Рішення № 51837110, 15.09.2015, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" вересня 2015 р.Справа № 921/709/15-г/17Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК", м.Дніпропетровськ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Дошкільний навчальний заклад (дитячий ясла-садок) "Затишок", м.Тернопіль

про cтягнення 28205,69грн.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність №2685-К-О від 24.06.2015р.;

відповідача: не з'явився

В судовому засіданні представнику позивача розяснено його процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України.

Судом фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася у звязку з відсутністю відповідних клопотань сторін.

Позивач - публічне акціонерне товариство "АКЦЕНТ-БАНК", м.Дніпропетровськ, звернувся 15.07.2015р. (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції суду за №738 від 15.07.2015р.) до господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Дошкільний навчальний заклад (дитячий ясла-садок) "Затишок", м. Тернопіль, про cтягнення 28205,69грн, з яких: 12000,00грн боргу за кредитом, 8701,03грн заборгованості по відсотках, 5560,66грн нарахованої пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, 1944,00грн комісії за користування кредитом.

Ухвалою господарського суду від 17.07.2015р. порушено провадження у справі, витребувано від сторін додаткові документи; судове засідання призначено на 06.08.2015р. В порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи відкладався та в судовому засіданні оголошувалися перерви, востаннє, до 16-00 год. 15.09.2015р., про що сторони повідомлені під розписку.

В процесі розгляду спору позивачем використано надане йому статтею 22 ГПК України право до прийняття рішення по справі заявити клопотання та зменшити розмір позовних вимог (заява від 31.08.2015р. за вх.№18967 від 01.09.2015р.). Так, згідно заяви позивача від 31.08.2015 року останній просив суд стягнути з відповідача 28135,26грн, з яких: 12000,00грн неповернутого кредиту, 8701,03грн нарахованих процентів за користування кредитом, 1944,00грн комісії за користування кредитом та 5490,23грн нарахованої пені за несвоєчасність виконання грошових зобовязань з повернення кредиту, сплати відсотків та комісії. Дана заява задоволена судом, а розгляд справи здійснюється з урахуванням зменшеного розміру позовних вимог (протокол судового засідання від 01.09.2015 р.).

Представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги повністю, додатково надавши їх письмові обґрунтування (вх.№19923 від 15.09.2015р.).

Представником відповідача 20.08.2015р. надано відзив на позов (вх.№18364 від 20.08.2015р.) та 01.09.2015р. (вх.№18972) письмові пояснення, згідно яких позовні вимоги заперечує, зазначивши, що позивачем не доведено факту укладення між сторонами правочину в письмовій формі та, відповідно у зв"язку з цим між сторонами не було погоджено усіх істотних умов, притаманних кредитному договору, зокрема, щодо встановлення кредитного ліміту, розміру відсотків за користування кредитними коштами, строку, на який надаються кошти в кредитне користування тощо. Звертає увагу на те, що текст Умов та правил надання банківських послуг, ОСОБА_2, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://а-bank.com.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування без номеру від 26.09.2011 року відповідач не підписував, відтак, на думку відповідача, ОСОБА_2 не доведено належними та допустимими доказами, що саме долучені до позовної заяви "Умови" є складовою частиною Договору банківського рахунку від 26.09.2011 р. , адже, такі "Умови" не містять обов"язкових реквізитів як складової частини Договору (підпису Клієнта), не мають ознак приналежності саме до Договору б/н від 26.09.2011 р., не містять даних про дату їх прийняття, затвердження керівництвом ОСОБА_2, відповідно позивачем не доведено документально, що саме ці "Умови" розумів Клієнт, підписуючи Заяву про відкриття поточного рахунку 26.09.2011р.

Також відповідач стверджує, що сторонами в письмовій формі не було збільшено строків позовної давності; не було надано згоди на використання електронного підпису у згаданих правовідносинах, та загалом, не було дотримано приписів статті 207 ЦК України в частині підписання письмового договору про кредитування в письмовій формі.

