Постанова № 51828918, 28.09.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Леніна, 5, м. Харків, 61022, тел. 050-056-77-75

Постанова

Іменем України

28.09.2015 справа №913/415/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2О , ОСОБА_3 ОСОБА_4 за довіреністю; не зявився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Краснодонвугілля", м. Сєвєродонецьк Луганської областіна рішення господарського судуЛуганської областівід03 вересня 2015 р. (підписано 04.09.2015 р.)у справі№ 913/415/15 (суддя Масловський С.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Старобільськ Луганської областідоПублічного акціонерного товариства "Краснодонвугілля", м. Сєвєродонецьк Луганської областіпропро розгляд розбіжностей, які виникли при укладанні договору про постачання електричної енергії № 98 від 01.03.2015

В С Т А Н О В И В:

При укладанні договору про постачання електричної енергії №98 від 01.03.2015р. (далі-договір) між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" (далі ТОВ "ЛЕО", позивач) та Публічним акціонерним товариством "Краснодонвугілля" (далі ПАТ "Краснодонвугілля", відповідач) виникли розбіжності, які залишились неврегульованими у частині доповнення договору підпунктом 2.2.5 пункту 2.5 розділу 2 договору, запропонований ПАТ "Краснодонвугілля" в редакції протоколу розбіжностей (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а.с.94-95)

Рішенням господарського суду Луганської області від 03.09.15р. спірні умови підпункту 2.2.5 пункту 2.5 розділу 2 договору виключені з умов договору в редакції протоколу розбіжностей.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване необґрунтованістю пропозиції ПАТ "Краснодонвугілля" щодо включення до умов договору підпункту 2.2.5 пункту 2.5 розділу 2.

ПАТ "Краснодонвугілля" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким включити до умов договору підпункт 2.2.5 пункту 2.5 розділу 2 договору в редакції протоколу розбіжностей.

В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ "Краснодонвугілля" стверджує, що суд неповністю зясував обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, порушивши норми матеріального та процесуального права, а також, що порушення працівниками позивача положень регламентуючих документів не може служити підставою для неприйняття в якості доказу листа відповідача від 22.05.15р.

Також, ПАТ "Краснодонвугілля"стверджує, що ТОВ "ЛЕО" пропущено строк на звернення до суду з вимогами щодо розгляду розбіжностей, які виникли при укладанні спірного договору.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечує, вважає її такою, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що штамп Краснодарського РЕМ є неналежним доказом вручення ТОВ "ЛЕО" спірного договору та протоколу розбіжностей, а доводи відповідача про те, що позивач пропустив строк на звернення до суду з вимогами щодо розгляду розбіжностей, які виникли при укладені договору, є необґрунтованими.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст.811 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно до ч.2 ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно ч.2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив за доводами викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи обидві сторони були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ЛЕО" на підставі ліцензії серії АБ №220851 від 20.04.2006 постачає електричну енергію підприємствам та населенню Луганської області.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Відповідно до ч.3 ст.179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обовязковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обовязком для субєкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обовязковості укладення договору для певних категорій субєктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до абз.19 ст.1 Закону України Про електроенергетику постачання електричної енергії - господарська діяльність, повязана з наданням електричної енергії споживачеві за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору.

Загальний порядок укладення договорів встановлений ст.181 Господарського кодексу України та ст.638 Цивільного кодексу України.

Частиною 4 ст.179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління субєктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих субєктів, коли ці субєкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Додатком №3 до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996р. встановлена форма типового договору про постачання електричної енергії.

28.04.15р. позивач направив відповідачу проект договору про постачання електричної енергії №98 від 01.03.15р., який отриманий останнім за вхідним №2 від 28.04.15р.

Листом №1/8-331 від 21.05.15р. відповідач повернув позивачу вказаний договір підписаний з протоколом розбіжностей.

Розглянувши запропоновані розбіжності, 18.06.2015 позивачем був складений протокол узгодження розбіжностей до договору, який отриманий відповідачем 19.06.2015 за вхідним №4, однак, відповідач протокол узгодження розбіжностей не розглянув і відповіді не надав.

Відповідач стверджує, що ТОВ "ЛЕО" пропущений, встановлений Господарським кодексом України, 20-денний строк врегулювання розбіжностей по спірними договору, надавши суду супровідний лист від 21.05.15р. про направлення Генеральному директору Товариства спірного договору з протоколом розбіжностей, який містить штамп Краснодонського РЕМ та дату « 22.05.15р.».

Як зазначає відповідач, цей штамп є доказом вручення 22.05.15p. ТОВ "ЛЕО" договору з протоколом розбіжностей, та разом з цим рахує що дата на штампі є підтвердженням дати отримання їх позивачем згідно приписів Типового положення інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади та Інструкції з діловодства у центральному апараті Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, та у зв'язку з цим вважає, що запропонований спірний підпункт 2.2.5 згідно 4.7 ст. 181 ГК України повинен бути включений до Договору в редакції протоколу розбіжностей.

Частиною 1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України встановлено що, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Лист ПАТ "Краснодонвугілля", на який останній посилається в обґрунтування своїх доводів (а.с.106) містить штамп ТОВ "ЛЕО" Краснодонський РЕМ та дату 22.05.15р. та не містить ані підпису, ані прізвища, ані зазначення посадової особи, яка проставила цей штамп Краснодонського РЕМ, а тому суд не може прийняти в якості належного доказу наданий відповідачем лист.

ТОВ "ЛЕО" надав до справи копію наказу від 22.09.2014 №605, згідно з яким з 22.09.2014 у підрозділів ТОВ "ЛЕО", у т.ч. Краснодонського РЕМ, були вилучені печатки та штампи у звязку з проведенням АТО на території Луганської області.

Відповідно до затвердженої Інструкції з діловодства (далі- Інструкція) у ТОВ "ЛЕО" під час реєстрації документа надається умовне позначення-реєстраційний індекс, який складається з порядкового номера в межах групи документів, що реєструються, і доповнюються індексами за номенклатурою справ, питаннями діяльності, кореспондентами тощо. Аналогічна реєстрація вхідної кореспонденції передбачена також Національним стандартом України (ДСТУ) 4163-2003 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 p. N 55 ( надалі- ДСТУ 4163-2003), дія якого розповсюджується на позивача.

Дія Типових положень інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади та Інструкції з діловодства у центральному апараті Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, на відповідача не поширюється.

Позивач поясненням №01-31/2/143 від 02.09.2015 зазначив, що з липня 2014 керівництво товариства територіально знаходиться у м.Старобільськ; що в умовах дій незаконних озброєних угруповань на тимчасово непідконтрольній українській владі території існують ризики неправомірного використання печатки та штампів районів електричних мереж товариства, в.о. генерального директора було прийнято рішення про вилучення з користування печаток та штампів районів електричних мереж товариства з 22.09.2014, а всі документи, на яких вони після 22.09.2014 були проставлені, визнавались недійсними; що підтвердженням відсутності повноважень у особи, яка мала доступ до штампу Краснодонського РЕМ, є відсутність на наданому відповідачем супроводжувальному листі від 21.05.2015 належної відмітки про надіслання (зареєстрування) документа до ТОВ "ЛЕО", а саме реєстраційного індексу позивача відповідно до Інструкції з діловодства в ТОВ "ЛЕО" та п.5.31 ДСТУ 4163-2003.

Судова колегія відзначає, що ТОВ "ЛЕО" не уповноважувало на укладання договору від його імені свій структурний підрозділ Краснодонський РЕМ.

Тобто, у даному випадку договір підписаний безпосередньо керівником ТОВ "ЛЕО" виконуючим обовязки генерального директора ОСОБА_5

Вбачається, що ТОВ "ЛЕО" спірний Договір та протокол розбіжностей отримало від ПАТ "Краснодонвугілля" 11.06.15p., про що свідчить реєстраційний індекс у відповідності до Інструкції та ДСТУ 4163-2003 на супроводжувальному листі відповідача, який наданий позивачем до суду.

Згідно ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За змістом ч.5 ст.181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду.

Згідно ч.7 ст.181 Господарського кодексу України якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Судова колегія вважає, що ТОВ "ЛЕО" не пропущено встановлений законодавством строк на звернення до суду з вимогами про розгляд розбіжностей, що виник при укладенні договору, обовязковість укладання якого основана на діючому законодавстві.

Розбіжності між сторонами виникли відносно підпункту 2.2.5 пункту 2.5 розділу 2, а саме позивач просить виключити з договору зазначений підпункт, а відповідач за протоколом розбіжностей просить викласти в наступній редакції: Постачальник зобовязаний з дотриманням вимог чинного законодавства (зокрема, із застосування відтвореного у встановленому порядку цифрового підпису уповноваженої постачальником особи та спеціалізованого програмного забезпечення, що використовується для реєстрації податкових накладних), здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних:- податкової накладної на всю суму податкових зобовязань з ПДВ, що виникли в Постачальника протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту виникнення податкових зобовязань з ПДВ; - розрахунку коригування до податкової накладної на всю суму збільшення компенсації вартості електричної енергії протягом 5 (пяти) календарних днів з моменту зазначеного збільшення суми компенсації вартості.

