Ухвала суду № 51823972, 01.10.2015, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

01.10.2015 Справа №607/16233/15-к

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Кунцьо С.В., при секретарі судового засідання Ліщинському О.І., за участю прокурора у кримінальному провадженні Оскоріп В.В., захисника - адвоката Дзюби П.П., підозрюваного ОСОБА_3, перекладача ОСОБА_4, у залі суду у м. Тернополі, розглянувши клопотання старшого слідчого в ОВС СУ УМВС України в Тернопільській області Пісного В.І., погоджене прокурором відділу прокуратури Тернопільської області Оскоріп В.В. про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою щодо підозрюваного:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Єреван, Республіка Вірменія, вірмена, без громадянства, непрацюючого, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.369, ч.2 ст.15 ч.1 ст. 265 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчим управлінням УМВС України в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015210000000435 від 28 вересня 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.369, ч.2 ст.15 ч.1 ст.265 КК України.

Як вбачається із клопотання та доданих до нього матеріалів, досудовим розслідуванням встановлено, що в 20-х числах вересня 2015 року, близько 13 год. 00 хв. ОСОБА_3 прийшов до прохідної Чортківської військової частини А/1915, що в м. Чорткові по вул. С. Бандери, 64, де підійшов до начальника інженерної служби Чортківської військової частини А/1915 ОСОБА_6, як до службової особи, яка є матеріально-відповідальною особою за зберігання хімічних та радіоактивних речовин, з метою отримання інформації про наявність у військовій частині предметів, які містять у собі ртуть чи інші джерела іонізуючого випромінювання, можливість їх оглянути з метою подальшого придбання.

Під час розмови із ОСОБА_6 у ОСОБА_3 виник злочинний умисел направлений на надання неправомірної вигоди начальнику інженерної служби Чортківської військової частини А/1915 ОСОБА_6, за придбання предмета із джерелом бета випромінювання з радіонуклідами стронцій 90 - плюс іттрій 90, яке зберігається у військовій частині А/1915.

В ході цієї розмови ОСОБА_3 запропонував начальникові інженерної служби Чортківської військової частини А/1915 ОСОБА_6, який є службовою особою та наділений організаційно-розпорядчими функціями, у зв'язку із чим являється відповідно до п.2 примітки до ст. 368 КК України службовою особою, яка займає відповідальне становище, прийняти від нього неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 1000 доларів США за винесення за межі військової частини предмет із джерелом бета випромінювання з радіонуклідами стронцій 90 - плюс іттрій 90, який зберігається на складі військової частини А/1915, надання йому у тимчасове користування для перевірки наявності у ньому джерела іонізуючого випромінювання з метою подальшого придбання.

Начальник інженерної служби Чортківської військової частини А/1915 ОСОБА_6 від пропозиції ОСОБА_3 відмовився повідомивши, що предмети та речовини, які він має намір придбати, є обмежені в обігу та для їх придбання необхідний передбачений законом дозвіл, однак на наполегливі пропозиції ОСОБА_3, про ще одну зустріч, погодився зустрітись із останнім.

28 вересня 2015 року ОСОБА_3, продовжуючи свої злочинні дії, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, зателефонував до ОСОБА_6 та домовився про зустріч на АЗС «ОККО», що по вул. С. Бандери, 91 в м. Чорткові. Цього ж дня, близько 18.00 год. ОСОБА_3 вдруге зустрівся із ОСОБА_7 на раніше обумовленому місці, що на АЗС «ОККО» по вул. С. Бандери, 91 в м. Чорткові, де надав начальникові інженерної служби військової частини А/1915 ОСОБА_6, який є службовою особою, частину неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в сумі 500 доларів США за винесення за межі військової частини предмета із джерелом бета випромінювання з радіонуклідами стронцій 90 - плюс іттрій 90, яке зберігається на складі військової частини А/1915, надання йому у тимчасове користування для перевірки наявності у ньому джерела іонізуючого випромінювання, при цьому повідомив, що іншу частину неправомірної вигоди в сумі 500 доларів США, він передасть йому після вчинення ним вищевказаних дій.

Надалі, ОСОБА_6, повернувся до військової частини, де зі складу Чортківської військової частини А/1915, взяв предмет із джерелом бета випромінювання з радіонуклідами стронцій 90 - плюс іттрій 90, з яким повернувся на АЗС «ОККО», що по вул. С. Бандери, 91, в м. Чорткові, де його згідно домовленостей очікував ОСОБА_3 Після цього, ОСОБА_3 надав начальникові інженерної служби Чортківської військової частини А/1915 ОСОБА_6, який є службовою особою, решту неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в сумі 500 доларів США.

Після цього, ОСОБА_6 передав ОСОБА_3 предмет із джерелом бета випромінювання з радіонуклідами стронцій 90 - плюс іттрій 90 для тимчасового користування з метою перевірки наявності у ньому джерела іонізуючого випромінювання. При цьому, ОСОБА_3 повідомив, що в разі позитивних результатів перевірки переданого йому предмету, він має намір придбати його і ще дев'ятнадцять аналогічних предметів на загальну суму 20 тис. доларів США.

Таким чином, ОСОБА_3 надав начальникові інженерної служби військової частини А/1915 ОСОБА_6 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів на загальну суму 1000 доларів США, за винесення за межі військової частини джерела іонізуючого випромінювання, яке зберігається на складі Чортьківської військової частини А/1915, надання йому у тимчасове користування для перевірки наявності у ньому джерела іонізуючого випромінювання, що згідно курсу національного банку України станом на 28 вересня 2015 року, становило 21 615,991 грн.

Крім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що в 20-х числах вересня 2015 року, близько 13 год. 00 хв. ОСОБА_3 прийшов до прохідної Чортківської військової частини А/1915, що в м. Чорткові по вул. С. Бандери, 64, де підійшов до начальника інженерної служби Чортківської військової частини А/1915 ОСОБА_6, як до службової особи, яка є матеріально-відповідальною особою за зберігання хімічних та радіоактивних речовин, з метою отримання інформації про наявність у військовій частині предметів, які містять у собі ртуть чи інші джерела іонізуючого випромінювання, можливість їх оглянути з метою подальшого придбання.

Під час розмови із ОСОБА_6 у ОСОБА_3 виник злочинний умисел направлений на придбання, носіння, зберігання, використання предмета із джерелом бета випромінювання з радіонуклідами стронцій 90 - плюс іттрій 90, яке зберігається у військовій частині А/1915.

В ході цієї розмови ОСОБА_3 запропонував начальникові інженерної служби Чортківської військової частини А/1915 ОСОБА_6 грошові коштів в сумі 1000 доларів США за винесення за межі військової частини предмету із джерелом бета випромінювання з радіонуклідами стронцій 90 - плюс іттрій 90, який зберігається на складі військової частини А/1915, надання йому у тимчасове користування для перевірки наявності у ньому джерела іонізуючого випромінювання з метою подальшого придбання.

Начальник інженерної служби Чортківської військової частини А/1915 ОСОБА_6 від пропозиції ОСОБА_3 відмовився повідомивши, що предмети та речовини, які він має намір придбати, є обмежені в обігу та для їх придбання необхідний передбачений законом дозвіл, однак на наполегливі пропозиції ОСОБА_3, про ще одну зустріч, погодився зустрітись із останнім.

28 вересня 2015 року ОСОБА_3, продовжуючи свої злочинні дії, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, зателефонував до ОСОБА_6 та домовився про зустріч на АЗС «ОККО», що по вул. С. Бандери, 91 в м. Чорткові. Цього ж дня, близько 18.00 год. ОСОБА_3 вдруге зустрівся із ОСОБА_7 на раніше обумовленому місці, що на АЗС «ОККО» по вул. С. Бандери, 91 в м. Чорткові, де надав начальникові інженерної служби військової частини А/1915 ОСОБА_6, частину неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в сумі 500 доларів США за винесення за межі військової частини предмета із джерелом бета випромінювання з радіонуклідами стронцій 90 - плюс іттрій 90, яке зберігається на складі військової частини А/1915, надання йому у тимчасове користування для перевірки наявності у ньому джерела іонізуючого випромінювання, при цьому повідомив, що іншу частину неправомірної вигоди в сумі 500 доларів США, він передасть йому після вчинення ним вищевказаних дій.

Надалі, ОСОБА_6, повернувся до військової частини, де зі складу Чортківської військової частини А/1915, взяв предмет із джерелом бета випромінювання з радіонуклідами стронцій 90 - плюс іттрій 90, з яким повернувся на АЗС «ОККО», що по вул. С. Бандери, 91, в м. Чорткові, де його згідно домовленостей очікував ОСОБА_3 Після цього, ОСОБА_3 надав начальникові інженерної служби Чортківської військової частини А/1915 ОСОБА_6, який є службовою особою, решту неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в сумі 500 доларів США.

Після цього, ОСОБА_6 передав ОСОБА_3 предмет із джерелом бета випромінювання з радіонуклідами стронцій 90 - плюс іттрій 90 для тимчасового користування з метою перевірки наявності у ньому джерела іонізуючого випромінювання. При цьому, ОСОБА_3 повідомив, що в разі позитивних результатів перевірки переданого йому предмету, він має намір придбати його і ще дев'ятнадцять аналогічних предметів на загальну суму 20 тис. доларів США.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, тобто придбання, носіння, зберігання, використання предмета із джерелом бета випромінювання з радіонуклідами стронцій 90 - плюс іттрій 90, яке зберігається у військовій частині А/1915, однак не зміг довести злочину до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки був викритий працівниками правоохоронного органу.

