Постанова № 51776923, 28.09.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5801/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2015 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрухіва В.В.

при секретарі Рижук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі справу за адміністративним позовом Прокуратури Одеської області до Одеської міської ради, третя особа на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Суворовський Інвест, про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

09 жовтня 2014 року до суду надійшов адміністративний позов Прокуратури Одеської області до Одеської міської ради, третя особа на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Суворовський Інвест, про визнання протиправним та скасування рішення від 27.08.2014 року № 5345-VI.

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що Прокуратурою Одеської області проведено перевірку законності дій Одеської міської ради щодо відведення у користування земельної ділянки по вул. Балтська дорога, 42. Перевіркою встановлено, що рішенням Одеської міської ради від 27.08.2014 року № 5345-VI надано дозвіл ТОВ Суворовський Інвест на розробку проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки орієнтованою площею 27 га по вул. Балтська дорога, 42 у м. Одесі для будівництва багатоповерхового комплексу з обєктами громадського призначення. Відповідно до Генерального плану м.Одеси 1989 року (який діяв на момент прийняття оспорюваного рішення), вказана територія відноситься до промислової зони та є територією колишнього заводу Більшовик. Зазначені обставини підтверджено листами управління архітектури та містобудування Одеської міської ради № 01 - 15/726г від 30.09.2014 та № 01 - 11/2159-294 оп від 05.08.2014, відповідно до яких згідно генерального плану м. Одеса 1989 року, ця територія відноситься до промислової зони. Позивач вважає, що Генеральним планом м. Одеси розміщення багатоповерхового комплексу з обєктами громадського призначення за адресою: м. Одеса, вул. Балтська дорога, 42 не передбачено. Враховуючи викладене, позивач просить скасувати рішення Одеської міської ради від 27.08.2014 року № 5345-VI.

Представник Прокуратури Одеської області в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з наведених вище підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, у задоволенні позову просив відмовити з тих підстав, що в обґрунтування позову позивач посилається на листи ОСОБА_1 від 30 вересня 2014 року № 01-15/726г та від 05 серпня 2014 року №01-11/2159-294оп., однак зазначеними листами не тільки не підтверджуються правові обґрунтування позивача, а й навпаки - спростовуються. ОСОБА_1 від 05 серпня 2014 року № 01-11/2159-294оп зазначено, що спірна земельна ділянка відповідно до Генерального плану м.Одеси, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 31 січня 1989 року № 37, розташована в межах розміщення виробничої, комунально-складської та громадської забудови. Зазначені обставини продубльовано також листом ОСОБА_1 від 30 вересня 2014 року № 01-15/726г. Зазначеними листами ОСОБА_1 підтверджується відповідність розташування житлового комплексу з обєктами громадського призначення, для розміщення яких надано спірну земельну ділянку, вимогам чинного містобудівного та земельного законодавства України. Крім того, Одеська міська рада зазначає про відповідність оскаржуваного рішення також і Генеральному плану м. Одеси, затвердженому рішенням Одеської міської ради від 25 березня 2015 року № 6489-VІ. ОСОБА_1 від 26 серпня 2015 року № 01-11/3256 зазначено, що відповідно до нового Генерального плану м. Одеси спірна земельна ділянка розташована в межах багатоквартирної житлової забудови. Інформація, надана ОСОБА_1 як спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури Одеської міської ради, є єдиним належним та допустимим доказом обставин щодо цільового призначення спірної земельної ділянки та відповідності розташування на ній житлового комплексу з обєктами громадського призначення вимогам чинного законодавства.

