Рішення № 51814830, 22.09.2015, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4488/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2015 року Ужгородський міськрайонний суд

Закарпатської області

в складі: головуючого судді Семерака І.О.

при секретарі Віраг Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді справу за позовною заявою приватного підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та приватного нотаріуса ОСОБА_3, про визнання недійсним іпотечного договору №140/23-2008 і виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження квартири АДРЕСА_1, виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна відомостей про квартиру АДРЕСА_1, третя особа без самостійних вимог - ПАТ «Альфа банк», третя особа з самостійними вимогами - ОСОБА_4 про визнання недійсним іпотечного договору № 140/23-2008 та скасування і вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію обтяжень прав на нерухоме майно,-

ВСТАНОВИВ:

Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом мотивуючи його тим, що 10.11.2008 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород» та ОСОБА_2, працюючою в цьому ж банку начальником відділу кредитування фізичних осіб, укладено іпотечний договір №140/23-008, який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3, та зареєстрований під №5140, відповідно до умов якого ОСОБА_2 змінила предмет іпотеки і замість належної їй на праві власності квартири АДРЕСА_2, в забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором, передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_3, яка їй не належала і за яку вона не розрахувалася, як це було передбачено трьохстороннім договором про дольову участь у будівництві 16-ти квартирного житлового будинку.

Зазначає, що вказаний іпотечний договір ОСОБА_2 уклала на підставі незаконно отриманого в БТІ м.Ужгорода свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_3, яке в подальшому було визнано судом недійсним.

Вказує, що ОСОБА_2 не являється власником квартири, що є предметом вказаного договору іпотеки, натомість належним власником цієї квартири являється саме він. Наявність спірного договору іпотеки і накладення у звязку з цим нотаріусом ОСОБА_3 заборони відчуження предмета іпотеки позбавляє його в повній мірі розпорядитися своєю власністю.

У звязку з цим, просив визнати недійсним вказаний іпотечний договір від 10.11.2008 року №140/23-2008 та зобовязати приватного нотаріуса ОСОБА_3 зняти заборону відчуження з предмета вказаного договору іпотеки.

В ході судового розгляду справи представник позивача ОСОБА_5 уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсним вказаний іпотечний договір від 10.11.2008 року №140/23-2008, виключити з Державного реєстру іпотек запис про обтяження квартири АДРЕСА_4 іпотекою та вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна відомості про квартиру АДРЕСА_4.

В ході судового розгляду справи третя особа - ОСОБА_4 заявила самостійний позов до ОСОБА_2, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа - ПАТ «Альфа банк», в якому просить визнати недійсним іпотечний договір №140/23-2008, укладений 10.11.2008 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород» та ОСОБА_2, а також скасувати та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію обтяжень прав на нерухоме майно - квартири АДРЕСА_5, здійснену приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 10.11.2008 року, зареєстрованим під №5140.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 10.11.2008 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір №140/23-008, який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3, та зареєстрований під №5140, відповідно до умов якого ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором, передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_3. Вказаний іпотечний договір №140/23-2008, ОСОБА_2 уклала на підставі незаконно отриманого в БТІ м.Ужгорода свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_3, яке в подальшому було визнано судом недійсним.

Зазначає, що на даний час вона на законній підставі являється власником квартири АДРЕСА_6. Свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно видано їй 16.12.2011 року на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 449 від 08.12.2011 року. У звязку з тим, що вказаний договір іпотеки є діючим і наданий час, вона позбавлена права вільно розпоряджатися своєю власністю - квартирою №15 по вул.Лінтура, 8 в м. Ужгороді, оскільки вказана квартира, у звязку з укладенням ОСОБА_2 спірного договору іпотеки, обтяжена забороною, як в Державному реєстрі іпотек, так і в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_5 уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та, з підстав наведених в позові, просив їх задовольнити. Крім цього пояснив, що після визнання судом виданого ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_7 недійсним, а також прийняття судом рішення про виселення ОСОБА_2 і зняття її з реєстрації з вказаної квартири, які набрали законної сили, остання втратила будь-яке відношення до цієї квартири та всі права на неї. Вважає, що вказані обставини є достатніми підставами для визнання недійсним договору іпотеки №140/23-2008, виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження квартири АДРЕСА_8 іпотекою та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна відомостей про квартиру АДРЕСА_1.

