Рішення № 51836885, 22.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2015Справа №910/16308/15

За позовомВійськового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави, уповноваженим органом, якої здійснювати відповідні функції в спірних відносинах є Міністерство внутрішніх справ України в особі військової частини 1241 національної гвардії України ДоТовариства з обмеженою відповідальністю санаторій «Київ» плюсПростягнення 94 116, 18 грн. Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від прокуратури: не з'явились;

Від позивача: Стригун М.А. - за дов.;

Від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військовий прокурор Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави, уповноваженим органом, якої здійснювати відповідні функції в спірних відносинах є Міністерство внутрішніх справ України в особі військової частини 1241 національної гвардії України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю санаторій «Київ» плюс про стягнення 94 116, 18 грн. за Договором про надання послуг із забезпечення безпеки №11 від 29.12.2012р.

Ухвалою про порушення провадження у справі від 26.06.2015р. суд призначив розгляд справи на 23.07.2015р.

Ухвалою суду від 23.07.2015р. було відкладено розгляд справи на 08.09.2015р., в зв'язку з тим, що відповідач вперше не з'явився в судове засідання та в матеріалах справи були відсутні докази повідомлення відповідача про час, дату та місце судового засідання.

25.08.2015р. військовий прокурор через відділ діловодства господарського суду подав заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Заява про зменшення розміру позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, тому прийнята до розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Як визначено в п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 18.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч. 3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 92 354, 95 грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, представників не направляв, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимог, викладених в ухвалі суду від 26.06.2015 р. про порушення провадження у справі та ухвали суду від 23.07.2015р. про відкладення розгляду справи не подав. Водночас, ухвала суду від 26.06.2015р. направлена на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 04074, м. Київ, вул. Мостицька, буд. 14, кв. 175. Дана ухвала суду від 26.06.2015р. була повернута суду поштою з зазначенням: „за закінченням встановленого строку зберігання " .

Тому повернення ухвали господарського суду від 26.06.2015р. з зазначенням: „за закінченням встановленого строку зберігання " з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, тому спір розглядається за наявними у справі доказами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

За клопотанням позивача, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, спір у даній справі вирішено у строк у відповідності п. 3 ст. 69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2012 року між військовою частиною 1241 національної гвардії України (Позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю санаторій «Київ» плюс (Відповідачем) було укладено Договір №11 про надання послуг із забезпечення безпеки (надалі - Договір).

Згідно умов Договору Позивач зобов'язався надавати на умовах, визначених у цьому договорі, послуги із забезпечення безпеки (код 74.60.0) силами Позивача на території об'єкта Відповідача за адресою: Львівська область, Стрийський район, с. Баня Лисовицька, вул. Грушевського, 8А, а Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити Позивачу надані послуги.

Відповідно до п. 4.1. Договору, за надані послуги Відповідач зобов'язався розрахуватися з Позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Позивача щомісяця (на підставі наданих Позивачем розрахунків) після підписання сторонами акту наданих послуг та табелю робочого часу (на кожного військовослужбовця). Термін оплати встановлено до 30 числа наступного місяця за розрахунковим.

Згідно з п. 4.2. Договору, вартість послуг по забезпеченню безпеки за один місяць орієнтовано становить 11 738, 40 грн. в тому числі ПДВ 1 956, 40 грн., в тому числі добові за відрядження офіцерам, прапорщикам, військовослужбовцям контрактної служби, які залучаються для виконання договору.

25 грудня 2013 року було продовжено термін дії Договору до 31.12.2014р. та збільшено вартість послуг із забезпечення безпеки за один місяць до 13 490, 40 грн., в т.ч. ПДВ.

30 грудня 2014 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір №4 про надання послуг із забезпечення безпеки (надалі - Договір №4) за адресою: Львівська область, Стрийський район, с. Баня Лисовицька, вул. Грушевського, 8А.

Вартість послуг за умовами Договору №4 складає 13 490, 40 грн. в т.ч. ПДВ за один місяць.

28.04.2015р. між Позивачем та Відповідачем було підписано додаток №4/1 до Договору №4, відповідно до якого було змінено вартість послуг по забезпеченню безпеки, а саме: вартість послуг по забезпеченню безпеки одним військовослужбовцем за одну годину становить 20, 34 грн. в тому числі ПДВ 3, 39 грн., враховуючи вартість добових за відрядження прапорщикам, військовослужбовцям контрактної служби - 30, 00 грн. за добу (за одну годину 1, 25 грн.).

Листом від 20.06.2015р. №89 Відповідач повідомив Позивача про призупинення надання послуг за Договором з 20.06.2015р. з 15:00 год.

За надані Позивачем у січні-червні 2015 року послуги за Договором №4, між Позивачем та Відповідачем були підписані відповідні табеля обліку часу несення служби по забезпеченню безпеки військовослужбовцями 3 патрульної роти та акти приймання виконаних робіт про надання послуг по забезпеченню безпеки на об'єкті Відповідача, належні копії яких знаходяться в матеріалах справи, на загальну суму 113 346, 72 грн.

Матеріали справи свідчать, що Відповідачем частково були виконанні покладені на нього зобов'язання по оплаті грошових коштів за наданні послуги у розмірі 53 665, 92 грн., що підтверджується належними копіями виписок з рахунків Позивача від 15.06.2015р., 25.06.2015р. та 06.07.2015р.

Таким чином, за розрахунком Позивача заборгованість Відповідача перед Позивачем складає суму в розмірі 92 354, 95 грн. із розрахунку:

18 685, 58 грн. (за надані послуги в листопаді та частково в жовтні 2014 року) + 13 749, 122 грн. (за надані послуги в грудні 2014 року) + 13 988, 57 грн. (пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань) + 99 597, 60 грн. (за надані послуги в січні-червні 2015 року) = 146 020, 87 грн. - 53 665, 92 грн. (часткова оплата Позивачу за надані ним послуги) = 92 354, 95 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав:

Договір №4 від 30.12.2014р., укладений між Позивачем та Відповідачем за своєю правовою природою є договором про надання послуг та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Матеріали справи свідчать, що Відповідачем не сплачено суму боргу за Договором в розмірі 92 354, 95 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент винесення рішення у справі настав.

Факт наявності боргу у Відповідача за Договором в розмірі 92 354, 95 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з Відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи Прокурор довів, що його позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки від сплати судових витрат звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, та позовні вимоги задоволені в повному обсязі, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача та стягуються в дохід спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю санаторій «Київ» плюс (04074, м. Київ, вул. Мостицька, 14, кв. 175; Код: 05378938) на користь військової частини 1241 Національної гвардії України (76005, м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 161; Код: 14323422) основну суму боргу в розмірі 92 354 (дев'яносто дві тисячі триста п'ятдесят чотири) грн. 95 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю санаторій «Київ» плюс (04074, м. Київ, вул. Мостицька, 14, кв. 175; Код: 05378938) в дохід державного бюджету України 1 882 (одну тисячу вісімсот вісімдесят дві) грн. 32 коп. судового збору.

Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено:01.10.2015р.

Суддя І.І.Борисенко