Крім того, відповідач зазначає, що прокурором не було вказано та обґрунтовано, в чому полягають порушення прав та свобод людини і громадянина або держави оскаржуваним рішенням. Посилаючись на ч.2 ст.171 КАС Укарїин, відповідач вказує на відсутність у прокурора права оскаржити рішення Одеської міської ради 27.08.2014 року № 5345-VI, оскільки ані прокурор, ані держава не є особою, щодо якої цей правовий акт застосовано, а також є не субєктами правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Представник третьої особи на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Суворовський Інвест адміністративний позов не визнав з огляду на те, що права Прокуратури Одеської області жодним чином не порушено, а тому вона не може бути позивачем у даній справі. Також третя особа зазначає, що розташування житлового комплексу з обєктами громадського призначення, для розміщення яких надано земельну ділянку, повністю відповідає вимогам чинного містобудівного та земельного законодавства. За таких обставин, представник третьої особи просив відмовити у задоволенні позову прокурора в повному обсязі.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 03.06.2014 року між ТОВ Більшовик-Термінал та ТОВ Суворовський Інвест укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого ТОВ Більшовик-Термінал (Продавець) передає у власність, а ТОВ Суворовський Інвест (Покупець) приймає у власність 1/2 частину цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Балтська дорога, буд. 42.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ТОВ Суворовський Інвест зареєстровано право власності 1/2 частку цілісного майнового комплексу загальною площею 45232,2 кв.м, який розташований за адресою: м. Одеса, Балтська дорога, буд. 42.

04.06.2014 року між ТОВ Більшовик-Термінал та ТОВ Суворовський Інвест укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого ТОВ Більшовик-Термінал (Продавець) передає у власність, а ТОВ Суворовський Інвест (Покупець) приймає у власність 1/2 частину цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Балтська дорога, буд. 42.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що за ТОВ Суворовський Інвест зареєстровано право власності іншу 1/2 частку цілісного майнового комплексу загальною площею 45232,2 кв.м, який розташований за адресою: м. Одеса, Балтська дорога, буд. 42.

Таким чином, ТОВ Суворовський Інвест належить на праві власності цілісний майновий комплекс, який розташований за адресою: м. Одеса, Балтська дорога, буд. 42.

25.07.2014 року ТОВ Суворовський Інвест звернувся з листом до голови Одеської міської ради, в якому просив розглянути можливість надання земельної ділянки за адресою: м.Одеса, Балтська дорога, буд. 42 в оренду для будівництва будинків житлового та громадського призначення, орієнтованою площею 27 га.

ОСОБА_1 архітектури та містобудування Одеської міської ради від 05.08.2014 року № 01-11/2159-294оп було повідомлено, що відповідно діючому Генеральному плану м.Одеси, схваленому постановою Ради Міністрів УРСР № 37 від 31.01.1989 року, земельна ділянка по Балтської дорозі, 42 розташована в межах розміщення промислової, комунально-складської та громадської забудови. А також повідомлено про можливість розгляду питання про надання ТОВ Суворовський Інвест земельної ділянки в оренду по Балтській дорозі, 42 для проектування та забудови багатоповерхового житлового комплексу з обєктами громадського призначення, з урахуванням затвердженої в установленому порядку документації, вихідними даними на проектування обєкту та згодою основного землекористувача ТОВ Большевік-Термінал.

27.08.2014 року Одеською міською радою прийнято рішення № 5345-VI, яким надано дозвіл ТОВ Суворовський-інвест на розробку проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки орієнтовною площею 27 га по вул. Балтська дорога, 42 у м. Одесі для будівництва багатоповерхового комплексу з обєктами громадського призначення.

Також судом встановлено, що листом ОСОБА_1 архітектури та містобудування Одеської міської ради № 01-15/726п від 30.09.2014 року, адресованим в.о. начальника управління прокуратури Одеської області ОСОБА_2, повідомлено, що згідно Генерального плану м. Одеси, схваленому постановою Ради Міністрів УРСР № 37 від 31.01.1989 року, земельна ділянка по Балтської дорозі, 42 розташована в межах розміщення промислової, комунально-складської та громадської забудови. Згідно техніко-економісних показників і принципових планувальних рішень проекту нового генерального плану м.Одеси, що коригується, та який прийнято за основу рішенням Одеського міськвиконкому № 1400 від 30.11.2007 року «Про Генеральний план м.Одеси», зазначена земельна ділянка розташована в межах багатоквартирної житлової (за рахунок реконструкції територій) та громадської забудови.

