Ухвала суду № 51808042, 30.09.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Провадження: № 22-ц-/790/1084/15 Головуючий: 1 інстанції

Справа: № 614/1186/14-ц Зеленькова Н.Г.

Категорія: договірні Доповідач: Даниленко В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

Суддів: Малінської С.М., Макарова Г.О.,

за участю секретаря: Каменської Д.В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Борівського районного суду Харківської області від 12 грудня 2014 року у цивільній справі за позовом Кредитної спілки «КАРАТ» до ОСОБА_2, Приватного підприємства «Шанс Плюс» про стягнення кредитної заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року позивач - Кредитна спілка «КАРАТ» (далі: КС «КАРАТ») звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому вказував на те, що 31 березня 2009 року на підставі відповідної заяви відповідачки ОСОБА_2, яка є членом кредитної спілки, про надання їй кредиту для розвитку підприємства, між сторонами був укладений Кредитний договір № 10868, згідно якого останній на умовах строковості, зворотності, платності, забезпеченості та цільового використання, було надано кредит у розмірі 70 000,00 грн. з кінцевим строком його погашення 31 березня 2010 року та сплатою щомісячних відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 72% річних від суми залишку кредиту.

За умовами вказаного кредитного договору позичальниця ОСОБА_2 зобов'язалась погашати кредит та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами щомісячними платежами згідно з обумовленим сторонами графіком погашення кредитної заборгованості.

Крім того, сторони передбачили, що в разі прострочення сплати кредиту та/або процентів за користування кредитними коштами, цей кредит може бути визнаний кредитом з підвищеним ризиком із застосуванням процентної ставки в розмірі 144 % річних.

При цьому, з метою забезпечення виконання позичальницею ОСОБА_2 своїх договірних зобов'язань за Кредитним договором № 10868, між позивачем КС «КАРАТ» та відповідачем Приватним підприємством «Шанс Плюс» (далі: ПП «Шанс Плюс») був укладений Договір про взаємні обов'язки № 10868 від 31.03.2009 року, згідно якого останнє поручилося перед кредитором за виконання позичальницею у повному обсязі узятих на себе кредитних зобов'язань та взяло на себе відповідальність за їх невиконання в межах належної позичальниці заробітної платні.

Кредитна спілка свої договірні зобов'язання за Кредитним договором № 10868 від 31.03.2009 року виконала в повному обсязі, надавши позичальниці кредит у вищезазначеному розмірі.

Однак, позичальниця ОСОБА_2 узяті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування належним чином не виконувала, в зв'язку з чим виникла значна кредитна заборгованість, загальний розмір якої станом на жовтень 2009 року склав 87 168,78 грн. (70 000,00 грн. - прострочена заборгованість по тілу кредиту та 17 268,78 грн. - прострочена заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами), що стало приводом для звернення кредитної спілки з позовом до суду про стягнення з позичальниці ОСОБА_2 та її поручителя ПП «Шанс Плюс» існуючої кредитної заборгованості в примусовому порядку.

04 грудня 2009 року в процесі судового розгляду справи між сторонами було укладено мирову угоду, визнану ухвалою Борівського районного суду Харківської області від тієї ж дати, за умовами якої позичальниця ОСОБА_2 та її поручитель ПП «Шанс Плюс» зобов'язались до 28 січня 2010 року погасити існуючу заборгованість по тілу кредиту за Кредитним договором № 10868 від 31.03.2009 року в розмірі 70 000,00 грн. та сплатити відсотки за користування кредитними коштами, нараховані станом на 28.01.2010 року, а кредитна спілка в свою чергу зобов'язалась здійснити перерахунок заборгованості по відсотках за зниженою процентною ставкою в розмірі 72 % річних на момент повного виконання кредитних зобов'язань.

Проте, позичальниця ОСОБА_2 знову ж таки не виконала свої кредитні зобов'язання, а також умови мирової угоди та частково погасивши кредитну заборгованість протягом січня-червня 2010 року, з 30 червня того ж року взагалі припинила здійснювати будь-які платежі.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що факт звернення кредитної спілки до суду за захистом своїх порушених прав у 2009 році не припиняє зобов'язань позичальниці ОСОБА_2 за Кредитним договором № 10868 від 31.03.2009 року та не зупиняє його дію, позивач - КС «КАРАТ» просив суд на підставі ст.ст. 553, 554, 1054 ЦК України стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ПП «Шанс Плюс» в солідарному порядку на його користь суму заборгованості за вказаним кредитним договором, яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 19 270,00 грн., а також заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 60 856,22 грн., нарахованих кредитором за період з 30.06.2010 року по 22.10.2014 року.

