Постанова № 51777816, 15.09.2015, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 р. м. Чернівці Справа № 824/972/15-а

10 год.18 хв.

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брезіної Т.М.,

суддів Дембіцького П.Д.,

ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Якимець Х.В.,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 та скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21 квітня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем 21 квітня 2015 р. була винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору. У вказаній постанові зазначено, що постановою державного виконавця від 23.09.2010 р. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса №1651 від 09.08.2015 р. про звернення стягнення на майно, а саме: нерухоме майно нежитлова будівля (кафе), загальною площею 786,10 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Університетська, 21-а та належить на праві власності ОСОБА_4, яка мешкає за адресою: м. Чернівці, 2-й АДРЕСА_1. Крім цього, 21 квітня 2015 р. державним виконавцем була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення на його відчуження. Позивач вважає дії державного виконавця незаконними, а прийняті постанови такими, що підлягають скасуванню, оскільки державним виконавцем не було надано боржнику можливість для добровільного виконання. Позивач зазначає, що їй не було відомо про відкриття виконавчого провадження, копію відповідної постанови вона також не отримувала, внаслідок чого була позбавлена можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк. Крім того, позивач зазначає, що за даним виконавчим провадженням, стягнення фактичної суми заборгованості не відбулось, на дату винесення оскаржуваних постанов, у позивача відсутня заборгованість перед Стягувачем ПАТ «Сведбанк», який в свою чергу припинив діяльність та виключений з реєстру юридичних осіб.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав наведених у позові.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях. Так, державний виконавець зазначає, що адміністративний позов не обґрунтований, оскільки позивачем не виконано вимоги постанови про відкриття виконавчого провадження у встановлений строк. На підтвердження надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження позивачу, державним виконавцем надано копію журналу реєстрації вихідної кореспонденції (книга№5) за 2010 рік. Оскільки, сторонами не повідомлено державного виконавця про погашення заборгованості, відповідачем вжито заходів передбачених чинним законодавством.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

На підставі заяви від 01.09.2010 року АТ "Сведбанк" про примусове виконання рішення, 09.08.2010 року нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 видано виконавчий напис нотаріуса № 1651 про звернення стягнення на майно, а саме: нерухоме майно нежитлова будівля (кафе), загальною площею 786,10 кв.м., що знаходиться за адресою: Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Університетська, буд. 21-а та належить на праві власності ОСОБА_4, яка мешкає за адресою: м. Чернівці, 2-й АДРЕСА_1. (а.с. 33).

Державним виконавцем 23 вересня 2010 р. було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№21610217 на підставі виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу №1651 від 09.08.2010 р. про звернення стягнення на майно, а саме: нерухоме майно нежитлова будівля (кафе), загальною площею 786,10 кв.м., що знаходиться за адресою: Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Університетська, буд. 21-а та належить на праві власності ОСОБА_4, яка мешкає за адресою: м. Чернівці, 2-й АДРЕСА_1. За рахунок коштів, отриманих від реалізації майна, задовольнити вимоги ПАТ «Сведбанк», у розмірі: по кредитному договору №440-Ф від 03.11.2005 р.: -заборгованість по кредиту - 1 250 000 доларів США, -заборгованість по процентах 258 281,56 доларів США, -заборгованість по комісії 109 506,75 грн., -пеня:- 114 936,03 доларів США; - 12302,21 гривень. Загальна сума заборгованості становить суму еквівалентну 1623217,59 доларів США в гривнях, за офіційним курсом НБУ на день проведення стягнення, що на день вчинення виконавчого напису за офіційним курсом НБУ становить 12807511,43 грн. та 121 808,96 гривень.

В постанові встановлено боржнику термін у 7-денний термін з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження для добровільного виконання виконавчого документа. Стягувачем зазначено ПАТ «Сведбанк». (а.с. 36).

Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№21610217 від 23 вересня 2010 р. направлено позивачу 30 вересня 2010 року, що підтверджується супровідним листом №15517-0-33-10-25/3 та копією журналу реєстрації вихідної кореспонденції (книга№5) за 2010 рік. (а.с. 37, 52-54).