01.09.2015р. (вх.№18970) представником позивача надано письмові заперечення на відзив на позов та в яких зазначено, що заява позивача про відкриття поточного рахунку, Умови та Правила надання банківських послуг, ОСОБА_2 сукупно складають змішаний договір, оскільки містять елементи договору банківського рахунку, кредитного договору та визначають його істотні умови, в тому числі, кредитування рахунку позивача. Підписом уповноваженої особи в заяві від 26.09.2011р. позивач приєднався і зобовязувався виконувати Умови, Правила та ОСОБА_2. Вважає заперечення безпідставними та документально необґрунтованими. Просив суд задовольнити позовні вимоги.

В судове засідання 15.09.2015р. представник відповідача не з'явився, при цьому заявив письмове клопотання про відкладення розгляду справи по причині участі в судовому засіданні у Шевченківському районному суді міста Києва у цивільній справі №2-2519/11 в якості представника ОСОБА_3 (відповідача у вказаній справі), на підтвердження чого долучив до клопотання роздруківку із сайту зазначеного суду про призначення до розгляду справи та копію довіреності №1111 від 03.06.2015р.

Розглядаючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, судом взято до уваги наступне.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника відповідача, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Водночас, учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити, за необхідності, участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК України).

Участь уповноважених представників в судовому засіданні у даній справі обовязковою судом не визнавалася.

Утім, як вбачається з долученої до клопотання про відкладення розгляду справи копії довіреності від 03.06.2015р №1111 громадянин ОСОБА_3 доручив представляти його інтереси в суді не лише ОСОБА_4, а й ОСОБА_5, тому, на думку суду, в уповноваженого представника ТОВ "Дошкільний навчальний заклад (дитячий ясла-садок) "Затишок" (ОСОБА_4В.) була обєктивна можливість взяти участь у судовому засіданні 15.09.2015р. по розгляду даної господарської справи.

До того ж, в даному судовому засіданні керівник ТОВ "Дошкільний навчальний заклад (дитячий ясла-садок) "Затишок" мав право взяти участь згідно статутних документів, однак не скористався своїм правом. Судом приймається до уваги, що відповідачем у попередніх судових засіданнях було висловлено свою правову позицію та заперечення по суті спору. Також, представником не зазначалось про можливість надання відповідачем додаткових документів, які мають значення для вирішення даного спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Слід зазначити, що 15.09.2015р. є останнім днем строку розгляду спору у даній справі (ст.69 ГПК України). Учасниками судового процесу клопотання про продовження такого строку не було заявлено.

Враховуючи, що долучені до справи та зібрані в ході судового розгляду документи є достатніми для прийняття рішення, а брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст.22 ГПК України, застосовуючи принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, що закріплені в п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.43 та ст.33 ГПК України та беручи до уваги, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі уповноваженого представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи та додатково представлені документи в сукупності, заслухавши в процесі розгляду справи доводи та заперечення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

26.09.2011р. товариством з обмеженою відповідальністю "Дошкільний навчальний заклад (дитячий ясла-садок) "Затишок", як Клієнтом, та публічним акціонерним товариством комерційний банк "АКЦЕНТ-БАНК", як ОСОБА_2, підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитка печатки.

Відповідно до змісту заяви, ОСОБА_2 відкрито відповідачу в національній валюті поточний рахунок №26004060771788 та карткові рахунки №№26046060000514, 26054060771653.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відтисків печатки, клієнт, підписуючи заяву, погодився з умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за розрахунковими картками (розміщені на сайті банку http://а-bank.com.ua, https://client-bank.privatbank.ua).

Своїм підписом клієнт приєднався та зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, тарифах А-банку договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих угод або додаткових угод до договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження щодо банківського обслуговування з клієнтом через web-сайти банку www.а-bank.com.ua та http://client-bank.privatbank.ua або інший Інтернет SMS-ресурс, зазначений банком.

Відповідно до даної заяви Банк, за наявності вільних грошових ресурсів, здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, про розмір якого Банк повідомляє клієнту, на свій вибір: або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного звязку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та Правилами надання банківських послуг (надалі Умови/Правила) і Тарифами банку (надалі ОСОБА_2), що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.а-bank.ua, які разом із цією анкетою (заявою) складають Договір банківського обслуговування.

Зміни до Умов і Правил надання банківських послуг вносяться ОСОБА_2 щомісяця в однобічному порядку у випадках, не заборонених чинним законодавством України (п.1.6.1 Умов).

Надаючи правову оцінку Умовам/Правилам і ОСОБА_2, судом враховано слідуюче.

Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Господарський договір, за загальним правилом, викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч.1 ст.181 ГК України).

У відповідності зі ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний підпис - дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних; електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (ст.13 Закону).

Статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" встановлено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Укладений між ПАТ "АКЦЕНТ - БАНК" та ТОВ "Дошкільний навчальний заклад (дитячий ясла-садок) "Затишок" договір банківського обслуговування, за своєю правовою природою, є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору. Відповідно, для його укладення сторони повинні обмінятися всіма документами, в яких зафіксований зміст правочину для того, щоб договору надати письмової форми.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1067 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Пунктами 3.11.1, 3.18.1 Умов та Правил надання банківських послуг станом на дату укладення договору та починаючи з 01.07.2014р. визначено, що кредитний ліміт на поточний рахунок є видом кредиту.

Відповідно до п. 3.11.1.1 Правил, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту.

Як зазначалося вище, про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта. Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди (п.3.11.1.3).

Пунктом 3.11.1.6 Умов передбачено, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Аналогічні положення містять Умови в редакції, чинній з 01.07.2014р. (п.п.3.18.1.1., 3.18.1.3, 3.18.1.6, 3.18.2.3.2).

У відповідності до п.3.11.1.8 Правил, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відтиском печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнтбанк/інтернет клієнтбанк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі "Угода"). При порушенні клієнтом будь-якого із обовязків, передбачених "Умовами і правилами надання банківських послуг", банк на власний розсуд, має право змінити умови кредитування, встановити інший строк повернення кредиту. При належному використанні клієнтом обов'язків, передбачених "Умовами і правилами надання банківських послуг", проведення платежів клієнта в порядку обслуговування ліміту може бути продовжено банком на той же строк.

Пунктом 3.18.1.11. Умов та Правил в редакції, що діяла до 01.07.2014р. та п.3.11.1.11 Умов і правил, в редакції, чинній з 01.07.2014р., встановлено період безперервного користування кредитним лімітом - не більше 35 днів. Періодом безперервного користування кредитним лімітом є період часу, на протязі якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку.

В силу приписів п. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.п.3.11.2.2.2, 3.11.2.2.3 та 3.11.2.2.5 Правил, клієнт зобов'язується проводити погашення кредитного ліміту не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитним лімітом, сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом та повністю повернути кредит в строки, передбачені Правилами.

Розділом 3.11.4. Умов визначено порядок розрахунків:

- за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка) (п. 3.11.4.1 Правил);

- за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну із дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню. У разі непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.п. 3.11.4.1.1- 3.11.4.1.3 Правил).

Також, відповідно до Умов та правил надавання банківських послуг, які набрали чинності з 1 липня 2014р. (наказ від 10.06.2014р. №**-6780656), при не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, на протязі 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, Клієнт сплачує ОСОБА_2 за користування кредитом відсотки в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальто підлягало обнуленню, та згідно п.3.11.4.1.3., у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальто підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобовязання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Позивач стверджує і це вбачається з матеріалів справи, на підставі повідомлення від 05.06.2014р. (виписка з "Приват24" по Клієнту) товариство з обмеженою відповідальністю "Дошкільний навчальний заклад (дитячий ясла-садок) "Затишок" було попереджено про зміну відсоткових ставок за користування коштами в межах кредитного ліміту (36% та 56%, відповідно).

Згідно п.3.11.4.4 Умов та Правил та п.п.3.18.4.4., 3.18.4.10. Умов, чинних з 01.07.2014р., клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту (щомісячна комісія) відповідно до п.п.3.11.1.6., 3.11.2.3.2. (п.п.3.18.1.6., 3.18.2.3.2 з 01.07.2015р.), 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків. Сплата винагороди здійснюється в гривні.

З умов п. 3.11.1.8 та п. 3.11.2.3.4 вбачається, що банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування, вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Матеріали справи свідчать, що позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином та у спосіб, визначений Умовами. Так, на виконання умов договору ОСОБА_2 відкрито Клієнту гривневі рахунки №26004060771788 (поточний рахунок) та №№26046060000514, 26054060771653 (карткові рахунки); надано кредитний ліміт з 29.09.2011р. в сумі 1000,00грн; з 27.02.2012р. 1860,00грн; з 26.12.2012р. 6500,00грн, з 04.03.2013р. 7000,00грн та з 19.06.2013р. 12000,00грн (довідка №08.7.0.0.08150615102004 від 15.06.2015р. про розміри кредитних лімітів по клієнту "Дошкільний навчальний заклад (дитячий ясла-садок) "Затишок" (поточний рахунок №26004060771788, МФО 307770, виписки по рахунках боржника, за якими обліковується кредит).

Як вбачається з представленої виписки по поточному рахунку №26004060771788 відповідач неодноразово використовував кошти за рахунок кредитного ліміту з наступним обнуленням дебетового сальдо (в період з жовтня 2011 року по 06.08.2013р.). Однак, починаючи з 07.08.2013р. (з поточним сальдо в сумі 11867,98грн), відповідачем не обнулено дебетове сальдо в строки, встановлені Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Так, відповідачем було оплачено тіло кредиту на суму 67,28грн та 87,51грн, при розмірі поточного сальдо 11932,72грн та 11912,49грн, відповідно. У вересні 2013 року відповідачем вичерпано кредитний ліміт в сумі 12000,00грн, а в подальшому прострочено пільговий період (безвідсотковий) користування кредитними коштами, що стало підставою для нарахування ОСОБА_2 з 27.08.2013р. на тіло кредиту відсотків в розмірі 24%.

Починаючи з 23.10.2013р. кредитні кошти в сумі 12000,00грн є простроченими (не погашено дебетове сальдо), що послугувало підставою застосування збільшеної відсоткової ставки за користування кредитом до 48% та, починаючи з 01.07.2014р. 56% (збільшена відсоткова ставка відповідно до Умов та правил надання банківських послуг).

Також, ТОВ "Дошкільний навчальний заклад (дитячий ясла-садок) "Затишок" частково виконувало грошові зобовязання по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, комісії та пені. Зокрема, товариством у спірний період сплачено 268,98грн в погашення нарахованих відсотків та 107,48грн комісії.

Таким чином, відповідач свої зобов'язання перед позивачем за договором від 26.09.2011р. в повному обсязі не виконав, допустивши прострочення платежів, що підтверджується розрахунками позовних вимог, виписками з рахунків за період з 13.10.2011р. по 11.08.2015р., облік яких Банк здійснював згідно умов договору та в порядку, передбаченому вимогами Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007р. №481, а саме:

- згідно виписки по рахунку Клієнта №20671057045771 сума 12000,00грн кредиту винесена 23.10.2013р. на прострочку та є неповернутою;

- згідно даних виписок по рахунках Клієнта №20073057044482 (з 29.04.2013р. по 23.10.2013) та №20690057045547 (з 29.07.2013 по 27.02.2015р.) рахується заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом в сумі 8701,04грн;

- згідно інформації виписок по рахунках Клієнта №26071010009886 (з 03.12.2012р. по 02.10.2013р.) та №20698010013251 (з 29.09.2011р. по 11.08.2015р.) не сплачено комісію в сумі 1993,28грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору від 26.09.2011р. позивачем, з метою досудового врегулювання спору, на адресу відповідача 10.03.2015р. направлено претензію №10929А33TS006 від 12.02.2015р. про сплату заборгованості, яка залишена товариством без належного реагування, що стало підставою для звернення до суду щодо стягнення зазначеної суми в примусовому порядку.

Крім того, за невиконання взятих ТОВ "Дошкільний навчальний заклад (дитячий ясла-садок) "Затишок" на себе грошових зобовязань за договором банківського обслуговування від 26.09.2011р., позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 5490,23грн ( з урахуванням заяви б/н від 31.08.2015 р. (вх. № 18967 від 01.09.2015 р.)), з посиланням на п.3.11.5.1, п.3.11.5.4 Умов.

Оцінюючи зібрані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

У відповідності до вимог ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Таким чином, цивільні права та обов'язки виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.

Cтаттею 509 ЦК України визначено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 525, 629 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Як зазначалося вище, укладений між сторонами договір шляхом приєднання є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору, виходячи з вище перелічених норм матеріального права та встановлених обставин справи.

Так, 26.09.2011р. товариством з обмеженою відповідальністю "Дошкільний навчальний заклад (дитячий ясла-садок) "Затишок", підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки юридичної особи, на підставі чого банком відкрито відповідачу два поточних рахунки № 26004060771788 та № 2604600000514, а також картковий рахунок. Така заява підписана безпосередньо директором навчального закладу ОСОБА_6 та представником ПАТ «А - Банк» ОСОБА_7.

В даній заяві міститься положення, що даним підписом Клієнт приєднується та зобов'язується виконувати, Умови та Правила надання банківських послуг, ОСОБА_2 банку тощо.

Розділом 1 вказаних Правил передбачено, що ці правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку.

Умови кредитування рахунку встановлені Умовами та Правилами надання банківських послуг, що розміщені в мережі Інтернет на web-сайті www.а-bank.com.ua, якими, зокрема, встановлено вид та мета надання кредиту, порядок його видачі та порядок погашення, умови щодо визначення кредитного ліміту, строк користування кредитом, строк повернення кредиту, розмір, порядок розрахунку та сплати процентів за користування кредитом, винагороди (комісії), права та обов'язки сторін, відповідальність сторін, тощо.

З огляду на наведене укладений між сторонами договір містить всі істотні умови, погоджені сторонами, котрі необхідні для даного виду правочину, що, в силу статті 638 ЦК України, є необхідною умовою його укладення у зв'язку з цим твердження відповідача про неукладеність договору є помилковим, таким, що спростовується наявними у справі доказами.

Крім того, наявні у справі документи свідчать про прийняття даного договору сторонами до виконання (схвалення юридичною особою), зокрема дії відповідача по прийняттю грошових коштів, а також їх часткове повернення (погашення кредиту, відсотків за користування кредитом), свідчать про узгодження ним умов договору стосовно його предмету, мети, розміру кредиту, що відповідає вимогам ст. 207 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг відповідачу було встановлено кредитний ліміт (в розмірі 1000,00грн з 29.09.2011р.; 1860,00грн - з 27.02.2012р.; 6500,00грн - з 26.12.2012р.; 7000,00грн - з 04.03.2013р.; 12000,00грн - з 19.06.2013р.) на поточний рахунок №26004060771788, МФО 307770, про що повідомлено в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Факт надання відповідачу кредитних коштів, їх використання останнім та виникнення боргу по кредиту в сумі 12000,00грн підтверджується банківськими виписками з поточного рахунку №26004060771788 та рахунку №20671057045771 по простроченому кредиту товариства з обмеженою відповідальністю "Дошкільний навчальний заклад (дитячий ясла-садок) "Затишок".