У судовому засіданні представник позивача - КС «КАРАТ» заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідачки ОСОБА_2 заявлені позивачем вимоги не визнав та заперечуючи проти їх задоволення, вказував на те, що сторони своєю мировою угодою від 04.12.2009 року визначили новий порядок та нові строки виконання грошових та інших зобов'язань, порядок забезпечення їх виконання та відповідальність за їх порушення, а тому з моменту укладення мирової угоди та визнання її судом фактично відбулася новація зобов'язань по кредитному договору, в зв'язку з чим обраний позивачем спосіб захисту своїх прав з посиланням на кредитний договір не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Крім того, наявність укладеної між сторонами мирової угоди від 04.12.2009 року, визнаної судом, є підставою для закриття провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 та ч. 3 ст. 206 ЦПК України.

Рішенням Борівського районного суду Харківської області від 12 грудня 2014 року позовні вимоги КС «КАРАТ» задоволено частково.

Стягнуто з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача КС «КАРАТ» суму заборгованості за Кредитним договором № 10868 від 31.03.2009 року, а саме: 60 856,22 грн. відсотків, нарахованих за користування позичальницею кредитними коштами за період з 30.06.2010 року по 22.10.2014 року.

У задоволенні заявлених КС «КАРАТ» позовних вимог про стягнення з відповідачів на користь кредитної спілки заборгованості по тілу кредиту в розмірі 19 270,00 грн. судом першої інстанції відмовлено.

При цьому судом першої інстанції вирішено й питання судових витрат по справі.

Не погодившись із таким рішенням районного суду представник відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить скасувати це судове рішення, а провадження у справі закрити.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.

Зокрема, апелянт вказує на те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, не врахував мирової угоди, укладеної між сторонами 04.12.2009 року та визнаної судом, наявність якої є підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 та ч. 3 ст. 206 ЦПК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення Борівського районного суду Харківської області від 12 грудня 2014 року, ухваленого по справі, у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

Проте, в даному випадку ухвалене судом першої інстанції у справі рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам процесуального закону.

За приписами ст.ст. 1, 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право».

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип диспозитивності, який визначений законодавцем у ст. 11 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 вказаної правової норми особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Таким чином, нормативне визначення принципу диспозитивності надає сторонам право вільно розпоряджатися предметом спору і процесу, зокрема, позивач має право протягом усього часу розгляду справи відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Крім того, сторони мають право укласти мирову угоду на будь-які стадії цивільного процесу (ч.ч. 2, 3 ст. 31 ЦПК України).

За змістом ч. 1 ст. 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання цивільно-правового спору, що виник між ними, на основі взаємних поступок шляхом досягнення відповідного компромісу.

У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди (ч.ч. 4, 5 ст. 175 ЦПК України).

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення по суті спору у зв'язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 206 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Тобто, у випадку постановлення судом ухвали про закриття провадження у справі в зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди, така ухвала після набрання нею законної сили виключає можливість розгляду судом тотожної справи.

За загальним правилом цивільного судочинства провадження у цивільній справі може бути закрите лише після його відкриття. Якщо неможливість розгляду справи встановлюється на стадії відкриття провадження у справі, суд відмовляє у відкритті провадження (п. 2 ч. 2 ст. 122 ЦПК України).

Повноваження апеляційного суду визначені законодавцем у ст. 307 ЦПК України.

Так, згідно п. 4 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд, зокрема має право постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі.

Частиною першою статті 310 ЦПК України передбачено, що рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, визначених статтею 205 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно роз'яснень, наданих у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», висновки суду з процесуальних питань, не пов'язаних з вирішенням справи по суті, зокрема, що стосується виділення частини вимог у самостійне провадження або про закриття провадження по них, залишення заяви без розгляду тощо викладаються у формі ухвал (частина друга статті 208 ЦПК), які постановляються у вигляді самостійного процесуального документа.

Як встановлено по справі, 31 березня 2009 року між Кредитною спілкою «КАРАТ» та членом цієї спілки ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір № 10868, згідно якого останній на умовах строковості, зворотності, платності, забезпеченості та цільового використання, було надано кредит у розмірі 70 000,00 грн. з кінцевим строком його погашення 31 березня 2010 року та сплатою відсотків за користування кредитними коштами (а.с. 11-12).

За умовами вказаного кредитного договору позичальниця ОСОБА_2 зобов'язалась погашати кредит та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами щомісячними платежами згідно з обумовленим сторонами графіком погашення кредитної заборгованості.

При цьому в п.п. 3.1, 5.1.9 сторони передбачили, що плата за користування кредитом (проценти) становить 72 % річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом за виключенням дня надання кредиту.

У випадку прострочення сплати частини або всієї суми кредиту позичальниця зобов'язана сплатити нараховані проценти за користування кредитом, виходячи з фактичного строку користування кредитом, включаючи день його погашення.

Того ж дня, тобто 31.03.2009 року, з метою забезпечення виконання позичальницею ОСОБА_2 своїх договірних зобов'язань за вказаним кредитним договором між позивачем КС «КАРАТ» та відповідачем ПП «Шанс Плюс» був укладений Договір про взаємні обов'язки № 10868, згідно якого підприємство поручилося перед кредитором за виконання позичальницею у повному обсязі узятих на себе кредитних зобов'язань та взяло на себе відповідальність за їх невиконання в межах належної останній заробітної платні (а.с. 20).

По справі також встановлено, що Кредитна спілка «КАРАТ» свої договірні зобов'язання за Кредитним договором № 10868 від 31.03.2009 року виконала в повному обсязі, надавши позичальниці ОСОБА_2 кредит у вищезазначеному розмірі.

Однак, позичальниця ОСОБА_2 узяті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування належним чином не виконувала, в зв'язку з чим станом на жовтень 2009 року виникла значна кредитна заборгованість за Кредитним договором № 10868 від 31.03.2009 року, загальний розмір якої склав 87 168,78 грн., з яких 70 000,00 грн. - прострочена заборгованість по тілу кредиту та 17 268,78 грн. - прострочена заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами, що стало приводом для звернення кредитної спілки до суду з позовом про стягнення з позичальниці ОСОБА_2 та її поручителя ПП «Шанс Плюс» існуючої кредитної заборгованості в примусовому порядку.

У процесі судового розгляду справи по суті заявлених КС «КАРАТ» позовних вимог між сторонами цивільно-правового спору було укладено мирову угоду, за умовами якої позичальниця ОСОБА_2 та її поручитель ПП «Шанс Плюс» зобов'язались до 28 січня 2010 року погасити існуючу заборгованість по тілу кредиту за Кредитним договором № 10868 від 31.03.2009 року в розмірі 70 000,00 грн. та сплатити відсотки за користування кредитними коштами, нараховані станом на 28.01.2010 року, а кредитна спілка в свою чергу зобов'язалась здійснити перерахунок заборгованості по відсотках за зниженою процентною ставкою в розмірі 72 % річних на момент повного виконання кредитних зобов'язань.

Вказана мирова угода була визнана ухвалою Борівського районного суду Харківської області від 04 грудня 2009 року, якою провадження у справі за позовом КС «КАРАТ» до позичальниці ОСОБА_2 та її поручителя ПП «Шанс Плюс» про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 10868 від 31.03.2009 року в загальному розмірі 87 168,78 грн., з яких 70 000,00 грн. - прострочена заборгованість по тілу кредиту та 17 268,78 грн. - прострочена заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами, було закрито.

Зазначена ухвала районного суду, як не оскаржена, набрала законної сили 09.12.2009 року (а.с. 5-7).

Звертаючись до суду з вищезазначеним позовом у жовтні 2014 року позивач КС «КАРАТ», посилаючись на те, що позичальниця ОСОБА_2 свої кредитні зобов'язання, а також умови мирової угоди належним чином не виконала та протягом січня-червня 2010 року лише частково погасила існуючу кредитну заборгованість, просив суд стягнути з позичальниці ОСОБА_2 та її поручителя ПП «Шанс Плюс» на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 10868 від 31.03.2009 року, в тому числі й залишок заборгованості по тілу кредиту, який становить 19 270,00 грн.

Однак, суд першої інстанції, на зазначені вище норми процесуального права, а також на наявність ухвали Борівського районного суду Харківської області від 04 грудня 2009 року про визнання мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (стягнення заборгованості по тілу кредиту за Кредитним договором № 10868 від 31.03.2009 року) належної уваги не звернув, у зв'язку з чим у супереч приписам п. 2 ч. 2 ст. 122 та п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України безпідставно відкрив провадження у цивільній справі в частині позовних вимог КС «КАРАТ» до відповідачів ОСОБА_2 та ПП «Шанс Плюс» про стягнення з останніх на користь кредитної спілки заборгованості по тілу кредиту за Кредитним договором № 10868 від 31.03.2009 року та розглянув ці позовні вимоги по суті.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, рішення Борівського районного суду Харківської області від 12 грудня 2014 року в частині, що стосується позовних вимог КС «КАРАТ» про стягнення з відповідачів ОСОБА_2 та ПП «Шанс Плюс» заборгованості по тілу кредиту за Кредитним договором № 10868 від 31.03.2009 року в розмірі 19 270,00 грн., не може бути визнане законним і таким, що постановлене з дотриманням норм процесуального права, а тому судова колегія вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 310 ЦПК України скасувати це судове рішення в зазначеній частині та закрити провадження у справі в частині указаних позовних вимог.

Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 310, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Борівського районного суду Харківської області від 12 грудня 2014 року в частині, що стосується позовних вимог Кредитної спілки «КАРАТ» про стягнення з відповідачів ОСОБА_2 та Приватного підприємства «Шанс Плюс» заборгованості по тілу кредиту за Кредитним договором № 10868 від 31.03.2009 року в розмірі 19 270,00 грн., - скасувати.

Провадження у цивільній справі за позовом Кредитної спілки «КАРАТ» до ОСОБА_2 та Приватного підприємства «Шанс Плюс» в частині, що стосується позовних вимог Кредитної спілки «КАРАТ» про стягнення з відповідачів заборгованості по тілу кредиту за Кредитним договором № 10868 від 31.03.2009 року в розмірі 19 270,00 грн., - закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: