Постанова № 51776922, 28.09.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5069/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2015 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши у приміщенні суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазифікація Південь» до ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.05.2015 року №0000972203, №00000000982203, від 05.08.2015 року №0001492203, №0001512203, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Укргазифікація Південь» до ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.05.2015 року №0000972203, №00000000982203, від 05.08.2015 року №0001492203, №0001512203.

В судовому засіданні 21.09.2015 року представником позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач за податковий період 2012-2014 рік правомірно сформував валові витрати та податковий кредит з ПДВ підтверджується відповідними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, в звязку із чим, висновок посадових осіб органу ДПС України не є ґрунтовним, а оскаржені податкові повідомлення-рішення підлягають визнання протиправними та скасуванню. Представник відповідача ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області був сповіщений належним чином про день, час та місце слухання справи (а.с.231), але в судове засідання не прибув без поважних причин, в звязку із чим, враховуючи, що представник позивача не заявив клопотань про витребування додаткових письмових доказів, допиту свідків чи експертів по цій справі, суд на підставі положень ч.6 ст.128 КАС України, ухвалив рішення розглянути цю справу в порядку письмового провадження 28.09.2015 року за наявними в справі письмовими доказами та запереченнями.

Дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач ОСОБА_1 податкова інспекція у Київському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області, на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу», є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, надання висновків на повернення з бюджету надмірно сплачених податків та зборів, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів, дій чи бездіяльності з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, ч.1, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України, підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

ОСОБА_1 податковою інспекцією у Київському районі Головного управління ДФС в Одеській області була проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазифікація Південь» з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.02.2012 року по 01.02.2015 року.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт від 10.04.2015 року №885/22-03 (а.с.14-30), на підставі якого було встановлено завищення валових витрат позивача, в результаті чого занижений податок на прибуток підприємств на суму 927024,00 грн., заниження податкового зобовязання з ПДВ на загальну суму 981846,00 грн., у звязку із порушенням позивачем положень п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139 ст.139, п.44.1 ст.44, п.п.198.1,198.2,198.3,198.6, п.198 ст.198, Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 12.05.2015 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0000982203 (а.с.56) про нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств на суму 927924,00 грн., штрафним санкціям на суму 463962,00 грн., №0000972203 (а.с.57) про нарахування податкового зобовязання з ПДВ на суму 981846,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 490923,00 грн.

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень та рішенням ГУ ДФС в Одеській області від 17.07.2015 року №10/15-32-10-02-07 (а.с.51-55) первинна скарга платника податків була задоволена частково та вказані податкові повідомлення-рішення змінені.

В звязку із поданням зазначеною скарги на дії посадових осіб ДПІ у Київському районі м.Одеси керівником відповідача 22.06.2015 року відповідно до приписів п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України був виданий наказ №308-п (а.с.85) про проведення позапланової виїзної перевірки позивача з тих саме питань та за той саме податковий період.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт від 09.07.2015 року №1814/22-03 (а.с.31-50), на підставі якого було встановлено завищення валових витрат позивача, в результаті чого занижений податок на прибуток підприємств на суму 936974,00 грн., заниження податкового зобовязання з ПДВ на загальну суму 1176204,00 грн., у звязку із порушенням позивачем положень п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139 ст.139, п.44.1 ст.44, п.п.198.1,198.2,198.3,198.6, п.198 ст.198, Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 05.08.2015 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0001492203 (а.с.58) про нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств на суму 549580,00 грн., штрафним санкціям на суму 137395,00 грн., №0001512203 (а.с.59) про нарахування податкового зобовязання з ПДВ на суму 922763,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 230691,00 грн.

Представник позивача не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішенням оскільки вважає, що операції по поставці позивачу послуг з боку контрагента ТОВ «Квартал-2011», ТОВ «Нікастрой», ТОВ «Констракшн Лайн», ТОВ «Строй-гарант» підтверджені наданими суду первинними бухгалтерськими документами, мали фактичний характер, а тому позивач правомірно сформував суми податкового кредиту у вказаних податкових періодах на підставі факту проведення оплати вартості товарів та послуг, в тому числі ПДВ та отримання від постачальників податкових накладних на відповідні суми.

Представник відповідача ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області письмових запереченнях проти позову зазначив, що хоча суми ПДВ за вказані податкові періоди й була формально сплачена та підтверджена наявними документами, але фактичних доказів поставки товарів (послуг) позивачу його контрагентами надано не було ні під час проведення перевірки ні на теперішній час, при цьому матеріали зустрічних перевірок з контрагентами позивача за господарськими операціями, підтверджують позицію посадових осіб органу ДПС щодо сумнівів товарності вказаних операцій, що позбавляло позивача право на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ та на бюджетне відшкодування ПДВ у відповідних податкових періодах.

Розглянувши оскаржені акти субєкту владних повноважень, суд виходячи з положень ч.3 ст.2 КАС України, проходить до висновку, що оскаржувані позивачем податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам закону, виходячи з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у

справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень

адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах

повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з

використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При визначенні суми податку на додану вартість, що підлягає включенню до податкового кредиту та подальшому бюджетному відшкодуванню, податковий орган враховував наступні норми Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК україни встановлено, що витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139 ст.139 ПК України встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобовязань за звітний податковий період. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, не підтверджені відповідними документами витрати не включаються до витрат за податковий звітний період та розрахунку обєкта оподаткування, і на суму недосплаченого податку нараховується пеня в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пукнтом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності до приписів ч.4,5 ст.11 КАС України судом під час офіційного зясування обставин справи досліджувалось питання щодо товарності угод за якими позивач формував валові витрати та податковий кредит з ПДВ у звітних податкових періодах.