Відповідачем не надано, а матеріали справи не містять доказів погашення товариством з обмеженою відповідальністю Дошкільний навчальний заклад (дитячий ясла-садок) "Затишок" заборгованості перед позивачем в сумі 12000,00грн по тілу кредиту, також відповідачем не надано документів, які б свідчили про відсутність його вини у невиконанні своїх зобов'язань, у зв'язку з чим та згідно ст.15 ЦК України, порушене право публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 12000,00грн суми неповернутого кредиту.

Слід зазначити, що за загальним правилом, передбаченим частиною 1 статті 1072 ЦК України та частиною 22.9 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк повинен виконати розпорядження клієнта виключно в межах залишку грошей на рахунку платника.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Таким чином, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком клієнту кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка, що має місце у спірних правовідносинах, які склались між сторонами у справі з приводу виконання укладеного між ними договору банківського обслуговування від 26.09.2011р. Таке кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатності грошових коштів на його рахунку.

Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Погодившись та приєднавшись до Умов та правил надання банківських послуг, відповідач, таким чином, зобов'язався сплачувати відсотки за користування кредитом та винагороду за використання ліміту (щомісячну комісію), порядок та розмір нарахування яких встановлено Умовами.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

У разі застосування змінюваної процентної ставки, що має місце у даному випадку, кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору.

Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Порядок нарахування відсотків за користування кредитом, їх розмір, передбачено у розділі 3.11.4. Умов та залежить від дати обнулення дебетового сальдо.

Крім того, відповідно до ст. 546, ст. 549 ЦК України, ст. ст. 230-232 ГК України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання.

Пунктом 3.11.5.1. Умов визначено, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.11.2.2.2, 3.11.4.1, 3.11.4.2, 3.11.4.3, строків повернення кредиту, передбачених п. п. 3.11.1.8, 3.11.2.2.3, 3.11.2.3.4, винагороди, передбаченої п. п. 3.11.2.2.5, 3.11.4.4, 3.11.4.5, 3.11.4.6 Клієнт сплачує ОСОБА_2 за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у% річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації ОСОБА_2 права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує ОСОБА_2 пеню в розмірі, зазначеному в п. 3.11.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється в гривні. У разі, якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано; відповідно до 3.11.5.4. Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.11.5.1., 3.11.5.2., 3.11.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Проаналізувавши Умови та Правила надання банківських послуг, дослідивши наявні в справі матеріали, в тому числі надані ОСОБА_2 розрахунки позовних вимог на предмет їх відповідності даним Умовам, та виходячи з вихідних даних, що містяться у виписках по рахунках позичальника, за якими здійснюється облік кредиту (інформація про суми чергових платежів по тілу кредиту, відсотках, комісії та суми, що винесені на прострочку (порушене грошове зобов'язання), періодів та сум нарахованої неустойки за порушення строків виконання грошових зобовязань), суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача: 8701,03грн відсотків за користування кредитом, нарахованих на поточну прострочену заборгованість з повернення кредитних коштів (в розмірі 24%, 48%, 56%), 1944,00грн - комісії (винагороди), нарахованої за період з вересня по лютий 2015 року, 5490,23грн пені, нарахованої за період з 05.09.2013р. по 24.03.2015р., тобто в межах строків, передбачених Умовами, з дня коли відповідне зобов'язання мало бути виконано товариством, є обґрунтованими, документально підтвердженими, відтак, підлягають до задоволення.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що визначений сторонами строк нарахування штрафних санкцій (пені) у три роки, не суперечить вимогам закону, зокрема положенням частини першої статті 259 ЦК України та частини 6 статті 232 ГК України.