Постачальник зобовязаний протягом 5 (пяти) календарних днів з моменту зменшення суми компенсації вартості електричної енергії скласти та надати Споживачу шляхом, погодженим із Споживачем, розрахунок коригування до податкової накладної на всю суму зазначеного зменшення компенсації вартості.

Якщо внаслідок порушення Постачальником встановлених чинним законодавством та цим Договором вимог до форми, порядку заповнення, надання та/або реєстрації податкової накладної або розрахунку коригування до податкової накладної, Споживач втратить право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, зазначеної в податковій накладній, Постачальник зобовязаний відшкодувати Споживачу всі повязані з таким порушенням збитки протягом трьох робочих днів з моменту відправки йому відповідного повідомлення споживачем або в інший термін, узгоджений сторонами.

Дана редакція обґрунтована відповідачем тим, що аналізуючи норми Податкового кодексу України, він дійшов висновку, що податкові накладні, які не зареєстровані в ЄРПН протягом 180 днів з дати їх складання, не можуть бути підставою для формування податкового кредиту; що починаючи з жовтня 2014 року позивач припинив виставляти відповідачеві податкові накладні, тому відповідач був змушений заявляти до податкового кредиту суми ПДВ на підставі заяв про відмову постачальника надати податкову накладну; що за даними відповідача протягом з 1 січня по 30 червня 2015 року позивач не зареєстрував в ЄРПН податкові накладні за договорами, укладеними між сторонами, на загальну суму 10786367 грн. 59 коп., у звязку з чим відповідач втратив право на податковий кредит на суму 9835 грн. 48 коп., що є збитками відповідача.

Як вже зазначалось, Форма типового договору про постачання електричної енергії міститься в додатку №3 до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996.

Судом проаналізовано зміст договору про постачання електричної енергії №98 від 01.03.2015 і встановлено, що запропонована позивачем редакція в цілому відповідає змісту типового договору.

Зобовязання сторін під час виконання умов договору регламентовані розділом 2, пункту 2.1 договору, де визначені як загальні обовязки щодо вирішення сторонами усіх спірних питань, що не обумовлені договором. Під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватися як чинним законодавством України та Правилами користування, затвердженими в установленому порядку, так і обовязками постачальника (підпункти 2.2.1-2.2.4 пункту 2.2 договору) та обовязками споживача (підпункти 2.3.1-2.3.23 пункту 2.3 договору) при користуванні електричною енергією.

Відповідальність сторін договору передбачена розділом 4 договору та передбачає умови як загальної відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання зобовязань за договором у порядку, визначеному чинним законодавством (пункт 4.1-4.2 договору), так і відповідальність окремо постачальника електричної енергії (пункт.4.3 договору) та відповідальність споживача (п.4.4 договору).

Запропонована відповідачем умова, що міститься у спірному підпункту 2.2.5 пункту 2.5 договору, має на меті унеможливити ймовірні збитки, які можуть бути завдані відповідачеві через недобросовісні дії позивача у звязку з несвоєчасним наданням податкових накладних.

Таким чином, спірна умова, викладена відповідачем у підпункту 2.2.5 пункту 2.5 договору від 01.03.2015 №98, фактично має регулювати відносини у відповідності до норм податкового законодавства України.

Крім того, ця умова жодним чином не передбачена типовим договором, затвердженим Правилами, та не є конкретизацією типового договору.

Доводи позивача, викладені відносно того, що пропозиція відповідача щодо включення спірної умови до договору відноситься виключно до сфери регулювання відносин між платниками податків згідно з нормами Податкового кодексу України та ніяким чином не відноситься до предмету договору про постачання електроенергії, судова колегія вважає обґрунтованими.

Отже, підпункту 2.2.5 пункту 2.5 розділу 2 договору у редакції протоколу розбіжностей підлягає виключенню з умов договору.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду відповідає обставинам справи, прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому, підлягає залишенню в силі.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст..ст.33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Краснодонвугілля" на рішення господарського суду Луганської області від 03.09.15р. у справі № 913/415/15 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 03.09.15р. у справі № 913/415/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

ГоловуючийК.І. Бойченко

Судді:Д.О. Попков

ОСОБА_3

Надруковано: 5 прим.

1.позивачу

2. відповідачу

3. у справу

4. апеляційному суду

5. ГСЛО