Постанова № 51843801, 09.07.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2015 р. справа № 804/2874/15 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Південбудмонтаж» до Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 14.01.2015 р., -

в с т а н о в и в :

18 лютого 2015 року Приватне підприємство «Південбудмонтаж» (далі ПП «Південбудмонтаж») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 14.01.2015 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 461 598 грн., у томі числі за основним платежем на 307 732 грн., за штрафними санкціями на 153 866 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що не погоджується з податковим повідомленням-рішенням, винесеним відповідачем на підставі висновків позапланової невиїзної перевірки ПП «Південбудмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Тесса-Буд» та ТОВ «Самаріс» за вересень 2014 року, результати якої оформлені актом № 4886/2203/31905948 від 23.12.2014 р. Заперечуючи висновки податкового органу за результатами проведеної перевірки, які стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, позивач посилається на те, що всі господарські операції по взаємовідносинам з ТОВ «Тесса-Буд» та ТОВ «Самаріс» за вересень 2014 року підтверджені в повному обсязі наданими позивачем на запит податкового органу документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, складеними відповідно до вимог діючого законодавства, та підписаними уповноваженими представниками сторін, які давали право позивачу на їх відображення у податковому обліку при визначенні обєкту оподаткування за вказаний період. Також, на думку позивача, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами суперечать положенням ст.ст. 204, 215 ЦК України, якими закріплено принцип презумпції правомірності правочину. Нікчемність вказаних правочинів з посиланням на встановлені юридичні факти, які б прямо вказували на їх недійсність, відповідачем не доведена. Крім того, на думку позивача, непідтвердження факту реального здійснення господарських операцій під час проведення податковим органом перевірки даних зустрічної звірки контрагентів позивача не може свідчити про відсутність настання правових наслідків по вчинених позивачем господарським операціям, а також про недійсність вчинених між позивачем та його контрагентами правочинів без встановлення їх нікчемності за рішенням суду. Посилаючись на викладене, позивач зазначив, що вважає неправомірними висновки податкового органу про відсутність факту реального здійснення господарських операцій ПП «Південбудмонтаж» з ТОВ «Тесса-Буд» та ТОВ «Самаріс» за вересень 2014 року, а тому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 14.01.2015 р., яким йому збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 461 598 грн., у томі числі за основним платежем на 307 732 грн., за штрафними санкціями на 153 866 грн. (т.1 а.с. 3-18).

Від представника відповідача за довіреністю ОСОБА_1 до суду надійшли заперечення проти адміністративного позову, у яких зазначено, що в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Південбудмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість підприємства по взаємовідносинах з ТОВ «Тесса-Буд» та ТОВ «Самаріс» за вересень 2014 року, податковим органом не підтверджено реальності здійснення позивачем господарських операцій із зазначеними контрагентами, що спричинило заниження податку на додану вартість на суму 307 732 грн. Під час проведення перевірки податковим органом було встановлено, що згідно даних податкового обліку ТОВ «Самаріс» та ТОВ «Тесса-Буд» відсутні за своєю юридичною адресою, у звязку з чим, підтвердити їх господарські відносини з контрагентами у вересні 2014 року не виявляється можливим. Перевіркою первинних документів, виданих ТОВ «Тесса-Буд» та ТОВ «Самаріс», встановлено, що податкові накладні, виписані на адресу позивача, оформлені з порушенням вимог пп. «г» п. 201.1 ст. 201 ПКУ, а саме, за невстановленим місцезнаходженням, відмінним від місцезнаходження, вказаного у свідоцтві про державну реєстрацію підприємства. Крім того, зазначені контрагенти залучались позивачем як субпідрядники для виконання договору підряду, укладеного між ПП «БМК» Будсервіс-2000» та ПП «Південбудмонтаж», проте, в наданих позивачем до перевірки актах приймання виконаних будівельних робіт та довідках про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, відсутні відомості про залучених субпідрядників. Аналізом обсягу та характеру виконаних даними субпідрядниками робіт, зважаючи на кількість зареєстрованих на цих підприємствах працівників, встановлено відсутність умов для здійснення зазначеної господарської діяльності, що свідчить про нереальність укладених правочинів. У звязку з викладеним, представник відповідача вважає правомірними висновки податкового органу, зроблені в акті перевірки № 4886/2203/31905948 від 23.12.2014 р., а також вважає обґрунтованим винесене на підставі них податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 14.01.2015 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 461 598 грн., у томі числі за основним платежем на 307 732 грн., за штрафними санкціями на 153 866 грн. (т.2 а.с. 191-193).

В судове засідання представник 09.07.2015 року представник відповідача не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представники позивача за довіреністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали додаткові документи, що стосуються контрагентів позивача. Клопотань про витребування судом додаткових доказів, допит свідків або проведення судових експертиз по справі не заявляли, проти розгляду справи за наявними у ній доказами не заперечували.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України, справу розглянуто без участі сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ПП «Південбудмонтаж» знаходиться на податковому обліку в Лівобережній обєднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, та є платником податку на додану вартість (т.1 а.с. 21).

Основним видом діяльності вказаного підприємства у періоді, що перевірявся, було будівництво житлових і нежитлових будівель. Також, підприємство має ліцензію на господарську діяльність, повязану зі створенням обєктів архітектури, дійсну до 23.12.2016 року. Кількість працюючих на підприємстві осіб 31.

03.12.2014 р. за вих. № 38865/04-64-15-01-010, та 08.12.2014 р. за вих. № 39347/04-64-15-01-010 податковим органом на адресу позивача направлені запити про надання документів та письмових пояснень стосовно взаємовідносин ПП «Південбудмонтаж» з ТОВ «Самаріс» та ТОВ «Тесса-Буд» у вересні 2014 року (т.1 а.с. 205-206).

Листами від 15.12.2014 р. за вих. № 33, від 22.12.2014 р. за вих. № 34 позивач надав пояснення та їх документальне підтвердження з приводу зазначених у запиті правовідносин (т.1 а.с. 207-209).

22.12.2014 р. в.о. начальника Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області винесено наказ № 1350 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Південбудмонтаж» з питань взаємовідносин з ТОВ «Тесса-Буд», ТОВ «Самаріс» за вересень 2014 року (т.1 а.с. 210).

Посадовими особами Лівобережної ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі наказу № 1350 від 22.12.2014 р. в період з 22.12.2014 р. по 23.12.2014 р. проведено позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ПП «Південбудмонтаж» з питань взаємовідносин з ТОВ «Тесса-Буд», ТОВ «Самаріс» за вересень 2014 року та повноти їх відображення в податковому обліку, за результатами якої складено акт перевірки № 4886/2203/31905948 від 23.12.2014 р. (т.1 а.с.20-39).

За висновками вказаного акту перевірки, не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з контрагентами ТОВ «Тесса-Буд», ТОВ «Самаріс» за вересень 2014 року, а саме, встановлено відсутність обєкта оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків ПП «Південбудмонтаж» операцій за вересень 2014 року по ланцюгу постачання з ТОВ «Тесса-Буд», ТОВ «Самаріс» - ПП «Південбудмонтаж», внаслідок чого занижено ПДВ за вказаний період на суму 307 732,25 грн. (т. 1 а.с. 39).

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивачем на адресу відповідача були подані заперечення від 29.12.2014 року (т. 1 а.с. 40-48).

06.01.2015 р. податковим органом на адресу позивача за вих. 208/10/04-64-22-03-11 направлено лист про результати розгляду наданих заперечень, які податковим органом не було прийнято до уваги (т.1 а.с. 52-54).

На підставі висновків акту перевірки № 4886/2203/31905948 від 23.12.2014 р., податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 14.01.2015 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 461 598 грн., у томі числі за основним платежем на 307 732 грн., за штрафними санкціями на 153 866 грн. (т. 1 а.с. 55).

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що в періоді, що перевірявся, позивач формував показники податкової звітності з ПДВ, виходячи, зокрема, з господарських операцій з ТОВ «Тесса-Буд» та ТОВ «Самаріс».

Так, ПП «Південбудмонтаж» на підтвердження господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Тесса-Буд» надало до перевірки договір будівельного підряду № 10-9 від 10.09.2014 р. з ТОВ «Тесса-Буд», згідно умов якого, підрядник (ТОВ «Тесса-Буд») повинен виконати на обєкті замовника (ПП «Південбудмонтаж») «Капітальний ремонт будівлі 508/3 ГП «НВО ПХЗ», Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, 44» будівельно-монтажні роботи (т.2 а.с. 28-29).

Разом з цим, згідно договору підряду № 5/08 від 04.08.2014 р., замовником будівельних робіт на обєкті «Капітальний ремонт будівлі 508/3 ГП «НВО ПХЗ», Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, 44», є ПП «БМК «Будсервіс-2000», а ПП «Південбудмонтаж» - підрядником за цим договором (т.2 а.с.52-55).

Отже, на один і той самий обєкт будівництва, належний ПП «БМК «Будсервіс-2000», укладено два договори підряда, з яких один безпосередньо замовником будівельних робіт ПП «БМК «Будсервіс-2000» з підрядником ПП «Південбудмонтаж», а інший - ПП «Південбудмонтаж» вже як замовником цих робіт, з підрядником ТОВ «Тесса-Буд». З наведеного вбачається, що ТОВ «Тесса-Буд» фактично є субпідрядником виконання будівельних робіт на вказаному обєкті.

Згідно абз. 11 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005 р. «Про затвердження загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві», порядок залучення субпідрядників вважається істотними умовами договору підряду, які підлягають обовязковому відображенню в основному договорі.

Зазначені вимоги позивачем не виконано, оскільки жодних відомостей про залучення ним до виконання робіт за основним договором підряду субпідрядників (зокрема, ТОВ «Тесса-Буд»), надані документи не містять. Крім того, надані позивачем первинні документи бухгалтерського обліку, а саме: договірна ціна на зазначений обєкт будівництва, довідка про вартість будівельних робіт, акт приймання виконаних ТОВ «Тесса-Буд» будівельних робіт за формою КБ-2 та КБ-3 № 569 від 30.09.2014 р. не погоджені із замовником (ПП «БМК «Будсервіс-2000»), відомості про проведення цих робіт на замовлення саме ПП «БМК «Будсервіс-2000» в них також відсутні (т.2 а.с. 30-38).

Натомість, позивачем у той самий день складено акти приймання виконаних робіт з остаточною відомістю ресурсів, погоджені з посадовими особами замовника (ПП «БМК «Будсервіс-2000»), а саме: № 1, 2, 3, 4, 5, 6 від 30.09.2014 р., де саме ПП «Південбудмонтаж» виступає в якості підрядника, без посилання на будь-яких субпідрядників, в тому числі ТОВ «Тесса-Буд» (т.2 а.с. 57-84).

Аналізом проведених розрахунків позивача з контрагентом-підрядником ТОВ «Тесса-Буд» встановлено, що розрахунків між підприємствами у вересні 2014 року не проводились, згідно картки рахунку 631 за вересень 2014 року дебіторська/кредиторська заборгованість відсутня. Частково розрахунки проведені у листопаді 2014 року лише у сумі 70 000 грн. у безготівковій формі згідно банківських виписок № 833 від 13.11.2014 р., № 850 від 19.11.2014 р., № 854 від 21.11.2014 р.

Разом з цим, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 361 за серпень-жовтень 2014 року підтверджено проведення розрахунків між позивачем та ПП «БМК «Будсервіс-2000» у безготівковій формі, дебітові обороти за якими склали 4 787 338, 80 грн.

Крім того, згідно інформації податкового обліку, ТОВ «Тесса-Буд» обліковується в ДПІ у Печерському районі м. Києва, та у вересні 2014 року подало до податкового органу декларацію з податку на додану вартість, в якій сформувало податкові зобовязання за вересень 2014 року з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Сідіталь Плюс», яке обліковується в Індустріальній ОДПІ м. Харкова, з направленням повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Податковий кредит ТОВ «Тесса-Буд» у вересні 2014 року сформовано за рахунок господарських взаємовідносин з 8 контрагентами на суму ПДВ у розмірі 5 161 076 грн., обсяг придбання за якими (податковий кредит) повністю ідентичний обсягу податкового кредиту, сформованого ТОВ «Сідіталь Плюс» у вересні 2014 року, у звязку з чим відємні та позитивні обсяги придбання ТОВ «Тесса-Буд» з ПДВ в додатку 5 до декларації у вересні 2014 року дорівнюють 0, що свідчить про штучне створення підприємством господарських відносин для формування податкових зобовязань та податкового кредиту з контрагентами у вказаний період без наміру одержання позитивного економічного ефекту від своєї господарської діяльності, а з метою надання податкової вигоди третім особам.

Відповідно до податкової інформації, на ТОВ «Тесса-Буд» відсутні працюючі особи (за підприємством рахується лише директор), відсутні основні фонди та виробниче обладнання, а також необхідні умови для здійснення господарської діяльності. Звіти за формою 1ДФ за 2, 3 квартал 2014 року, звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу)застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (щомісячні) до органів доходів і зборів не надавалися, декларації з ПДВ за червень, липень 2014 року надані з нульовими показниками, декларація з ПДВ за серпень 2014 року не надана.

Водночас, згідно акту виконаних робіт № 569 від 30.09.2014 р., час, затрачений на виконання будівельних робіт ТОВ «Тесса-Буд» за договором підряду з позивачем дорівнює 11 442, 79 людино/години, що в перерахунку на 1 особу (зареєстровану на ТОВ «Тесса-Буд») складає 520,13 годин на день, що свідчить про відсутність їх реального виконання.

При цьому, перевіркою позивача встановлено виконання будівельно-монтажних робіт на обєкті «Капітальний ремонт будівлі 508/3 ГП «НВО ПХЗ» Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, 44», саме працівниками ПП «Південбудмонтаж», для виконання яких наказом № 4-ком від 18.07.2014 р. були направлені у службове відрядження терміном 133 дні сім працівників даного підприємства з відповідною спеціальністю (електрозварювальники, газозварювальники, монтажники, прораб) (т. 1 а.с. 33). Також, саме ПП «Південбудмонтаж» отримало від свого постачальника ТОВ «Адаферон» у вересні 2014 року металоконструкції згідно договору поставки № 109 від 01.09.2014 р., будівельні матеріали згідно договору поставки № 1909 від 19.09.2014 р., та транспортні послуги згідно договору про надання послуг № 8 від 08.09.2014 р. для подальшого монтажу цих конструкцій на обєкті ПП «БМК «Будсервіс-2000» згідно договору підряду № 5/08 від 04.08.2014 р. на обєкті «Капітальний ремонт будівлі 508/3 ГП «НВО ПХЗ» Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, 44».

Отже, матеріалами справи підтверджено фактичне виконання робіт згідно договору підряду № 5/08 від 04.08.2014 р. на обєкті «Капітальний ремонт будівлі 508/3 ГП «НВО ПХЗ» Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, 44» саме ПП «Південбудмонтаж», а не його контрагентом ТОВ «Тесса-Буд».

Незважаючи на це, суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Тесса-Буд» на 673 460, 40 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 112 243,40 грн., включені позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Формування показників податкової звітності позивача з ПДВ у вересні 2014 року здійснювалося також за рахунок аналогічних господарських відносин з ТОВ «Самаріс» на підставі договору підряду № 18/8 від 18.08.2014 р., згідно з яким, ТОВ «Самаріс» у якості підрядника на замовлення ПП «Південбудмонтаж» здійснило будівельні роботи на обєкті «Капітальний ремонт будівлі 508/3 ГП «НВО ПХЗ» Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, 44».

На підтвердження реальності здійснення господарської діяльності за даним договором позивачем надано наступні документи податкового обліку, а саме: податкову накладну № 1 від 04.09.2014 р. на загальну суму 818 000 грн. (одиниця виміру послуга), в тому числі ПДВ на суму 136 333, 33 грн., № 3 від 19.09.2014 р. на загальну суму 300 000 грн. (одиниця виміру послуга), в тому числі ПДВ на суму 50 000 грн. (т.2 а.с. 21-22).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними у розмірі 195 488,85 грн. включені позивачем до податкового кредиту вересня 2014 року, та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до декларації з ПДВ.

Разом з тим, згідно податкової інформації, отриманої від Новомосковської ОДПІ ГУ Міндоходів України у Дніпропетровській області за № 17983/7/04-08-22-02-08 від 16.12.2014 р., податковим органом не проведено зустрічну звірку даного контрагента у звязку з відсутністю підприємства за своїм місцезнаходженням (т.1 а.с 29).

Згідно наявної податкової інформації, на ТОВ «Самаріс» відсутні працюючі особи (за підприємством рахується лише 1 особа в якості головного бухгалтера/директора), відсутні основні фонди та виробниче обладнання, а також необхідні умови для здійснення господарської діяльності зазначеного контрагента.

Крім того, з наданих позивачем документів на підтвердження здійснення господарських взаємовідносин із замовником виконання будівельних робіт на обєкті «Капітальний ремонт будівлі 508/3 ГП «НВО ПХЗ» Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, 44» (ПП «БМК «Будсервіс-2000»), не вбачається залучення ТОВ «Самаріс» в якості субпідрядника виконання даних робіт. Наданий позивачем договір підряду № 18/8 від 18.08.2014 р. також не містить відомостей щодо виконання ТОВ «Самаріс» будівельних робіт саме на адресу ПП «БМК «Будсервіс-2000» як замовника вказаного будівництва. Також, відсутні акти приймання виконаних за договором підряду № 18/8 від 18.08.2014 р. робіт з боку зазначеного контрагента.

Всі ці обставини свідчать про відсутність у суду достатніх та обєктивних підстав вважати документально доведеним факт здійснення позивачем правовідносин з ТОВ «Самаріс» та ТОВ «Тесса-Буд» у вересні 2014 року, повязаних зі здійсненням підрядних робіт на обєкті «Капітальний ремонт будівлі 508/3 ГП «НВО ПХЗ» Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, 44», замовником яких є ПП «БМК «Будсервіс-2000».