Посилання відповідача на те, що при підписанні заяви позичальник не підписував будь-яких Умов і не був ознайомлений з чинною їх редакцією, відтак, такі Умови не можна розцінювати як складову частину кредитного договору, не заслуговують на увагу та можуть бути підставою для визнання договору недійсним як оспорюваного правочину в разі звернення до суду з відповідним позовом.

При цьому суд додатково зазначає, що відповідно до ч. 2 ст.639 ЦК України у разі, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть, якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За приписами ч.3 ст.203 ЦК України однією з вимог, необхідних для чинності правочину, є вільне волевиявлення учасника правочину і відповідність дій його внутрішній волі.

Як встановлено судом та описано вище, відповідач у «електронному варіанті» уклав договір про кредитування, підписавши заяву про відкриття поточного рахунку, та скріпивши підпис мокрою печаткою юридичної особи, тобто в добровільному (без примусу) порядку.

Згідно Заяви відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів ОСОБА_2, що розмішені в мережі Інтернет на сайті банку, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування, та тим самим банк та клієнт погодили усі істотні умови кредитного договору. Також, дії Клієнта (як-от: надання фінансових доручень на суми, що перевищують залишок коштів на рахунку товариства) свідчать і про використання кредитних коштів, і про прийняття Умов та правил надання кредиту, і про погодження розміру відсоткових ставок за користування ним, тобто, фактично відповідач схвалив даний договір та, відповідно, взяв на себе зобовязання виконувати його умови.

Також, шляхом проставляння підпису на заяві дана Особа ознайомлена з умовами кредитування .

Згідно п.3.11.1.16 Умов та правил надання банківських послуг при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт- банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі. Враховуючи вищевказане у даному випадку була дотримана письмова форма договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду від 23.09.2015р. у справі №921/155/15-г/8.

Також, матеріали справи та правовідносини, що склалися між сторонами спростовують необхідність зазначення у заявці про отримання кредиту. Укладений між сторонами договір є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору, за умовами якого Банк дебетував рахунок Клієнта шляхом надання понад залишок грошових коштів на поточному рахунку для здійснення платежів відповідачем при умові відсутності або недостатності грошових коштів на його рахунку, що відповідає положенням ст.628 ЦК України. Тому, в даних кредитних правовідносинах відсутня імперативна вимога до наявності заявки на отримання кредиту.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 218 ЦК України заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами.

Такими письмовими підтвердженнями є виписки з особових рахунків клієнтів, які призначаються для видачі або надсилання клієнтам (п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 18 червня 2003 року № 254) (такої ж позиції дотримується й Верховний Суд України у постанові від 06.07.2015р. у справі 6-301цс15).

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України № 566 від 30.12.1998р. (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Відповідно до п.п.5.1-5.5 Положення №254 інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, які ведуться на паперових носіях або в електронній формі.

ОСОБА_2 обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них; аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; книги реєстрації відкритих рахунків; оборотно-сальдовий баланс; інші регістри відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку.

Так, зокрема, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня; їх форма затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам, уповноваженим власниками рахунків особам та державним органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем в підтвердження факту надання відповідачу кредитних коштів надано виписки з рахунків, за якими обліковується кредит.

В свою чергу, судом не встановлено, сторонами не надано, а матеріали справи не містять документальних доказів безпідставного списання грошових коштів банком з рахунку Клієнта (відповідача у справі) або порушення ОСОБА_2 розпорядження Клієнта про перерахування грошових коштів.

Тому, через відсутність у відповідача власних коштів на рахунку та виконання ОСОБА_2 фінансових доручень Клієнта за рахунок кредитних коштів в останнього виникла заборгованість, що є предметом позовних вимог.

Суд зазначає, що для здійсненні перевірки правильності проведення позивачем розрахунку позовних вимог бралися дані щодо, зокрема, дати виникнення дебетового сальдо та періоду його існування, суми, наведені у виписках рахунків товариства з обмеженою відповідальністю "Дошкільний навчальний заклад (дитячий ясла-садок) "Затишок", облік яких ОСОБА_2 здійснено згідно вимог Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007р. №481 та які, в силу положень ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п.2.1.1, 5.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України №566 від 30.12.1998р., Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003р. №254 є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання Клієнту.