Крім того, судом встановлено, що 25.03.2015 року Одеською міською радою було прийнято рішення №6489-УІ Про затвердження Генерального плану м.Одеса (рішення міститься на офіційному сайті Одеської міської ради http://omr.gov.ua/acts/council/69315/). Згідно затвердженого Генерального плану м.Одеси, земельна ділянка по Балтській дорозі, 42, щодо якої прийняте оскаржуване прокурором рішення, розташована на території багатоквартирної житлової забудови. На підтвердження даної обставини відповідач надав суду лист ОСОБА_1 архітектури та містобудування Одеської міської ради від 26.08.2015 року № 01-11/3256, адресований директору юридичного департамента Одеської міської ради.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом 8 ч.1 ст.3 КАС України визначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно ч. 2 ст. 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Згідно правової позиції колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, висловленої у постанові від 24.02.2015 року у справі № 21-34а15 (в ЄДРСР № 43075090), відповідно до ч.2 ст.171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є субєктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть. Зі змісту регулювання, яке міститься у КАС, також убачається, що і право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується.

Також Верховний Суд України в зазначеному рішенні вказав, що правові акти індивідуальної дії породжують права й обовязки тільки тих субєктів (чи визначеного цим актом певного кола субєктів), яким його адресовано.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст. 244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

З огляду на наведені положення ст. 244-2 КАС України, суд враховує при вирішенні даної справи висновок Верховного Суду України, викладений у вищевказаній постанові від 24.02.2015 року у справі № 21-34а15.

Крім того, пунктом 21 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про практику застосування адміністративними судами окремих положень кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ від 06.03.2008 року № 2 судам розяснено, що за правилами частини другої статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи - суб'єкти правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто, особа (позивач) повинна довести факт застосування до неї оскаржуваного нормативно-правового акта або те, що вона є суб'єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього акта. Суд не може давати оцінку таким обставинам при відкритті провадження в адміністративній справі, а тому не має права відмовити у відкритті провадження у справі чи повернути позовну заяву з посиланням на частину другу цієї статті, якщо особа своє звернення обґрунтовує необхідністю захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Приписи зазначеної частини можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, якщо суд встановить, що оскаржуваний акт до особи не застосовувався і вона не перебуває у відносинах, до яких цей акт може бути застосовано. У такому разі суд не проводить перевірку нормативно-правового акта на предмет його протиправності (законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили).

Статтею 121 Конституції України та статтєю 5 Закону України Про прокуратуру (в редакції, чинній на момент предявлення прокурором позову) зазначено, що Прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються такі функції, зокрема, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з частиною третьою статті 36-1 Закону України Про прокуратуру (в редакції, чинній на момент предявлення прокурором позову) підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Відповідно до ч.4 ст.36-1 вказаного Закону, представництво інтересів громадянина або держави здійснюється прокурором також на підставі заподіяння громадянину або державі шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи іншого суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність.

Згідно ч.5 ст.36-1 Закону, за наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, зокрема, звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями).

Згідно вимог ч.2 ст. 60 КАС України, з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави. При цьому прокурор повинен надати адміністративному суду докази, які підтверджують неможливість громадянина самостійно здійснювати представництво своїх інтересів.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Разом з тим, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, прокурор не визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, та не обґрунтував необхідності їх захисту. У судовому засіданні представник прокуратури Одеської області зазначив, що даний позов подано до суду в інтересах держави, однак також не обгрунтував, у чому полягає порушення інтересів держави прийняттям оскарженого до суду рішення Одеської міської ради від 27 серпня 2014 року № 5345-VІ, яке є правовим актом індивідуальної дії та яке стосується прав та обовязків ТОВ Суворовський Інвест.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність порушень спірним рішенням прав, свобод чи інтересів держави.

За таких обставин, враховуючи правову позицію колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, висловлену у постанові від 24.02.2015 року по справі № 21-34а15, суд дійшов висновку, що права на оскарження рішення Одеської міської ради від 27.08.2014 року № 5345-VI у позивача немає, а тому в задоволенні позову Прокуратури Одеської області належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 3, 6-9, 11, 71, 86, 158-163, 244-2 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Прокуратури Одеської області до Одеської міської ради, третя особа на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Суворовський Інвест, про визнання протиправним та скасування рішення Одеської міської ради від 27.08.2014 року № 5345-VI - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст постанови суду виготовлено 28.09.2015 року.

Суддя: В.В.Андрухів

у позові відмовлено.

28 вересня 2015 року.