Так, договір з ТОВ «Квартал-2011» щодо поставки товару від 26.03.2012 року без номеру був фактично виконаний, товар переданий, а його вартість - сплачена, що підтверджується податковими накладними №23 від 26.03.2012 р., №29 від 29.03.2012 р.; видатковими накладними №321 від 26.03.2012 р., №392 від 29.03.2012 р.; товарно- транспортними накладними №321 від 26.03.2012 р., №392 від 29.03.2012 р.

Договір з ТОВ «Нікастрой» щодо поставки товару від 05.06.2012 року був фактично виконаний, товари - передані, а їх вартість - сплачена, що підтверджується податковими накладними №3 від 06.06.2012 р., №7 від 09.07.2012 р., №37 та №38 від 26.07.2012 р., №40 від 27.07.2012 р. та №212 від 30.08.2012 р.; видатковими накладними №395 від 06.06.2012 р., №2323 від 09.07.2012 р., №2671 та №2672 від 26.07.2012 р„ №3143 від 26.07.2012 р., №2772 від 27.07.2012 р., №4117 від 30.08.2012 р.; товарно-транспортними накладними №395 від 06.06.2012 р., №2323 від 09.07.2012 р., №2671 та №2672 від 26.07.2012 р„ №2772 від 27.07.2012 р„ №4117 від 30.08.2012 р.

Договори з ТОВ «Констракшн Лайн» №25/09 від 03.09.2014 року щодо проведення будівельно-монтажних робот та №321014 від 31.10.2014 р. щодо поставки товару, були фактично виконані, товари, роботи та послуги - передані, а їх вартість - сплачена, що підтверджується податковими накладними №502 від 06.10.2014 р., №801 від 09.10.2014 р., №3008 від 31.10.2014 р.; видатковими накладними №5 від 06.10.2014 р., №321014 від 31.10.2014 р.; товарно-транспортними накладними №5 від 06.10.2014 р., №321014 від 31.10.2014 р.; актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за жовтень 2014 року.

Договори з ТОВ «Строй-гарант» щодо поставки товарів від 26.11.2014 року та від 09.12.2014 року без номерів щодо проведення робіт та надання послуг від 16.12.2014 р., від 19.12.2014 року та від 26.12.2014 року без номерів, були фактично виконані, товари, роботи та послуги - передані, а їх вартість - сплачена, що підтверджується податковими накладними №21 від 26.11.2014 р., №22 від 27.11.2014 р„ №23 від 28.11.2014 р„ №41 від 10.12.2014 р., №42 від 16.12.2014 р., №№43-44 від 19.12.2014 р., №№98-99 від 26.12.2014 р.; видатковими накладними №2 від 26.11.2014 р., №3 від 27.11.2014 р., №4 від 28.11.2014 р., №15 від 10.12.2014 р., №16 від 16.12.2014 р., №17 та №18 від 19.12.2014 р., №21 та №22 від 26.12.2014 р.; товарно-транспортними накладними №2 від 26.11.2014 р., №3 від 27.11.2014 р., №4 від 28.11.2014 р., №15 від 10.12.2014 р., №16 від 16.12.2014 р., №17 та №18 від 19.12.2014 р., №21 та №22 від 26.12.2014 р.

Фактична поставки товарів (надання послуг), їх отримання та проведення оплати їх вартості позивачем, у тому числі ПДВ надавало позивачу право сформувати валові витрати та податковий кредит з ПДВ відповідних податкових періодів на підставі положень п.п.138.2 п.138 ст.138, п.п.139.1.9 п.139 ст.139, п.п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України.

Представник відповідача вважає зазначені вище докази недостатніми для підтвердженням фактичного виконання договорів поставки товарів та надання послуг від контрагентів позивача (а.с.97-206).

Але такий висновок посадових осіб органу ДПС України є помилкових з наступних підстав:

Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 ст.9 цього ж Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо же неможливо безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (надалі Положення) під первинними документами розуміються документи, створені у письмовій або електронній формах, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обовязкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральній та /або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.5 Положення документ повинен бути підписаний особисто та підпис може бути скріплений печаткою.

Таким чином, зазначені вище документи первинного бухгалтерського та податкового обліку складені у відповідності до приписів діючого законодавства, мають всі необхідні для цього реквізити, а тому відповідає критеріям належного доказу, визначеного ст.70 КАС України.

В судовому засіданні представником відповідача не надано додаткових доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, в звязку із чим, суд погоджується з позицією представника позивача про те, що надані ним письмові докази є достатніми для доведення факту постачання послуг його контрагентом, а тому висновок податкового органу про безтоварність таких угод є помилковим, в звязку із чим, прийняті ним податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 12.05.2015 року №0000972203, №00000000982203, від 05.08.2015 року №0001492203, №0001512203.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання постанови.

Суддя Єфіменко К.С.