Постанова № 51821975, 28.09.2015, Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/1057/15-а

2-а/694/56/15

ПОСТАНОВА

іменем України

28.09.2015 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Кравченко Т.М., при секретарі Некречій Н.Я., з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання призначити пенсію,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області та зобов'язати відповідача призначити їй пенсію за вислугу років. Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 01.08.1985 року вона була прийнята на роботу викладачем по класу бандури в Матусівську школу мистецтв Шполянського району. 04.09.1986 року звільнена по переводу в Катеринопільську дитячу музичну школу по класу бандури та зарахована з 09.09.1986 року, де працювала по 01.10.2001 року. З 01.04.2002 року по 01.06.2003 року працювала викладачем Катеринопільської дитячої музичної школи і була звільнена з посади за власним бажанням. 02.01.2007 року знову була зарахована на посаду викладача Катеринопільської дитячої музичної школи і була звільнена з посади 12.01.2015 року. Загальний стаж викладача музичної школи складає 25 років 5 місяців та 5 днів.

Після звільнення вона звернулася до Управління Пенсійного фонду в Звенигородському районі Черкаської області із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років, однак 09.02.2015 року отримала відповідь про відмову в призначенні пенсії за вислугу років через відсутність стажу, який дає право на призначеня пенсії за вислугу років. Не погоджуючись з даним рішенням УПФУ в Звенигородському районі Черкаської області позивач звернулася до суду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позов та просила його задовольнити. Пояснила, що звернулась до Управління Пенсійного Фонду у Звенигородському районі 16 січня 2015 року та саме з цього часу просить призначити їй пенсію за вислугу років.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні. Пояснила, що позивач дійсно 16.01.2015 року звернулась до УПФУ в Звенигородському районі із заявою про призначення пенсії за вислугу років. При вивченні записів трудової книжки було встановлено, що позивач працювала викладачем по класу бандури в Матусівській школі мистецтв Шполянського району, що була структурним підрозділом відділу культури, туризму Шполянської РДА. Потім позивач працювала на посаді викладача в Катеринопільській дитячій музичній школі, яка відноситься до управління відділу культури Катеринопільської РДА. Оскільки установи, в яких працювала ОСОБА_1, не відносяться до закладів освіти та є позашкільними навчальними закладами, то рішенням комісії УПФУ в Звенигородському районі від 21.01.2015 року № 51 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років. Згідно Переліку, затвердженого постановою КМУ №909 від 04.11.1993 року із змінами, право на пенсію за вислугу років мають працівники позашкільних навчальних закладів, які працюють на посадах: директорів, їх заступників з навчально-виховної роботи, навчальної виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами, художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи). Посада викладача позашкільного навчального закладу не включена до переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що даний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 01.08.1985 року по 04.09.1986 року працювала на посаді викладача по класу бандури в Матусівській школі мистецтв Шполянського району Черкаської області, а з 09.09.1986 року по 01.10.2001 року, з 01.04.2001 року по 01.06.2003 року та з 02.01.2007 року по 12.01.2015 року працювала на посаді викладача по класу бандури в Катеринопільській дитячій музичній школі Черкаської області, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 6, 7).

Згідно довідки № 103 від 24.09.2010 року, виданою Катеринопільською музичною школою, вказана музична школа відноситься до позашкільних навчальних закладів (а.с.4).

Допитаний в судовому засдіанні свідок ОСОБА_3 пояснив, що працює директором Катеринопільської музичної школи, де тривалий час працювала позивач. Всі вчителі музичної школи мають право та отримують пенсію за вислугу років, однак відповідач у справі не призначає таку пенсію, що змушує його колег звертатись до суду.

З рішення комісії УПФУ в Звенигородському районі від 21.01.2015 року вбачається, що ОСОБА_1 16 січня 2015 року звернулась за призначенням пенсії за вислугу років та отримала відмову, оскільки в неї відсутній спеціальний стаж роботи, який дає право на таку пенсію. В рішенні зазначено, що всі установи, в яких працювала ОСОБА_1 не відносяться до закладів освіти.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на призначення пенсії за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Відповідно до положень ст. 21 Закону України «Про позашкільну освіту» педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугу років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Згідно з Переліком закладів і установ освіти, охорони охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 року, пенсія за вислугу років призначається за наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років. При цьому в розділі І вказаного Переліку «Освіта» зазначено: загальнооствіні навчальні заклади, військові загальноосвітні навчальні закалади, музичні і художні школи, а в найменуванні посад зазначено посаду викладача.

Приміткою до вказаного Переліку визначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років. Так, згідно Переліку закладів, організацій та посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 року № 1397, було передбачено посаду викладача в музичній школі, яка належала до навчальних закладів та дитячих установ.

Враховуючи те, що на час звернення ОСОБА_1 до УПФУ у Звенигородському районі із заявою про призначення пенсії за вислугу років 16 січня 2015 року її стаж роботи на посаді викладача музичної школи становив більше 25 років, суд вважає, що позивач має право на призначення пенсії за вислугу років, а відмова відповідача у призначенні пенсії є незаконною.

Вирішуючи питання щодо судових витрат по справі, суд керується наступними нормами.

Відповідно до ст. 94 КАС України у випадку ухвалення рішення на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі здійснені нею документально підтверджені витрати стягуються з Державного бюджету України.

Згідно з вимогами ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Позивачем було сплачено судовий збір при зверненні до суду в сумі 73 грн. 08 коп., а також оплачено витрати на правову допомогу за формування документів та складання позовної заяви в сумі 500 грн. Ці витрати підтверджені документально та підлягають стягненню на користь позивача.

При цьому суд вважає, що судовий збір підлягає стягненню з Державного бюджету України, а компенсація витрат на правову допомогу, яка складає 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі та становить 487 грн. 20 коп., має бути виплачена відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень.

На підставі ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 21 Закону України «Про позашкільну освіту» та керуючись ст.ст. 2, 8, 11, 71, 90, 94, 159, 160-163, 167 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання призначити пенсію - задовольнити.

Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 16 січня 2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати, а саме судовий збір в сумі 73 грн. 08 коп.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 487 грн. 20 коп.

Повний текст постанови виготовлено 02 жовтня 2015 року.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, постанова якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано до Київського апеляційного адміністративного суду через Звенигородський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя Т.М. Кравченко