Відповідно до Договору від 05.06.2013 р. ПАТ «Омега банк», який є правонаступником усіх прав та обовязків ПАТ «Сведбанк», відступило ТзОВ «Фінансова Компанія «Фактор Плюс» право вимоги належного виконання зобовязань за кредитним договором №440-Ф від 03.11.2005 року. (а.с. 80-83).

Державним виконавцем 21.04.2015 р. прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1292932,04 грн. за невиконання у встановлений строк виконавчого документу у виконавчому провадженні ВП№21610217 та постанову про арешт майна боржника (нерухоме майно нежитлова будівля (кафе), загальною площею 786,10 кв.м., що знаходиться за адресою: Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Університетська, буд. 21-а, що належить на праві власності ОСОБА_4, яка мешкає за адресою: м. Чернівці, 2-й АДРЕСА_1, у межах суми стягнення 14222252,43 грн.) та оголошення заборони на його відчуження. (а.с. 39-42).

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зобовязаний перевірити дотримання субєктом владних повноважень вказаних критеріїв при прийнятті оскаржуваних рішень.

У відповідності до положень ч.1,2 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Судовим розглядом встановлено, що позивач дізнався про існування оскаржуваних постанов 03.05.2015 р., до суду із адміністративним позовом позивач звернувся 12.05.2015 року, що підтверджується конвертом поштового відправлення, тобто позивачем дотримано десятиденний строк на звернення до суду з дня, коли особа дізналася про порушення прав, свобод чи інтересів.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).

Статтею 1 Закону № 606-XIV визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

На момент прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 23 вересня 2010 р. ВП№21610217, Закон № 606-XIV діяв в редакції від 09.09.2010 року.

Відповідно до ст. 24 Закону № 606-XIV, в редакції від 09.09.2010 року, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Згідно з ст. 27 Закону № 606-XIV, в редакції від 09.09.2010 року, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.

Як встановлено в ході судового розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, державний виконавець направив постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№21610217 від 23 вересня 2010 р. позивачу 30 вересня 2010 року, що підтверджується супровідним листом №15517-0-33-10-25/3 та копією журналу реєстрації вихідної кореспонденції (книга№5) за 2010 рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону № 606-XIV, в редакції від 09.09.2010 року, державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що державним виконавцем було вжито заходів повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження та надання йому часу на добровільне виконання виконавчого документу, однак позивачем не виконано добровільно вимоги постанови ВП№21610217 від 23 вересня 2010 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Положенями ст. 57 Закону № 606-XIV визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Суд звертає увагу, що законодавець надає боржнику можливість добровільно виконати вимоги виконавчого листа в семиденний строк, однак перебіг зазначеного строку починається з дати надіслання такому боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження і тільки після цього вживаються заходи примусового виконання виконавчого документу.

Судовим розглядом встановлено, що державним виконавцем дотримано вимог порядку здійснення виконавчих дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження". Прийнята постанова про стягнення з боржника виконавчого збору та постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21 квітня 2015 року прийнятті законно та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу. Відповідачем доведено правомірність вчинених дій.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України довів правомірність вчинених дій та прийнятих рішень. У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Частиною 3 статті 4 Закону України Про судовий збір (в редакції чинній на момент звернення з адміністративним позовом до суду) визначено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Судом встановлено, що позивач сплатив 10 відсотків розміру ставки судового збору за майнову вимогу (скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору) в сумі 487,20 грн. згідно квитанції №232 від 09.06.2015 року. Таким чином суд вирішує, що з позивача необхідно стягнути решта суми судового збору в розмірі 4384,80 гривень.

На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_4 решта суми судового збору в розмірі 4384,80 гривень.

У відповідності до ст.ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.

Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий Т.М. Брезіна

Судді В.К.Левицький

ОСОБА_7

Постанова в повному обсязі складена 21 вересня 2015 р.