Рішення № 51833352, 29.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3115/14

29.04.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіолент Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділова шкіргалантерея"

про стягнення 11 086,00 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача не з’явився

Від відповідача не з’явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 29.04.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фіолент Груп" (далі по тексту - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділова шкіргалантерея" про стягнення 11 086,00 грн. за договором № ДГ0212-01 “На рекламне обслуговування” від 02.12.2011 року, також позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/3115/14, розгляд справи призначено на 01.04.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2014 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 29.04.2014 року у зв’язку з неявкою відповідача в судове засідання, невиконанням відповідачем вимог ухвали суду, необхідністю надання сторонами додаткових матеріалів та пояснень по справі.

В судове засідання 29.04.2014 року представники сторін не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов’язань за договором № ДГ0212-01 на рекламне обслуговування від 02.12.2011 року, в частині оплати виконаних робіт.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, викладеного в позовній заяві не спростував.

Відповідно до даних ЄДРПОУ, адреса відповідача є тією ж, яка вказана у позовній заяві, а саме: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 53, кім. 411.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи – учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

02.12.2011 року між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, укладено договір № ДГ0212-01 на рекламне обслуговування (далі за текстом - договір), відповідно до п. 2.1. якого в порядку та на умовах визначених цим договором, виконавець за дорученням замовника, зобов’язується в період дії цього договору виконати роботи згідно додатків, які є невід’ємною частиною цього договору, порядок і умови виконання та/або надання робіт та/або послуг виконавцем в замовленні передбачається сторонами в додатках до цього договору (п.2.2. договору).

Згідно п. 4.1. договору, вартість виконання та/або надання робіт та/або послуг за цим договором і порядок розрахунків визначається у додатках до цього договору, які є його невід’ємною частиною. Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що замовник проводить оплату послуг згідно виставлених виконавцем рахунків.

На виконання умов договору між сторонами було підписано додатки № 1 та № 2 від 02 грудня 2011 року до договору.

Згідно додатку № 1 від 02 грудня 2011 року замовник доручає, а виконавець виконує роботи, зазначені в цьому додатку на умовах договору № ДГ0212-01 від 02 грудня 2011 року, а саме виготовлення щоденника «Pinella» у кількості 500 штук, та блоки для щоденників «Туд» у кількості 500 штук.

Відповідно до п. 3.1. додатку № 1 відповідно до тарифів виконавця загальна ціна робіт з цього додатка становить: 49 086, 00 грн.

Та згідно додатку № 2 від 02 грудня 2011 року замовник доручає, а виконавець виконує роботи, зазначені в цьому додатку на умовах договору № ДГ0212-01 від 02 грудня 2011 року, а саме виготовлення щоденника «Ріnella» у кількості 500 штук, що включає срібне фольгування - тиснення на обкладинці згідно макету; друк А4 та наклеювання макетів на форзацах згідно макетів; шовкотрафаретний друк вітання президента компанії на 3 сторінках від форзаца; друк закладки згідно макету.

Пунктом 3.1. додатку № 2 до договору сторони погодили, що загальна ціна робіт прописана в додатку № 1.

Відповідно до п. 2.2.2 додатку № 1 до договору та п. 2.2. додатку № 2 до договору замовник здійснює 100 % оплату замовлення згідно виставлених виконавцем рахунків в строк не пізніше 30.12.2011 року.

Обумовлені договором та зазначеними додатками до нього роботи позивачем виконано в повному обсязі, що підтверджується відповідними доказами, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи, а саме: видаткова накладна № РН-0000258 від 29 грудня 2011 року; рахунок-фактура № СФ-0000331 від 14 грудня 2011 року; довіреність № 11 від 23 грудня 2011 року.

Відповідачем здійснено часткову оплату вартості наданих в рамках договору послуг шляхом безготівкового переводу грошових коштів.

Всього відповідачем здійснено оплату на загальну суму 38000 грн. (платіжне доручення № 36 від 15 грудня 2011 року на суму 3000 грн.; платіжне доручення № 38 від 21 грудня 2011 року на суму 5000 грн.; платіжне доручення № 6 від 06 лютого 2012 року на суму 15000 грн.; платіжне доручення № 18 від 17 квітня 2012 року на суму 10000 грн.; платіжне доручення № 192 від 26 липня 2012 року на суму 5000 грн.).

Враховуючи частково здійснену відповідачем оплату рахунку № СФ- 0000331 від 14 грудня 2011 року, за ним рахується, за твердженням позивача, заборгованість в сумі 11086 грн., доказів оплати якої матеріали справи не містять.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір № ДГ0212-01 на рекламне обслуговування від 02.12.2011 року є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як підтверджено матеріалами справи відповідач прийняв виконану позивачем роботу без будь-яких зауважень щодо якісних та кількісних показників виготовлених щоденників та блоків для щоденників обумовлених сторонами особою уповноваженою відповідачем на вчинення відповідних дій.

Виконані позивачем роботи оплачені позивачем тільки частково на суму 38 000, 00 грн., інша частина заборгованості в розмірі 11 086, 00 грн. оплачена не була, доказів іншого матеріали справи не містять.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 11 086, 00 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 11 086, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати виконаних робіт, у відповідності до п. 2.2.2 додатку № 1 до договору та п. 2.2. додатку № 2 до договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 11 086, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділова шкіргалантерея" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 53, кім. 411; код ЄДРПОУ 34693785; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіолент Груп" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Челябінська, б. 6, кв. 63; код ЄДРПОУ 37211818) 11 086 (одинадцять тисяч вісімдесят шість) грн. 00 коп. основної заборгованості та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.05.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко