Ухвала суду № 51813533, 02.10.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/2293/15-ц Номер провадження 22-ц/775/53/2015

Єдиний унікальний номер 234/2293/15-ц

Номер провадження 22-ц/775/53/2015

Категорія 5 Головуючий у 1 інстанції Пікалова Н.М.

Доповідач Корчиста О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

30 вересня 2015 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючої: Корчистої О.І.

суддів: Осипчук О.В., Дундар І.О.

при секретарі: Бондарчуку І.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Артемівську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 21 травня 2015 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, обґрунтовуючи свій позов тим, що 23 червня 2012 року він видав довіреність на ім'я ОСОБА_3, ОСОБА_2 на розпорядження належним йому на праві власності автомобілем ВАЗ 21070, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2004 року випуску та передав останнім вказаний автомобіль. Також вказував, що 29 липня 2014 року він своєю заявою відмінив вказану довіреність. Посилаючись на те, що на теперішній час належним йому автомобілем володіє ОСОБА_2 без законних підстав, його прохання повернути автомобіль ігнорує, просив витребувати автомобіль з її незаконного володіння.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 21 травня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки поясненням допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_3, який підтвердив, що спірний автомобіль знаходиться в гаражі, що належить на праві власності відповідачці по справі. Крім цього, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що між відповідачкою ОСОБА_2 та її чоловіком неодноразово виникали конфлікти через її небажання повертати автомобіль, ОСОБА_3 двічі звертався до правоохоронних органів із відповідними заявами. Крім цього, суд першої інстанції не прийняв до уваги зміст Постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, яку було винесено у серпні 2014 року, в якій було зазначено, що ОСОБА_2 пояснювала, що у неї знаходиться спірний автомобіль та вона вважає його своєю власністю.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи через свого представника ОСОБА_4.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом першої інстанції встановлено, що автомобіль ВАЗ 21070, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2004 року випуску належить на праві власності позивачу по справі ОСОБА_1.

Також, судом встановлено, що 29 липня 2014 року ОСОБА_1 скасував раніше видану довіреність на продаж спірного транспортного засобу, посвідчену приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу Донецької області Бігун В.В. 23 червня 2012 року за реєстровим №3168 від свого імені на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні не було доведено позивачем ОСОБА_1 перебування належного йому на праві власності автомобілю саме у ОСОБА_2 та що вона володіє ним.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи і вимогам діючого цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 316 ЦК України визначено, що право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України, власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Положення ст. 319 ЦК України визначають, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Так, з наявної в матеріалах справи ксерокопії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що автомобіль ВАЗ 21070, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2004 року випуску належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 6).

Зі змісту ксерокопії заяви ОСОБА_1 на ім'я приватного нотаріуса Слов'янського міського нотаріального округу Донецької області Бігун В.В. вбачається, що цією заявою він скасовує довіреність на продаж транспортного засобу, посвідчену приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу Донецької області Бігун В.В. 23 червня 2012 року за реєстром №3168, від його імені на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.7, 8).

Приписами ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до вимог ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно п. 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред'явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.

В матеріалах справи відсутні докази перебування спірного автомобілю у володінні відповідачки ОСОБА_2.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що у змісті Постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, яку було винесено у серпні 2014 року, зазначено, що ОСОБА_2 пояснювала, що у неї знаходиться спірний автомобіль та вона вважає його своєю власністю та володіє ним, не знайшли свого підтвердження адже матеріали цивільної справи не містять зазначеної ОСОБА_1 в апеляційній скарзі постанови про відмову у порушенні кримінальної справи.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було надано належну оцінку наявним в матеріалах справи доказам, а також, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи є неспроможними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Таким чином доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 21 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Корчиста О.І.

Судді Осипчук ОВ.

Дундар І.О.