством реальної господарської діяльності.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерком Харків»склав і подав до відповідача, ДПІ у Ленінському районі міста Харкова податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2009 року (реєстраційний № 71546 від 19.11.2009 року), згідно з якою задекларував бюджетне відшкодування на рахунок платника податку у банку на суму 98.000,00грн., податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2009 року (реєстраційний № 75128 від 18.12.2009 року), згідно з якою задекларував бюджетне відшкодування на рахунок платника податку у банку на суму 22.558,00грн. та податкову декларація з податку на додану вартість за грудень 2009 року (реєстраційний № 81279 від 18.01.2010 року), згідно з якою задекларував бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку на суму 36.962,00грн.

Відповідно до висновків акту перевірки від 31.05.2010р. № 1575/07-004/33607517 причиною виникнення від'ємного значення з податку на додану вартість і, як наслідок цього, бюджетного відшкодування податку на додану вартість є застосування ТОВ 0 % ставки ПДВ при експорті товарів - рибних консервів, які придбавалися у резидентів України з метою подальшого їх продажу за межі митної території України (Казахстан та Молдова).

За результатами перевірки в діяльності ТОВ встановлено порушення п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що спричинило безпідставне декларування бюджетного відшкодування на загальну суму 157.520,00грн.

З посиланням на зазначений акт перевірки ДПІ у Ленінському районі міста Харкова було прийняте податкове повідомлення рішення №0000120700/0 від 13.07.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування на у розмірі 157.520,00грн.

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував відображений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення ТОВ положень п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищення податкового кредиту з ПДВ внаслідок проведення безтоварних господарських операцій з метою безпідставного отримання податкової вигоди.

Перевіряючи наведений висновок відповідача і винесений на його підставі спірний правовий акт індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Правила обрахування розміру податкового кредиту з податку на додану вартість регламентовані п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України Про ПДВ, де вказано, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За правилами до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про ПДВ" передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи та акту перевірки, відповідачем не виявлено взаємовідносин ТОВ із суб'єктами господарювання, які припинили діяльність на підставі рішення суду, або договори, первинні та інші документи яких визнано судом недійсними. В ході розгляду справи відповідач також не стверджував про наявність фактів взаємовідносин позивача з суб'єктами господарювання, місцезнаходження яких не встановлено, укладення позивачем нікчемних правочинів.

Пунктом 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування визначено як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 названого Закону (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

В силу вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п.п.7.4.5 цього пункту не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, ДПІ не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Посилання відповідача на безтоварність господарських операцій з мотивів відсутності у ТОВ "Інтерком Харків" можливості проводити господарську діяльність судом відхиляється, оскільки у спірних правовідносинах позивач здійснював придбання товару та споживання послуг, які відповідно вироблялись та надавались іншими суб'єктами господарювання.

Обставини подальшого експорту придбаного товару відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході розгляду справи не заперечувались, підтверджені ВМД, в оформленні яких відповідачем не виявлено жодних порушень.

Заперечень щодо фактичної оплати позивачем податку на користь постачальників відповідач не висловлював, таких заперечень в акті перевірки не виклав, зауважень до можливості здійснення господарської діяльності контрагентами позивача не мав.

Відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону про ПДВ, при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку складає 0% до бази оподаткування. Тому в даному випадку щодо позивача сума ПДВ у кожному податковому періоді має від'ємне значення, і, відповідно, сума бюджетного відшкодування цього періоду формується з суми податкового кредиту попереднього податкового періоду в частині податку на додану вартість, фактично сплаченій постачальникам товарів (послуг) у складі вартості таких товарів (послуг).

Доказів неправомірності застосування позивачем у спірних правовідносинах нульової ставки ПДВ податковий орган до суду не подав.

Згідно з п.п. 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, та не оскаржується відповідачем, включені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ податкові накладні повністю відповідають вимогам п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ», порушень в оформленні вантажних митних декларацій, за якими відбувалися експортні операції, податковим органом не виявлено, заперечень до дійсності оплати позивачем ПДВ на користь постачальників податковий орган не має.

Дослідивши зібрані по справі докази за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що в акті перевірки не викладено достатніх та належних мотивів на підтвердження судження податкового органу про безтоварність здійснених позивачем господарських операцій. Таке судження відповідача спростовується власно визнаними податковим органом обставинами реальності експортних операцій та відсутності взагалі будь-яких претензій до господарської діяльності контрагентів позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд відмічає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки відповідачем, який в силу Закону України Про державну податкову службу в Україні та за ознаками ст.3 КАС України є субєктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності спірного податкового повідомлення - рішення, суд доходить висновку, що спірне податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерком Харків" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове рішення-повідомлення № 0000120700/0 від 13 липня 2010 року, яким встановлено суму завищеного бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією за жовтень 2009 року, № 71546 від 19.11.2009 року, на суму 98000,00 гривень, податковою декларацією за листопад 2009 року, № 74128 від 18.12.2009 року, на суму 22558,00 гривень, податковою декларацією за грудень 2009 року, № 81279 від 18.01.2010 року, на суму 36962,00 гривень, всього на 157520,00 гривень.

3. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

4. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови буде виготовлений 28.12.2010 року.

< Сума задоволення > < Текст >

СуддяСтаросєльцева О.В.