Постанова № 51776929, 29.09.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4480/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши о 09:15 годині в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за несвоєчасне подання звітності в сумі 137,25 грн.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих позивачем доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені позовні вимоги підлягаючими задоволенню.

Судом встановлено, що з 19.03.2002 р. ФОП ОСОБА_1 зареєстрований за № М8135 в УПФ України в Малиновському районі м. Одеси, як субєкт підприємницької діяльності та платник збору на загальнообовязкове державне пенсійне страхування відповідно до ст.1 Закону України «Про збір на загальнообовязкове пенсійне страхування».

Протягом 2004 р. відповідач перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником фіксованого податку, проте несвоєчасно надав звіт за 2004 р. у зв'язку із чим рішенням № 267с від 31.08.2005 р. відповідачу нараховано заборгованість в сумі 170 грн.

Крім того, судом встановлено, що 11.07.2014 р. за № 25560060002083242 підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 припинено за власним рішенням підприємця. Згідно правової позиції ВСУ (рішення від 04.12.2013 р. по справі № 6-125цс13) зобовязання фізичної особи-підприємця не припиняються, а залишаються за ним як фізичною особою, - у зв'язку із чим управлінням ПФУ заявлено вимоги до ОСОБА_2, як фізичної особи.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 № 13-92 громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткуванні доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту за умови, визначених Декретом (у редакції чинної з 30.07.2010 до 01.01.2011).

Оскільки частина фіксованого податку є меншою від суми мінімального страхового внеску, Законом № 1058-ІV встановлено обов'язок фізичних осіб-підприємців, які є платниками фіксованого податку, здійснювати доплату, розмір якої є різницею між розміром мінімального страхового внеску та сумою страхового внеску, сплаченого під час перерахування на рахунок державного казначейства суми фіксованого податку.

У відповідності до п.6 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно з п.6 ст.20 цього ж Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до п.4.6 розділу 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5 (далі - Інструкція), платники, зазначені у підпункті 2.1.3 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, самостійно обчислюють для себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, суму єдиного внеску, яка не може бути менше мінімального страхового внеску за кожну особу на місяць. Платники сплачують єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа місяця, наступного за місяцем, за який він сплачується. Суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний рік.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (стаття 5). Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим нормативно-правовим актом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, на яких поширюється його дія; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.

Пунктом 1 статті 11 цього Закону встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах цих підприємств, організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований чи єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 14 зазначеного вище Закону страхувальниками зазначених осіб є їхні роботодавці, які відповідно до частини першої статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 цього ж нормативно-правового акта нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.

Статтею 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом, вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлено Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», яким, як і Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати цього збору для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Таким чином, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не встановлені пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати. Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування осіб - платників єдиного податку, не залежить від статусу платника податку.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 у 2014 р. відповідну сплату в установлені законодавством строки не здійснив, що й зумовило теруправління ПФУ скласти та направити на адресу відповідача вимогу № ф-8324 від 08.05.2014 р. на суму 137,25 грн. (з урахуванням часткової сплати 32,75 грн.), проте на теперішній час вказана заборгованість залишається непогашеною.

Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачають будь-яких правил щодо звільнення від сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_1 припинена з 11.07.2014 року за власним рішенням, але ним не було погашено заборгованість по сплаті страхових внесків на загальну суму 137,25 грн., суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, ст.ст.158-163, 183-2 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Управління Пенсійного фонду України в Малиновського районі м. Одеси задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси (р/р 2560803013706, банк ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 328845, код ЄДРПОУ 26302750) суму боргу із страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в розмірі 137,25 грн. (сто тридцять сім грн. 25 коп.).

Допустити негайне виконання постанови та повідомити відповідачу його обовязок виконати постанову негайно.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Суддя І.В. Завальнюк