Рішення № 51833882, 29.09.2015, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 вересня 2015 року Справа № 922/4266/15

Провадження № 6/913/555/15

За позовом Публічного акціонерного товариства Кредобанк, м. Львів

до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_1,

с. Житлівка, Кремінський район, Луганська область

про стягнення 23037 грн. 23 коп.

Суддя Василенко Т.А.

Секретар судового засідання Жданова Е.А.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 8066 від 01.09.2015;

від відповідача - представник не прибув.

ВСТАНОВИВ:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за договором овердрафту № 1МБ-325 від 25.12.2013 в розмірі 23 037 грн. 23 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом в розмірі 19 993 грн. 18 коп., прострочені відсотки в розмірі 3 013 грн. 77 коп., нараховані відсотки в розмірі 29 грн. 99 коп., пеня в розмірі 0 грн. 29 коп.

Позивачем до суду подано заяву в порядку ст. 22 ГПК України про зменшення позовних вимог від 29.09.2015 за якою, останній просить стягнути з відповідача борг в сумі 19 993,18 грн., відсотки в сумі 3 013,77 грн., пеню в сумі 0,29 грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України зменшення позовних вимог є правом позивача, у звязку з чим суд приймає вказану заяву до розгляду та вважає позовними вимоги, вимоги вказані у заяві від 29.09.2015.

Відповідач відзив на позовну заяву та інші витребувані судом документи не представив, правом на участь повноважних представників у судових засіданнях не скористався.

Так, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою Луганська область, Кремінський район, селище Житлівка, вул. Піщана, буд. 23.

В ухвалах суду від 03.08.2015 і від 14.09.2015 явка учасників процесу в судові засідання не визнавалася обовязковою.

При цьому, відповідачем не заявлялося клопотання про відкладення розгляду справи з наведенням відповідного обґрунтування необхідності такого відкладення та доданням доказів поважності неприбуття у дане судове засідання.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" розяснено, що учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1-4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у звязку з проведенням антитерористичної операції" (у редакції Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14). Так, учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов:

1) Якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

2) У разі коли учасник судового процесу не значиться у згаданому реєстрі, - якщо названу ухвалу господарським судом надіслано поштою за адресою, яку зазначено в заяві (скарзі), або за місцем проживання фізичної особи, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи (коли заяву повязано з його діяльністю).

3) Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством звязку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством звязку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).

4) За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Листом від 16.03.2015 №511-30-100 УДППЗ Укрпошта повідомляє, що відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 № 875/2014 Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення (зі змінами), органи поштового зв'язку не здійснюють пересилання поштових відправлень до вказаного населеного пункту тимчасово не здійснюється.

Разом з тим, оскільки відповідач у справі знаходиться на території проведення АТО інформація про час і місце судового засідання також була розміщена на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), про що свідчить роздрукована сторінка з мережі Інтернет.

Таким чином, судом вжито відповідні заходи щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, тому у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 11110 ГПК (аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Тому, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування вимог за позовом банком було зазначено, що 25 грудня 2013 року між ПАТ «Кредобанк» (надалі - позивач) та фізичною особою підприємцем (надалі - відповідач), укладено кредитний договір про надання овердрафту № 1МБ-325.

Відповідно до п. 1 договору банк зобовязується надати позичальнику овердрафт з максимальним лімітом заборгованості 20 000,00 грн.

Відповідно до п.2.2 договору позичальник за користування кредитом сплачує 25% річних.

Відповідно до п. 2.4 дата остаточного повернення кредиту 24 грудня 2014 року.

На виконання умов договору позивачем було надано відповідачу відповідні кредитні кошти, які останній в свою чергу своєчасно не повернув, у звязку з чим станом на 03.12.2014 утворилась заборгованість за кредитом в сумі 19 993,18 та заборгованість за процентами в сумі 3 013,11 7 грн. У звязку із прострочкою повернення кредиту та відсотків нарахована пеня в сумі 0,29 грн.

В обгрунтування заявлених вимог позивач також посилається на норми ст.ст. 509, 526, 1049 ЦК України.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, позов не заперечив.

Оцінивши матеріали справи суд встановив наступне.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень статей 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські установи мають право здійснювати кредитні операції, у тому числі розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, на підставі банківської ліцензії. Стаття 2 цього Закону визначає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантію, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. При цьому, відповідно до цієї ж статті кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

25.12.2013 між Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» та ФОП ОСОБА_1 був укладений кредитний договір про надання овердрафту № 1МБ-325.

Згідно п. 1, п.2 кредитного договору банк зобовязується надати позичальнику, а позичальник зобовязується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у формі овердрафту з максимальним лімітом заборгованості в сумі 20 000,00 грн.

Згідно п. 2.2 договору за використання кредитних коштів встановлена процентна ставка в розмірі 25,0% річних.

Згідно п. 2.4 договору позичальник зобовязаний повернути кредит в повному обсязі не пізніше 24 грудня 2014 року.

На виконання умов кредитного договору 19 993,18 грн., позивачем, за меморіальним ордером № 43902934 було надано відповідачу кредит в сумі 19 993,18 грн.

При цьому, погашення за кредитним договором відповідачем взагалі здійснено не було, у звязку з чим залишилась заборгованість за кредитом в сумі 19 993 грн. 18 коп., що підтверджується також виписками з банківського рахунку відповідача.

Відповідно до п. 5.6 Постанови Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 «Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України», виписки особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних операцій.

Відповідачем вказаний факт не заперечено.

Згідно п. 3.3 договору позичальник сплачує проценти при надходженні грошових коштів на рахунок але не пізніше останнього робочого дня місяця за який вони нараховуються.

За доводами позивача, відповідачем проценти сплачувалися несвоєчасно та не в повному обсязі, у звязку з чим, з грудня 2012 року утворилась заборгованість за процентами в сумі 3 013,77 грн.

Відповідач доказів сплати процентів суду не надав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048, 1056-1 ЦК України за надання кредитних коштів банк має право нараховувати та отримувати відсотки за користування кредитом.

Відповідно до положень статей 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські установи мають право здійснювати кредитні операції, у тому числі розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, на підставі банківської ліцензії. Стаття 2 цього Закону визначає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантію, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. При цьому, відповідно до цієї ж статті кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів належного виконання умов кредитного договору не надав, доказів оплати заборгованості за кредитом та процентами суду також не представив.

Наслідки порушення договору позичальником передбачені ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України відповідно до яких, якщо договором передбачений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частки позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, які належать йому згідно ст. 1048 ЦК України.

Відповідачем доказів оплати заборгованості за кредитним договором не надано, доводи позивача не заперечені.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом та процентами є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 2.6 кредитного договору, в разі несвоєчасного виконання грошового зобовязання стягується пеня в розмірі 0,03% за кожен день прострочки від простроченої або несплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

У звязку із простроченням сплати процентів та повернення кредиту, позивачем нарахована пеня в сум 0,29 грн.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства.

Аналогічна за змістом норма міститься у пункті 1 статті 193 ГК України.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Факт порушення Відповідачем умов договору підтверджено матеріалами справи. Позовні вимоги в частині стягнення суми неповернутого кредиту та процентів за користування ним ґрунтуються на нормах чинного законодавства, підтверджені документально і не спростовані відповідачем.

Відповідач не надав суду доказів оплати вказаної заборгованості на час розгляду справи.

За таких обставин позовні вимоги, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору в сумі 1 827,00 грн. слід покласти на відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, Луганська область, Кремінський район, селище Житлівка, вул. Піщана, буд. 23, код НОМЕР_1, на користь:

- Публічного акціонерного товариства «Кредобанк», м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78, код ЄДРПОУ 09807862, заборгованість за кредитом в сумі 19 993 грн. 18 коп., заборгованість за процентами в сумі 3 013 грн. 77 коп., пеню в сумі 0 грн. 29 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1 827 грн. 00 коп. Видати позивачу наказ.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 02.10.2015

Суддя Т.А. Василенко