Рішення № 51827130, 23.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19755/15 23.09.15 р.

За позовом Приватного акціонерного товариства "ОТІС"

до Комунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування

житлового фонду в Святошинському районі м. Києва"

про стягнення 11 199,28 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: Мацюк В.В. за довіреністю № 185 від 02.07.2015 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "ОТІС" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" про стягнення 11 199,28 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 03.09.2015 р.

28.08.2015 р. від відповідача через відділ діловодства суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

01.09.2015 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшли додаткові документи по справі.

03.09.2015 р. від відповідача через відділ діловодства суду надійшли додаткові документи по справі.

У судовому засіданні 03.09.2015 р. представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.

Ухвалою від 03.09.2015 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 23.09.2015 р.

16.09.2015 р. від відповідача надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду, відповідно до якої відповідач визнає заборгованість перед позивачем у розмірі 11 199,28 грн., та просить розстрочити рішення на 1 рік зі сплатою заборгованості щомісячно рівними частинами.

16.09.2015 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній повідомляє про реорганізацію Комунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва".

У судовому засіданні 23.09.2015 р. представник позивача подав заяву про зміну найменування відповідача на Комунальне підприємство "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва".

Оскільки наявними у матеріалах справи документами підтверджується, що назвою відповідача є Комунальне підприємство "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва", суд задовольняє відповідне клопотання позивача та змінює назву відповідача з Комунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" на Комунальне підприємство "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва".

Представник позивача у судовому засіданні 23.09.2015 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі; проти розстрочки виконання рішення заперечив.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 23.09.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

22.08.2012 р. між Приватним акціонерним товариством "ОТІС" (надалі - позивач, Підрядник) та Комунальним підприємством "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду" Святошинського району м. Києва, перейменоване на Комунальне підприємство "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва" (надалі - відповідач, Замовник), укладено Договір D2 4Т № 2361 на ремонт ліфта (надалі - Договір).

Відповідно до п. п. 1.1. - 1.2. Договору, Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе обов'язки по виконанню ремонту ліфта, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 20-а ( п.1) реєстр. № 18636, та придбання необхідних матеріалів для виконання робіт, а Замовник зобов'язується сплатити Підряднику вартість робіт та матеріалів, вартість які визначені в кошторисній документації. Необхідність виконання робіт обумовлюється обобічним Актом, складеним представником Замовника разом з представником Підрядника.

Пунктами 2.1. - 2.3. Договору встановлено, що вартість робіт, доручених Підряднику за даним договором, визначається розрахунком договірної ціни на виконання ремонту ліфта, локальним кошторисом та відомістю дефектів, які є невід'ємною частиною договору і складає 11 199,28 грн. (з ПДВ). Виконання робіт оформляється актом за формою КБ-2В та довідкою за формою КБ3 не пізніше 3-ох робочих днів місяця слідуючого за звітним. Оплата вартості ремонту ліфта згідно п.п. 2.1 по Договору, здійснюється Замовником протягом 5 робочих днів з дня підписання акта виконаних робіт за формою КБ-2В та довідки за формою КБ-3.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач роботи за Договором виконав у повному обсязі на загальну суму 11 199,28 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт від 27.08.2012 р. (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт від 27.08.20012 р. (форма КБ-3), проте відповідач свої зобов'язання за Договором щодо оплати виконаних робіт не виконав.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач будь-яких заперечень щодо наявності заборгованості за Договором або контррозрахунку позовних вимог не надав, доводи і твердження позивача у встановленому законом порядку не спростував.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Крім того, розглянувши клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення на 1 рік, суд зазначає наступне.

Як на підставу для розстрочки виконання рішення суду боржник посилається на скрутне фінансове становищі, а одномоментна сплата заборгованості призведе до погіршення діяльності підприємства та проблем з виплатою заробітної плати працівникам.

Згідно з ч. 1 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи (роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 р. N 02-5/333).

Оскільки суд при розгляді заяви про відстрочку виконання рішення суду має враховувати інтереси як боржника, так і стягувача, посилання боржника на скрутне фінансове становище не можуть братися до уваги при розгляді даної заяви.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 1 рік.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 17; код ЄДРПОУ 36037999) на користь Приватного акціонерного товариства "ОТІС" (03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, 37; код ЄДРПОУ 14357579) 11 199 (одинадцять тисяч сто дев'яносто дев'ять) грн. 28 коп. заборгованості та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 28.09.2015 р.

Суддя Н.І. Зеленіна