Рішення № 51787741, 29.09.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 740/3126/15 Провадження № 22-ц/795/1832/2015 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції -Діденко О. П. Доповідач - Страшний М. М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСтрашного М.М.,суддів:Євстафіїва О.К., Литвиненко І.В., при секретарі:Нечасному О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ТОВ "Кредекс фінанс" на заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду від 05 серпня 2015 року у справі за позовом ТОВ "Кредекс фінанс" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У липні 2015 року ТОВ „Кредекс фінанс" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 22 березня 2012 року між ПАТ „Платинум Банк" та ОСОБА_5 укладено кредитний договір №1437/2153SFPRP7, згідно якого позичальнику надано кредит у розмірі 6 166 грн. 34 коп. на строк 36 місяців з кінцевою датою повернення 22.03.2015 року. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши позичальнику кредит, а позичальник до теперішнього часу не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, не повернув кредит та не сплатив процентну ставку та комісійну винагороду за користування кредитом. 17 жовтня 2012 року між ПАТ „Платинум Банк" та ТОВ „Європейська агенція з повернення боргів" було укладено договір факторингу №20121017-г, за яким останнє набуло право вимоги за кредитним договором №1437/2153SFPRP7 від 22.03.2012 року. 08 травня 2015 року між ТОВ „Європейська агенція з повернення боргів" та ТОВ „Кредекс фінанс" було укладено договір факторингу №1/15-ФКю, за яким останнє набуло право вимоги за кредитним договором №1437/2153SFPRP7 до боржника ОСОБА_5 Загальний розмір заборгованості відповідача на момент укладення першого договору факторингу від 17 жовтня 2012 року становив 6 893 грн. 20 коп.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 05 серпня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ „Кредекс фінанс" просить скасувати дане рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт посилається на те, що неотримання боржником повідомлення про відступлення права грошової вимоги не звільняє його від обов'язку виконання зобов'язання, він має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Відповідач по даній справі не виконує взятих на себе зобов'язань з повернення кредиту ні первісному, ні новому кредиторам.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

В засідання апеляційного суду сторони не з"явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності за правилами ч.2 ст.305 ЦПК України.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню.

Проте, наведені вимоги процесуального закону судом першої інстанції дотримані не були.

Судом першої інстанції встановлені ті обставини, що 22 березня 2012 року між ПАТ „Платинум Банк" та ОСОБА_5 (страховик 1 ПрАТ „Ренесанс Життя", страховик 2 ПАТ „СК „Універсальна") укладено кредитний договір №1437/2153SFPRP7, згідно якого позичальнику надано кредит у розмірі 6166 грн. 34 коп. з датою повернення 22.03.2015 року (а.с.5-7).

Згідно п. 8.2 договору Банк має право відступати, передавати, сек'юритизувати та будь-яким чином відчужувати, а також передавати права за цим договором (повністю або частково).

17 жовтня 2012 року між ПАТ „Платинум Банк" та ТОВ „Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу №20121017-г, згідно умов якого останнє набуло право вимоги до боржника банку ОСОБА_5, заборгованість якої складала 6893 грн. 28 коп.

08 травня 2015 року між ТОВ „Європейська агенція з повернення боргів" та ТОВ „Кредекс фінанс" укладено договір факторингу № 1-15-ФКю, згідно умов якого останнє набуло право вимоги до боржника банку ОСОБА_5, заборгованість якої складала 6893 грн. 28 коп.

На час звернення з позовом до суду за підрахунком позивача заборгованість відповідача становила 6 893 грн. 20 коп. (а.с.2-3).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не була належним чином повідомлена про заміну кредитора у зобов'язанні.

З таким висновком не може погодитись апеляційний суд оскільки вони не грунтуються на нормах чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.

Суд першої інстанції, в порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦК України не з'ясував чи дійсно направлялось позивачем на адресу відповідача повідомлення щодо відступлення права грошової вимоги, як передбачено чинним законодавством, обмежившись лише посиланням на відсутність такого повідомлення в матеріалах справи.

Із матеріалів справи, доданих до апеляційної скарги, вбачається, що 25 жовтня 2012 року ПАТ „Платинум Банк" направляло на адресу боржника ОСОБА_5 повідомлення про відступлення права грошової вимоги та повідомлення про зміну умов кредитного договору №1437/2153SFPRP7 від 22 березня 2012 року із зазначенням суми заборгованості у розмірі 6893 грн. 28 коп., яку просило погасити за вказаними у вимозі реквізитами (а.с.38-41).

На запит апеляційного суду ТОВ „Кредекс фінанс" надало докази направлення ним боржнику ОСОБА_5 повідомлення про відступлення права вимоги, нові реквізити для здійснення платежів (а.с.60-61).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не дав належної оцінки обставинам справи та не врахував, що неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Свої заперечення проти позову відповідач ОСОБА_5 не навела при розгляді справи судом першої інстанції, не було заперечень від відповідача і при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

З наданої апелянтом виписки по особовому рахунку ОСОБА_5 за період з 22 березня 2012 року по 21 вересня 2015 року встановлено, що останній раз погашення кредиту було здійснено боржником 22 червня 2012 року в сумі 980 грн. (а.с.63-64).

Доказів про виконання зобов'язань за кредитним договором первісному кредитору у період з червня 2012 року відповідач не надала.

Крім вищенаведених норм матеріального права, правовідносини сторін у справі підлягають врегулюванню застосуванням ст. ст. 525, 526, 610 ЦК України та ст.ст. 629, 1054 ЦК України з системного аналізу яких вбачається, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, яке є обов'язковим для сторін, зобов'язання має виконуватися належним чином.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

З тексту ст.627 ЦК України вбачається, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з кредитного договору №1437/2153SFPRP7 від 22 березня 2012 року він був укладений за волевиявленням обох сторін, про що свідчить особистий підпис відповідача ОСОБА_5

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі.

ОСОБА_5 зобов'язання за кредитом належним чином не виконувала, у зв'язку з чим утворилася заборгованість згідно розрахунку позивача у розмірі 6 893 (шість тисяч вісімсот дев'яносто три) грн. 20 коп., що складається з заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 5822 грн. 30 коп., заборгованості за відсотками в розмірі 740 грн., заборгованості за пенею в сумі 330 грн. 90 коп.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За викладених обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі, заявленій в позовній заяві - 6893 грн. 20 коп.

В силу ст. 88 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню з відповідача витрати з оплати судового збору у суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 365 грн. 40 коп. (263,40+121,80 = 365,40).

Керуючись ст.ст.526, 610, 629, 1082 ЦК України, ст.ст. 88, 303, 307, п.4 ст. 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредекс фінанс" задовольнити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду від 05 серпня 2015 року скасувати.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредекс фінанс" заборгованість за кредитним договором №1437/2153SFPRP7 від 22 березня 2012 року у розмірі 6 893 (шість тисяч вісімсот дев'яносто три) грн. 20 коп., що складається з заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 5822 грн. 30 коп., заборгованості за відсотками в розмірі 740 грн., заборгованості за пенею в сумі 330 грн. 90 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредекс фінанс" 365 грн. 40 коп. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: