Рішення № 51806, 14.06.2006, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

14.06.06 Справа № 98/16-2006

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянув

позов Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ

до Боярського міського виробничого управління житлово-комунального господарства, м. Боярка

про стягнення 494 348,72 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –Федорчук І.І., довіреність № 116/102 від 25.05.2006 р.;

від відповідача –не з‘явився

Суть спору:

До господарського суду Київської області подано позов про стягнення з Боярського міського виробничого управління житлово-комунального господарства, м. Боярка 323 399,65 грн. заборгованості за поставлений природний газ у січні-березні та листопаді-грудні 2004 року, 73 508,22 грн. інфляційних, 60 620,94 грн. пені, 14 181,93 грн. 3 % річних, 22 637,98 грн. штрафу.

Представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач надав відзив на позовну заяву № 266 від 22.05.2006 р., в якому позов визнає частково, а саме відповідач не заперечує проти стягнення основного боргу в сумі 323 399,65 грн., не погоджується з нарахуванням фінансових санкцій, пені, інфляційних, оскільки заборгованість виникла не з умислу, а з безвихідної ситуації та у зв‘язку із скрутним фінансовим становищем, а також відповідно до ст. 121 ГПК України просить відстрочити борг на один рік.

В судовому засіданні 31.05.2006 р. відповідно до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 14 год. 30 хв. 14.06.2006 р.

Після оголошеної перерви представник відповідача в судове засідання не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується підписом представника відповідача на бланку оголошення перерви.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судових засіданнях, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, господарський суд

встановив:

Між Дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” та Боярським міським виробничим управлінням житлово-комунального господарства було укладено Договір № 06/03-3436-ТЕ-17 від 31.12.2003 р. на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій (надалі –Договір), відповідно до умов якого позивач зобов‘язується передати у власність відповідачу в 2004 році природний газ, а покупець (відповідач) зобов‘язується прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору.

Відповідно до умов зазначеного Договору (та додаткової угоди № 1 від 20.09.2004 р. до Договору), позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ обсягом 3 363,265 тис. куб. м на загальну суму 706 285,65 грн., що підтверджується двосторонніми актами приймання-передачі природного газу за січень-березень та листопад-грудень 2004 р.

Відповідач в порушення умов Договору свої зобов‘язання щодо оплати своєчасно не виконав і на час розгляду справи залишок боргу становить 323 399,65 грн., що відповідачем підтверджується у його відзиві на позовну заяву.

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (надалі по тексту –ЦК України) щодо цивільних відносин, які виникли до набрання ним чинності, положення ЦК України застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ними чинності.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).

В судовому засіданні 31.05.2006 р. представник відповідача залишок боргу в сумі 323 399,65 грн. визнає повністю, доказів оплати до суду не надано.

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення основного бору в сумі 323 399,65 грн. за поставлений у січні-березні та листопаді-грудні 2004 року природний газ, підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до п. 7.2 Договору, в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, встановлені Договором, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

За несвоєчасну оплату, згідно зазначеного пункту Договору, позивачем нараховано пеню в розмірі 60 620,94 грн. за 365 днів прострочки з 05.05.2005 р. по 05.05.2006 р., а за прострочку оплати понад 30 днів штраф у розмірі 7%, що за розрахунками позивача становить 22 637,98 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В силу ст. 218 Господарського кодексу України (надалі –ГК України), підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором,

припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Однак, сторони в п. 7.5 Договору передбачили, що штраф та пеня нараховуються постачальником протягом 1 (одного) року, що передує моменту звернення з вимогою, претензією, позовом, і зазначений пункт Договору, як і сам Договір на час розгляду спору є чинні.

Разом з тим, господарський суд приймає до уваги той факт, що відповідач –Боярське міське виробниче управління житлово-комунального господарства є державним комунальним підприємством, основним джерелом отримання коштів для розрахунку за природний газ є надходження платежів від населення за комунальні послуги, станом на 01.05.2006 р. заборгованість населення перед відповідачем за комунальні послуги становить 1 126 020,30 грн., в діях відповідача щодо несплати в строк повної вартості отриманого від позивача газу відсутній прямий умисел, оскільки зазначена ситуація стала наслідком прострочення населенням сплати комунальних послуг. Відповідач фінансується з бюджету територіальної громади, на даний час знаходиться в скрутному фінансовому становищі.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов‘язання.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, часткову реструктуризацію боргу населення, господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір пені і стягнути з відповідача пеню в сумі 5 000,00 грн., та зменшити штраф в розмірі 7% і стягнути з відповідача штраф в сумі 1 000,00 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в розмірі 73 508,22 грн. та 3 % річних в сумі 14 181,93 грн. на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3 % річних підлягають задоволенню повністю за весь час прострочення, а саме: інфляційні в сумі 73 508,22 грн., 3 % річних в сумі 14 181,93 грн.

Що стосується клопотання відповідача заявленого у відзиві про відстрочку виконання рішення на підставі ст. 121 ГПК України на один рік, то господарський суд не знаходить підстав для його задоволення на час розгляду справи, оскільки зазначене клопотання повинно бути обґрунтоване та підтверджено певними засобами доказування. Крім того, відповідач не позбавлений права звернутися із заявою про відстрочку на стадії виконання рішення.

Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Боярського міського виробничого управління житлово-комунального господарства, що знаходиться за адресою: 08150, Київська обл., м. Боярка, вул. Леніна, 30, ідент. код 5500865 (р/р № 26003550 в АППБ ”Аваль” м. Ірпінь, МФО 321961) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, що знаходиться за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідент. код 31301827 (р. № 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012) 323 399 (триста двадцять три тисячі триста дев‘яносто дев‘ять) грн. 65 коп. основного боргу, 5 000 (п‘ять тисяч) грн. 00 коп. пені, 73 508 (сімдесят три тисячі п‘ятсот вісім) грн. 22 коп. інфляційних, 14 181 (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят одна) грн. 93 коп. 3 % річних, 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. штрафу, 4 170 (чотири тисячі сто сімдесят) грн. 90 коп. державного мита та 99 (дев‘яносто дев‘ять) грн. 56 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О.Христенко