Третя особа із самостійними вимогами - ОСОБА_4 в судовому засіданні свої заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та, з підстав наведених в позові, просила їх задовольнити.

В судовому засіданні відповідач - ОСОБА_2 позови ПП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не визнала, вважаючи такі надуманими і безпідставними, та подала письмові заперечення.

При цьому пояснила, що спірний іпотечний договір укладений відповідно до вимог Закону, оскільки на момент його укладення вона являлася власником предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_8, а відтак мала право розпоряджатись нею на свій розсуд. Так, 20.02.2008 року їй, на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 25.07.2007 року №274, було видано свідоцтво про право власності на вказану квартиру, яке вона зареєструвала у встановленому порядку, і на час укладення спірного іпотечного договору, а саме 10.11.2008 року, таке право власності на квартиру будь-яким чином не було припинено. Зазначила, що за цю квартиру, відповідно до тристороннього договору про дольову участь у будівництві 16-ти квартирного житлового будинку, вона сплатила 34000 доларів США, а також провела ремонт на суму 294439 грн. і лише рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 17.12.2009 року її свідоцтво про право власності на цю квартиру визнано недійсним, а на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15.06.2011 року вона була виселена з неї. 18.12.2011 року, на підставі рішення виконкому Ужгородської міської ради від 08.12.2011 року №449, ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на вказану квартиру і таким чином остання являється її юридичним власником. ПП ОСОБА_1 же ніколи не був власником вказаної квартири, як не є ним і на даний час, його права нічим не порушені і він не є стороною спірного іпотечного договору, а тому він і не має права на звернення до суду з вказаним позовом.

Щодо позову ОСОБА_4, окрім вищенаведеного, ОСОБА_2 пояснила, що для оформлення права власності за ОСОБА_4 на вищевказану квартиру у виконавчого комітету Ужгородської міської ради не було жодних правових підстав, оскільки остання не приймала дольової участі в будівництві будинку в якому знаходиться ця квартира, не сплачувала жодних коштів для ведення цього будівництва, не отримувала цю квартиру на підставі будь-якого правочину. Вважає, що квартира безпідставно була зареєстрована на праві власності за ОСОБА_4 лише для того, щоб перешкодити їй у відстоюванні права власності на неї.

Щодо вимоги про скасування та виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію обтяжень прав на нерухоме майно - квартири АДРЕСА_5, пояснила, що такі вимоги є передчасними і крім того вважає, що ОСОБА_4 обрала не належний спосіб захисту права.

У звязку з цим, просила у задоволенні позовів ПП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відмовити.

Відповідачі Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та приватний нотаріус ОСОБА_3, а також третя особа ПАТ «Альфа банк», в судове засідання повторно не зявилися, хоча про час та місце слухання справи були повідомлені вчасно та належним чином, не повідомили про причину неявки, заява про розгляд справи у їх відсутності до суду не надходила.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача - ОСОБА_2, третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до ст.ст.10, 11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що 10.11.2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанку в м.Ужгород» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (Іпотекодавець) укладено іпотечний договір №140/23-2008, який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований під № 5140. Відповідно до його умов, предметом іпотеки визначено квартиру загальною площею 125.3 кв.м. та житловою площею 66.8 кв.м., що складається з трьох кімнат та знаходиться за адресою: АДРЕСА_9.