Допитаний як підозрюваний ОСОБА_3 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях своєї вини не визнав та заперечив факт вчинення ним злочинів.

Водночас, достатніми підставами підозрювати ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому злочинів є зібрані у кримінальному провадженню докази, а саме: оглядом місця події від 28 вересня 2015 року з додатками, у ході проведення якого ОСОБА_3 видав джерело іонізуючого випромінювання, яке він мав при собі, а ОСОБА_6, видав грошові кошти в сумі 1000 доларів США, які передав йому ОСОБА_3, як плату за джерело іонізуючого випромінювання; оглядом предметів від 29.09.2015, а саме джерела іонізуючого випромінювання, яке видав ОСОБА_3; допитами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9; допитом підозрюваного ОСОБА_3 від 29.09.2015 року.

28 вересня 2015 року о 23 год. 15 хв. за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України ОСОБА_3 в порядку ст.ст. 208-211 КПК України затримано.

29 вересня 2015 року ОСОБА_3 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369 КК України (в редакції Закону N 1261-VII від 13.05.2014), тобто у наданні неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище за вчинення в інтересах того, хто надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, ч.2 ст.15, ч.1 ст.265 КК України (в редакції Закону № 1071-V від 24.05.2007), тобто у закінченому замаху на незаконне поводження з радіоактивними матеріалами, тобто придбання та зберігання радіоактивних матеріалів (джерела іонізуючого випромінювання) без передбаченого законом дозволу.

Із урахуванням здобутих в ході досудового розслідування даних, на даний час виникла необхідність в обранні стосовно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної його поведінки та виконання ним процесуальних рішень. Зокрема, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні умисних злочинів, один з яких є корупційним, за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна та зі спеціальною конфіскацією. Відповідно до ст.12 КК України вказаний злочин відноситься до категорії тяжких. А тому, усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину і розмір покарання, яке може бути застосоване у разі визнання його судом винним, з метою уникнення такого покарання ОСОБА_3 може різними способами переховуватись від органів досудового розслідування та суду, у тому числі залишивши територію України.

Також, ОСОБА_3 підтримує зв'язки із свідками та іншими особами причетними до вчинених кримінальних правопорушень, маючи з ними контакт та знаючи їх місце роботи, може безпосередньо або ж через третіх осіб незаконно впливати на них з метою дачі ними неправдивих показів, або відмови від добровільно наданих показань, що свідчить про наявність вищезазначених ризиків, а саме в ході проведення досудового розслідування допитано свідка ОСОБА_6 який добровільно виявив бажання давати правдиві показання та підтвердив факт злочинної діяльності ОСОБА_3, а також допитано свідка ОСОБА_8, яка у своїх показаннях навела факти причетності ОСОБА_3 до злочинної діяльності.

Крім цього, у кримінальному провадженні не встановлено та не допитано всіх осіб, у тому числі співучасників, причетних до вчинення вказаних злочинів, а тому в разі застосування до ОСОБА_3 більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, орган розслідування не матиме можливості запобігти його безпосереднього чи через третіх осіб впливу на інших учасників кримінального провадження, перешкоджанню ним в розслідуванні кримінального провадження та вчиненню інших кримінальних правопорушень.

Зібраними у провадженні матеріалами, що характеризують особу підозрюваного ОСОБА_3, встановлено, що він проживає в м. Одеса, паспортом громадянина України не документований, документів, які б надавали йому право перебування на території України, не має, за отриманням дозволу на постійне чи тимчасове перебування на території України у відповідні органи не звертався, не одружений, дітей не має, а тим самим не має міцних соціальних зв'язків на території України, не працює, тим самим не має сталого та законного джерела доходу, що свідчить про його можливість переховуватися від органів досудового розслідування та продовжити свою злочинну діяльність, у тому числі залишивши територію України.

Вищевикладене свідчить про те, що на даний час існують ризики того, що ОСОБА_3 перебуваючи на волі не буде виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки та матиме можливість перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування кримінального провадження, а також переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисних злочинів, один з яких я тяжким, і за які передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі, а також те, що перебуваючи на волі існують ризики того, що він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, інших співучасників у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, а жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам, а також з метою створення необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з мотивів, у ньому наведених та просить його задовольнити.