Щодо посилань відповідача на постанови Верховного Суду України у справах № 6-204цс14, № 6-16цс15, № 6-757цс15, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з вищенаведених судових актів, Верховним Судом України здійснено правовий аналіз прийнятих Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвал, в яких має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статей 256 258, частин першої, пятої статті 261 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, тобто щодо збільшених строків застосування позовної давності.

При цьому зазначено, що згідно пункту 5.5. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам (Розстрочка) (Стандарт), які були долучені банком до позовної заяви, строк позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки-пені, штрафів за даним договором встановлено сторонами тривалістю пять років.

У наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, суд касаційної інстанції виходив із того, що оскільки Умови надання споживчого кредиту відповідачем не підписані, і позивач не довів укладення між сторонами договору, який передбачав би збільшення строку позовної давності, застосуванню підлягає загальний трирічний строк позовної давності, передбачений законом (справа № 6-20цс14).

В іншій судовій справі (№6-16цс15) Верховний суд України вказав, що судом касаційної інстанції (Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ) не звернуто уваги на те, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам (Розстрочка) (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в пять років, не містять підпису відповідача, а відтак ці Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору та відповідною письмовою угодою сторін про збільшення позовної давності. При цьому суд не встановив наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались. Адже, зміст пункту 4.2 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, що зазначений у цих Умовах і в заяві позичальника від 14 вересня 2006 року, містить розбіжності.

Аналогічний висновок зазначено і в справі № 6-757цс15.

Господарський суд звертає увагу відповідача, що в наведених судових актах розглядався спір, що виник між ОСОБА_2 як Кредитодавцем та фізичними особами, тобто громадянами як Позичальниками, відповідно, правова конструкція даних договірних відносин, в тому числі щодо обставин укладення (підписання) даного виду договорів є відмінною від їх укладення між ОСОБА_2 та юридичними особами, адже укладаючи кредитний договір, що складений на кількох аркушах, підписи керівника банку та позичальника проставляються на кожному аркуші договору.

Більше того, наведені судові акти Верховного Суду України не висвітлюють правової позиції щодо недотримання сторонами письмової форми правочину, на що спирається відповідач у своїх запереченнях, а визначають порядок збільшення сторонами правочину строків позовної давності.

Згідно приписів ст. 43 ГПК України, визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а господарський суд, згідно ст. 43 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

При цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За даних обставин, позовні вимоги ОСОБА_2 як обґрунтовані, документально підтверджені та не спростовані відповідачем у справі належними доказами, підлягають до задоволення в заявленій сумі.

Судові витрати, в силу ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.

В судовому засіданні 15.09.2015р., відповідно до ст.85 ГПК України, оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст.6, 11, 15, 16, 207, 259, 525, 526, 530, 549-552, 599, 610, 612, 626-628, 633, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1056-1, 1067 Цивільного кодексу України, , ст.ст.173, 179, 181, 193, 216, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 1, 2, 42-47, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 811, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дошкільний навчальний заклад (дитячий ясла-садок) "Затишок" (м.Тернопіль, вул.Качали,1 ідентифікаційний код 25935890) - 12000 (дванадцять тисяч)грн 00коп. заборгованості за кредитом, 8701(вісім тисяч сімсот одну)грн. 03коп. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 1944(одну тисячу девятсот сорок чотири)грн 00грн заборгованості по комісії за користування кредитом, 5490(пять тисяч чотириста девяносто)грн 23коп пені та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн 00коп. в повернення сплаченого судового збору на користь публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (м.Дніпропетровськ, вул.Батумська, 11, ідентифікаційний код 14360080).

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обовязки, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено "02" жовтня 2015 року.

СуддяН.О. Андрусик