Згідно п.1.1. даного іпотечного договору забезпечується вимоги Іпотекодержателя, що випливають з Договору про іпотечний кредит № 0642-06 від 12.10.2006 року та договору про внесення змін №1 до договору про іпотечний кредит № 06-42-06 від 12.10.2006 року, укладеного 15.04.2008 року між банком та ОСОБА_2 за умовами якого остання зобов'язана повернути іпотекодержателю в кінцевий термін до 11.10.2026 року кредит у розмірі 49000 дол. США та 100000 грн. відсотки за користування ним у розмірі 15.0 % річних у гривні та відповідно 10 % річних у доларах США, і сплатити неустойку (пеню, штрафи), а також відшкодувати Іпотекодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок не виконання Позичальником умов договору про іпотечний кредит у розмірі і у випадках, передбаченим договором про іпотечний кредит.

10.11.2008 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3, на підставі ст.73 ЗУ «Про нотаріат» та у звязку з посвідченням цього іпотечного договору накладено заборону відчуження квартири предмету іпотеки, до припинення дії договору іпотеки, та зареєстровано в реєстрі за №5141.

Судом встановлено, що для укладення та посвідчення даного іпотечного договору нотаріусом, ОСОБА_2 було надано свідоцтво про право власності на нерухоме майно квартиру за адресою: АДРЕСА_9, видане 20.02.2008 року виконавчим комітетом Ужгородської міської ради на підставі рішення виконкому Ужгородської міської ради від 25.07.2007 року за №274. У звязку з чим, в пункті 1.3 іпотечного договору зазначено, що предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності та право власності на вказану вище квартиру зареєстроване 20.02.2008 року Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м.Ужгорода» Ужгородської міської ради Закарпатської області за реєстраційним № 22191502 про що зроблено запис за № 5249 в книзі №14.

В своїх позовах, як ПП ОСОБА_1, так і ОСОБА_4, посилаються на те, що вказаний договір іпотеки порушує їх права, як власників вказаної квартири за адресою: АДРЕСА_9, яка є предметом іпотеки за вказаним договором.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, 13.01.2006 року між ПП ОСОБА_1 (Замовник), ПП «Піраміда» (Підрядчик) та ОСОБА_2 (Інвестор) був укладений договір про дольову участь у будівництві житлового будинку за адресою м.Ужгород, Словянська набережна позиція за генеральним планом 201. ОСОБА_2 зобов'язалася протягом 60 - ти календарних днів з моменту здачі квартири в експлуатацію провести повний розрахунок із Замовником, передавши готівкою або у безготівковому порядку шляхом переказу необхідних коштів на розрахунковий рахунок замовника (т.1 а.с.10-11).

Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 25.07.2007 року №274 було затверджено акт державної приймальної комісії про введення в експлуатацію закінченого будівництвам 16-квартирного житлового будинку по вул.Лінтура, 8, ПП ОСОБА_1 загальною площею 1850 кв.м. (пункт І рішення). Пунктом ІІ цього рішення було доручено КП «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода» на вказаний об'єкт завести інвентарну справу, видати Свідоцтва на право власності та зареєструвати за приватним підприємцем ОСОБА_1 будинок в цілому, а 16 квартир, два підсобні приміщення і сходи за конкретними фізичними та юридичними особами. Підпунктом ІІ.13 було вирішено квартиру №15 зареєструвати за ОСОБА_2 (т.1 а.с.12).

За результатами розгляду протесту прокурора м.Ужгорода на вказане рішення №274, виконком Ужгородської міської ради 22.08.2007 року прийняв рішення №306, яким скасував пункт ІІ рішення від 25.07.2007 р. №274 (т.1 а.с.13-14).

Постановою господарського суду Закарпатської області від 19.05.2008 року, залишеною ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2008 року без змін, зазначене рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №306 від 22.08.2007 року визнано незаконним та скасовано в частині пунктів ІІ та ІІ.І щодо доручення КП «БТІ у м.Ужгород» завести інвентарну справу на обєкт, видати свідоцтво про право власності та зареєструвати 16-ти квартирний будинок в цілому за ПП ОСОБА_1 Рішення виконкому Ужгородської міської ради №274 від 25.07.2007 року в частині видачі свідоцтв про право власності та реєстрації 16 квартири (п.ІІ.2-п.ІІ.17) залишились скасованими (т.1 а.с.15-20).