Так само суд вважає непідтвердженими доводи позивача про реальність здійснення ним господарських відносин згідно договору про надання послуг № 45 від 01.07.2014 р. (т.2 а.с. 18-20), укладеного з ТОВ «Самаріс», за яким ПП «Південбудмонтаж» нібито отримало комплекс автотранспортних послуг власним транспортом, машинами та механізмами за обумовлену сторонами плату.

Так, позивач стверджує, що у вересні 2014 року від ТОВ «Самаріс» ним отримано послуги крану на загальну суму 54 933,10 грн. для подальшого використання цих послуг на обєкті «Капітальний ремонт будівлі 508/3 ГП «НВО ПХЗ» Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, 44» замовника - ПП «БМК «Будсервіс-2000».

Дані господарські операції оформлені податковою накладною № 11 від 30.09.2014 р. на загальну суму 54 933,10 грн., в тому числі ПДВ на суму 9 155, 52 грн., а також актом № 1 (без дати) приймання виконаних робіт у вигляді послуг гусеничного крану та автомобілю КАМАЗ за вересень 2014 року, загальним обсягом 294 маш./год. (т.2 а.с. 21-22).

Зазначене суперечить наведеним вище даним стосовно наявності основних засобів та ресурсів у даного контрагента. Крім того, акт приймання виконаних робіт не містить обовязкових реквізитів щодо дати, місця його складання, конкретизації наданих послуг та місця їх надання.

Інших документів, які б підтверджували фактичне надання ТОВ «Самаріс» послуг згідно договору № 45 від 01.07.2014 р., позивачем не надано. Таким чином, з наявних у справі документів незрозуміло, на якому саме обєкті ТОВ «Самаріс» надавалися послуги позивачу, яким чином автотранспорт ТОВ «Самаріс» потрапляв на цей обєкт, як вираховано обсяг наданих послуг (294 маш./год.), хто залучався до їх надання, тощо.

Зазначене у сукупності свідчить про здійснення ТОВ «Самаріс» безтоварних операцій з надання послуг, які дійсно не надавалися, а полягали лише у документальному їх оформленні з метою ухилення від сплати податків шляхом заниження податкових зобовязань за рахунок завищення податкового кредиту.

В той же час, суми податку на додану вартість за податковими накладними № 11 від 30.09.2014 р., № 1 від 04.09.2014 р., № 3 від 19.09.2014 р. у розмірі 195 488, 85 грн., виписаними ТОВ «Самаріс», включено позивачем до податкового кредиту відповідних періодів, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за вересень 2014 року.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів, або сплати грошових коштів.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 р., господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 3 цього закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні положення закріплені у ст. 2 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З викладеного вбачається, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», та інших нормативних актів, якими встановлюються вимоги до оформлення тих чи інших первинних документів, та лише у разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

В іншому разі, навіть якщо субєктами господарювання складені відповідні паперові носії (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо), вони не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що надані позивачем договори по взаємовідносинах з ТОВ «Тесса-Буд» та ТОВ «Самаріс», а також оформлені видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт самі по собі не мають юридичної значимості для цілей ведення податкового обліку, незважаючи на наявність окремих формальних реквізитів, оскільки не підтверджують реальності змін майнового стану платника податків, та не підтверджують наявності обєкта оподаткування по господарським операціям ПП «Південбудмонтаж» з вказаними контрагентами за вересень 2014 року. Суд також погоджується з висновками податкового органу про те, що за відсутності у вказаних контрагентів основних фондів, виробничого обладнання та трудових ресурсів, мала місце маніпуляція податковою звітністю та штучне формування позивачем податкового кредиту за рахунок оформлення паперових носіїв по взаємовідносинам з ТОВ «Тесса-Буд» та ТОВ «Самаріс».

За викладених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення Лівобережної ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 14.01.2015 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 461 598 грн., у томі числі за основним платежем на 307 732 грн., за штрафними санкціями на 153 866 грн.

Враховуючи, що судове рішення прийнято не на користь позивача, з нього на користь державного бюджету України має бути стягнуто недоплачений при зверненні до суду судовий збір за подання адміністративного позову майнового характеру у розмірі 4 384 грн. 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись ч. 6 ст. 128, ст.ст. 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Південбудмонтаж» - відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Південбудмонтаж» (код ЄДРПОУ 31905948) на користь державного бюджету недоплачений при зверненні до суду з позовними вимогами майнового характеру судовий збір в розмірі 4 384 грн. 80 коп. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя ОСОБА_4