Захисник-адвокат Дзюба П.П. вважає, що у клопотанні і прокурором в судовому засіданні не доведені ризики, передбачені ст.177 КПК України. Крім цього не доведено, що застосування до його підзахисного менш суворого запобіжного заходу як тримання під вартою не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного. З врахуванням цього, а також необґрунтованої підозри у вчиненні його підзахисним кримінальних правопорушень, просить суд відмовити у задоволенні клопотання та обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Допитаний в судовому засіданні підозрюваний заявив, що суть клопотання та підстави його затримання зрозумілі, підтримує позицію захисника, просить не застосовувати щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Перевіривши надані матеріали, клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку прокурора, захисника, підозрюваного, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Згідно ст.178 КПК України обставиною, яка враховується при обранні запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, які зобов'язаний слідчий суддя оцінити при постановленні ухвали є тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання щодо вагомості наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, слідчий суддя керується рішенням ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, згідно п. 175 якого термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення.

На думку слідчого судді, ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.369, ч.2 ст.15 ч.1 ст. 265 КК України, санкція статті про його підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст.369 КК України передбачає покарання до восьми років позбавлення волі та підозра у вчиненні вказаних злочинів підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме: оглядом місця події від 28 вересня 2015 року з додатками, у ході проведення якого ОСОБА_3 видав джерело іонізуючого випромінювання, яке він мав при собі, а ОСОБА_6, видав грошові кошти в сумі 1000 доларів США, які передав йому ОСОБА_3, як плату за джерело іонізуючого випромінювання; оглядом предметів від 29.09.2015, а саме джерела іонізуючого випромінювання, яке видав ОСОБА_3; допитами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9; допитом підозрюваного ОСОБА_3 від 29.09.2015 року..

Вивченням особи ОСОБА_3 встановлено, що він не працює, документів, які б надавали йому право перебування на території України не має, проживає в м. Одесі, де немає міцних соціальних зв'язків.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, слідчий суддя вважає, що у даному кримінальному провадженні існують ризики, наведені слідчим у клопотанні про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та доведені прокурором в судовому засіданні, а саме, підозрюваний ОСОБА_3 може перешкоджати здійсненню кримінального провадження, шляхом переховування від органів досудового розслідування чи суду, оскільки санкція статті за злочин передбачений ч.3 ст.369 КК України передбачає покарання до восьми років позбавлення волі та в останнього відсутні документи на право перебування на території України; а також шляхом незаконного впливу на свідків, в тому числі на ОСОБА_6, ОСОБА_8, з метою зміни ними раніше наданих показів, чи відмови від дачі показів.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. А тому слідчий суддя зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст. 183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також обставини вчинених кримінальних правопорушень, характер їх вчинення, санкцію статей, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється, особу підозрюваного, слідчий суддя вважає, що застосування до підозрюваного ОСОБА_3 іншого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою не зможе попередити ризики, встановлені ст. 177 КПК України та описані вище.

Беручи до уваги усе вищевикладене, клопотання старшого слідчого в ОВС СУ УМВС України в Тернопільській області Пісного В.І. слід задовольнити, а в задоволенні клопотання захисника - адвоката Дзюби П.П. та підозрюваного ОСОБА_3 про застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, слід відмовити

Крім того, згідно ч. 3 ст.183 КПК України вбачається, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, особу ОСОБА_3, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст. 265 КК України, та ч.3 ст.369 КК України, який є тяжким, його вік, сімейний та майновий стан підозрюваного, слідчий суддя, приходить до висновку про необхідність визначення розміру застави в розмірі, визначеному законом у даному випадку та який достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 182, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ УМВС України в Тернопільській області Пісного В.І., погоджене прокурором відділу прокуратури Тернопільської області Оскоріп В.В., про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_3 - задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою ОСОБА_3, рахувати з моменту затримання, а саме з 23 год. 15 хв. 28 вересня 2015 року.

Датою закінчення дії ухвали вважати 00 год. 00 хв. 25 листопада 2015 року.

У задоволенні клопотання захисника-адвоката Дзюби П.П. про застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - відмовити.

Визначити ОСОБА_3 заставу в розмірі 60000,00 грн. (шістдесят тисяч гривень 00 копійок) для внесення на депозитний рахунок Управління ТУ ДСА України у Тернопільській області (р/р 37316003000474, МФО 838012, ідентифікаційний код 26198838, Банк Одержувача : ГУДКСУ у Тернопільській області).

У випадку внесення застави покласти на ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, строком до 25 листопада 2015 року наступні обов'язки: не відлучатися із м. Одеса, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; з'являтися за першою вимогою до слідчого, прокурора чи суду залежно від стадії кримінального провадження, утримуватись від спілкування із свідками ОСОБА_6, ОСОБА_8, носити електронний засіб контролю.

Роз'яснити ОСОБА_3, що якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Тернопільської області протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя Тернопільського

міськрайонного суду Тернопільської області С.В. Кунцьо