В той же час, 20.02.2008 року, на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №274 від 25.07.2007 року, виконавчим комітетом Ужгородської міської ради ОСОБА_2 було видано свідоцтво (серії ЯЯЯ №777325) про право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_10, загальною площею 125,3 кв.м., та зареєстровано за нею право власності на дане нерухоме майно, що підтверджується витягом КП «БТІ м.Ужгорода» про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17815099 від 20.02.2008 р. (т.1 а.с.171, 172).

Того ж дня, 20.02.2008 року між ПП ОСОБА_1 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) був укладений договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_10, загальною площею 125,3 кв.м., за ціною у розмірі 81445 доларів США. Пунктом 2 визначено порядок проведення розрахунку: Покупець після підписання цього договору вносить на розрахунковий рахунок Продавця частину авансу, що залишилась, в розмірі 4072 долари США. Іншу частину вартості квартири Покупець оплачує Продавцю після отримання інвентарної справи до 01.05.2008 року (т.1 а.с.34).

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 17.12.2009 року, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.04.2012 року, за позовною заявою ПП «Піраміда» визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №777325 - квартиру №15 загальною площею 125,3 кв.м., у будинку №8 по вул.Лінтура Петра у м.Ужгород видане ОСОБА_2 виконавчим комітетом Ужгородської міської ради 20.02.2008 року (т.1 а.с.21-22, 44-45).

15 червня 2011 року рішенням Ужгородського міськрайонного суду, яке ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 30.09.2011 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.12.2011 року залишено без змін, було задоволено частково позовну заяву ПП ОСОБА_1 та зобовязано ОСОБА_2 усунути йому перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження квартирою №15 по вул.Лінтура, 8, у м.Ужгород та звільнити дану квартиру (т.1 а.с.45,-51). Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 13.12.2011 року ОСОБА_2 було знято з реєстраційного обліку за вказаною адресою (т.1 а.с.37-43).

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 29.05.2012 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області, у визнанні за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_11, - відмовлено (т.1 а.с.126-129).

У силу вимог ч.3 ст.61 ЦПК України, вказані обставини, що встановлені вищезазначеними судовими рішеннями, не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що власником квартири АДРЕСА_8 є ОСОБА_4 за якою зареєстровано право власності на вказане нерухоме майно, що стверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно ОСОБА_5 САС №151693, виданого 16.12.2011 року виконавчим комітетом Ужгородської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №449 від 08.12.2011 року, а також витягом КП «БТІ м.Ужгорода» про реєстрацію права власності на нерухоме майно №32684109 від 26.12.2011 року (т.3 а.с.67-68).

Ст.3 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як розяснив Пленум Верховного Суду в абз.5 п.5 своєї Постанови N9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Позивач - ПП ОСОБА_1, який, як встановлено судом, не являється власником квартири - предмету спірного іпотечного договору, він не є стороною спірного іпотечного договору та ні ним ні його представником не надано суду жодного належного та допустимого доказу того, що вчиненням вказаного правочину порушено його права чи законні інтереси.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов ПП ОСОБА_1є безпідставним, а тому в його задоволенні слід відмовити.

В той же час, судом встановлено, що у звязку з укладенням та посвідченням спірного іпотечного договору, квартира АДРЕСА_8 знаходиться під забороною її відчуження.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору від 17.12.2012 року про відступлення права вимоги, право вимоги за кредитним договором 06/42-06, укладеним 12.10.2006 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_2, та спірним договором іпотеки, перейшло до ПАТ «Альфа банк» (т.2 а.с.54-65).

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом належними та допустимими доказами встановлено, що на даний час іпотекодавець - ОСОБА_2 не являється власником квартири АДРЕСА_8, що є предметом іпотеки за спірним іпотечним договором. Натомість така належить ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 16.12.2011 року виконавчим комітетом Ужгородської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №449 від 08.12.2011 року.

Свідоцтво про право власності на обєкти нерухомого майна , видане органом місцевого самоврядування (в даному випадку виконавчим комітетом Ужгородської міської ради) є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться реєстрація права власності на обєкти нерухомого майна.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать право володіння, користуванні та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання та місцезнаходження майна.

Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушеним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановленим законом.

Згідно ст. 5 Закону України «Про іпотеку», предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна, зокрема, за такої умови: нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою визнання недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Судом встановлено, що іпотечний договір від 10.11.2008 року, укладений між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_2, не відповідає вищевказаним положенням Закону, так-як іпотекодавець за даним договором - ОСОБА_2 не є власником вказаного об'єкта нерухомості та не може здійснювати відчуження нерухомого майна (предмету іпотеки), оскільки таке майно перебуває у власності ОСОБА_4 на законних підставах.

Враховуючи наведене, те, що вказаним іпотечним договором №140/23-2008 від 10.11.2008 року фактично позбавлено ОСОБА_4 права користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, суд приходить до висновку, що вказаний іпотечний договір слід визнати недійсним, а тому позов ОСОБА_4 в цій частині є обгрунтовним і підлягає до задоволення.

Посилання ОСОБА_2 на обставини, які стосуються питань набуття права власності на квартиру АДРЕСА_8, питань повязаних з виконанням своїх зобовязань ПП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу договірних правовідносин між ними по дольовій участі у будівництві 16-ти квартирного будинку, проведення відповідного розрахунку, суд не бере до уваги, оскільки такі вже були предметом дослідження в інших судових справах, за результатом розгляду яких судом ухвалені відповідні рішення, що набули законної сили, зокрема :

- рішення апеляційного суду Закарпатської області від 17.12.2009 року, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.04.2012 року, яким визнано недійсним видане ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_12;

- рішення Ужгородського міськрайонного суду 15.06.2011 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 30.09.2011 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.12.2011 року, яким зобовязано ОСОБА_2 усунути перешкоди у здійсненні ПП ОСОБА_1 права користування та розпорядження квартирою №15 по вул.Лінтура, 8, у м.Ужгород та звільнити дану квартиру.

- рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13.12.2011 року яким ОСОБА_2 знято з реєстраційного обліку за адресою : м.Ужгород, вул.Лінтура , 8/15.

- рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29.05.2012 року, залишеного ухвалою апеляційного суду Закарпатської області без змін, яким у визнанні за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_12, - відмовлено.

Щодо вимог ОСОБА_4 про виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження квартири АДРЕСА_8 іпотекою та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна відомостей про вказану квартиру, то суд вважає такі необґрунтованими, безпідставними і такими, що задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст.44 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» записи до Державного реєстру вносяться держателем або реєстраторами Державного реєстру протягом робочого дня, в який подано заяву обтяжувача. Після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Ст.74 ЗУ «Про нотаріат» визначено, що одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

За таких обставин суд вважає вимоги ОСОБА_4 про виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження квартири іпотекою та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна відомостей про вказану квартиру передчасними.

Керуючись ст.5 ЗУ «Про іпотеку», ст.44 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст.74 ЗУ «Про нотаріат»,ст.ст.203, 215, 216, 317, 319, 321, 328 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 59-61, 212, 213, 215, 294 ЦПК України, суд, -

Р І Ш И В :

У задоволенні позову приватного підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та приватного нотаріуса ОСОБА_3, треті особи: ПАТ «Альфа банк» та ОСОБА_4, про визнання недійсним іпотечного договору №140/23-2008 від 10.11.2008 року та виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження квартири АДРЕСА_8, виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна відомостей про квартиру АДРЕСА_8, - відмовити.

Позов третьої особи із самостійними вимогами - ОСОБА_4 про визнання недійсним іпотечного договору № 140/23-2008 та скасування і вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію обтяжень прав на нерухоме майно, - задовольнити частково.

Визнати недійсним іпотечний договір №140/23-2008, укладений 10 листопада 2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк» в м.Ужгороді» та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстраційний №5140, предметом якого є квартира АДРЕСА_4.

В задоволенні решти вимог ОСОБА_4 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Закарпатської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення рішення без участі особи, яка її оскаржує, протягом десяти днів з дня його отримання.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_6