Постанова № 51807, 21.07.2006, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16

тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"21" липня 2006 р. Справа № 168/18-06

м. Київ, вул. Комінтерну, 16

(зал судових засідань № 205)

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді А.Ю. Кошика при секретарі Кантарія Д.Ю. розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовом Управління Пенсійного фонду України у Тетіївському районі

до Дослідного господарства "Шевченківське"

про стягнення 30542,67 грн.

За участю представників:

Позивач - Дзюба С.В. посв. №1 від 21.08.06

Відповідач - не з"явився

Суть спору:

Управління Пенсійного фонду у Тетіївському районі (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з адміністративним позовом до Дослідного господарства «Шевченківське»(далі –відповідач) про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 30542,67 грн.

Провадження у справі було відкрите відповідно до ухвали від 22.05.2006 року за правилами Кодексу Адміністративного судочинства, оскільки позов подано суб’єктом наділеним на підставі діючого законодавства владними повноваженнями, про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем вимог закону, тобто в правовідносинах сторін за справою позивач наділений владно-розпорядчими функціями, чиї приписи та вказівки підлягають виконанню відповідачем.

Справу було призначено до розгляду на 06.06.2006 року. В судовому засіданні 06.06.2006 року розгляд справи було відкладено до 20.06.2006 року. В судовому засіданні 20.06.2006року було оголошено перерву до 04.07.2006 року. В судовому засіданні 04.07.2006 року було оголошено перерву до 21.07.2006 року для надання сторонам можливості з’ясувати обставини спору.

Відповідач в судове засідання 21.07.2006 року не з’явився, надав до канцелярії суду заперечення на позов.

Позивач в обґрунтування позовних посилається на необхідність відшкодування відповідачем витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених його працівникам відповідно до п.п. «в», «д»ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Оскільки відповідачем відшкодування не проведене, за період з 01.07.2005 року по 31.12.2005 року утворилась заборгованість в сумі 30542,67 грн., що також підтверджується даними картки особового рахунку.

Відповідач у відзиві на позов та запереченнях, з позовними вимогами не погоджується, вважає, що з 01.01.2005 року відшкодування має проводитись з державного бюджету у відповідності до ч. 10 ст. 12 Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік», крім того вказує на арифметичні помилки в розрахунках. В запереченнях крім обставин, викладених у відзиві, посилається на справу № 374/5-05, однак не зазначає, яким чином вона відноситься до спору, що розглядається.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими відповідно до ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, оскільки відповідачем заборгованість не погашена.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку щодо правомірності заявлених позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” № 400/97-ВР від 26.06.1997 року платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, а також фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Підприємство відповідача зареєстроване як платник збору до Пенсійного фонду, тому відповідно до ст. 1 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058 від 09.07.2003 року є платником страхових внесків - відрахувань на соціальне страхування та збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, отже, відповідно до п. 5 ст. 1 Закону України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” № 400/97-ВР від 26.06.1997 року має сплачувати страхові внески до ПФУ.

Як вбачається з матеріалів справи, працівникам підприємства відповідача були призначені пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п.п. «в», «д»ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Періоди та стаж роботи зазначених в позові працівників підтверджуються довідками відповідача і останнім не заперечуються.

Позивач вважає, що у зв’язку з виплатою спірних пенсій відповідач має відшкодувати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених його працівникам. В обґрунтування своєї вимоги посилається на ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Судом при повному та всебічному дослідженні обставин спору встановлено, що ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»втратила чинність, тому не обґрунтовує позовної вимоги. Однак, вимога позивача про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з огляду на діюче законодавство правомірна, тому підлягає задоволенню, враховуючи, що відповідно до п. 2 Розділу ХV „Перехідні положення Закону України № 1058- VІ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та Закону України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”, відповідач зобов’язаний вносити плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій Пенсійному Фонду України, оскільки відповідно до вказаного пункту підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 4 Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26 червня 1997р. № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування яких є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено ставку в розмірі 100% від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Посилання відповідача на абз. 5 п.п. 1 п. 2 розділу 15 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1058 не приймається судом, оскільки відповідна норма визначає джерело виплати пільгових пенсій, відповідача ж стосується передбачений законодавством обов’язок покриття витрат на відповідні фактично здійснені виплати.

Посилання на п. 10 ст. 12 Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік» не стосується предмету спору, що розглядається, оскільки визначає джерела формування спеціального фонду державного бюджету, а не спростовує встановлений законом обов’язок щодо покриття підприємством витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених його працівникам.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначений Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Відповідно до п.п 6.4 ст. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, зареєстрованої в міністерстві юстиції України 16.01.2004 року передбачено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій. Пунктом 6.8 ст. 6 Інструкції визначено, що підприємства щомісячно до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у розрахунку сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за січень 2006 року самостійно визначив 53327,78 грн. у відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, за проведеними позивачем у відповідності до п. 6.4 Інструкції розрахунками, які надіслані відповідачеві, заборгованість по відшкодуванню складає 57151,57 грн. Щодо частини вказаної заборгованості в сумі 26608,90 грн. було подано позов до суду, решта заборгованості в сумі 30542,67 грн. відповідачем не погашена і не заявлялась до суду для стягнення.

Таким чином, борг відповідача по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах в сумі 30542,67 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога правомірна та доведена позивачем, відповідачем не спростована, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 64 Закону України № 1058 управління Пенсійного фонду має право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми, а на підставі ч. 3 ст. 106 зазначеного Закону мають право звернутись до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України,

п о с т а н о в и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дослідного господарства «Шевченківське»(09832, Київська обл., Тетіївський р-н, с. Денихівка, код 00497696) в доход державного бюджету на рахунок Управління Пенсійного фонду у тетіївському районі (09800, Київська обл., м. Тетіїв, вул. Цвіткова, 11, код 22201466) 30542,67 (тридцять тисяч п’ятсот сорок дві) грн. заборгованості.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня її проголошення, якщо заява про апеляційне оскарження постанови не буде подана. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, в двадцятиденний строк після надання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Кошик А. Ю.