Ухвала суду № 51776540, 01.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

01 вересня 2015 року м. Київ справа № 800/317/15

Суддя Вищого адміністративного суду України Заяць В.С. перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Президента України про дискримінацію за соціальною ознакою, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 пред'явила позов до Верховної Ради України, Президента України в якому просила визнати дії відповідачів та їх бездіяльність протиправними щодо прийняття частини 7 статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в новій редакції в зв'язку із її дискримінацією за соціальною ознакою, порушенням статті 124 Конституції України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно частини 4 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України регулює стаття 171№ Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з частиною першою якої її правила поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; актів Вищої ради юстиції; дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції; рішень, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить визнати дії відповідачів та їх бездіяльність протиправною щодо прийняття частини 7 статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в новій редакції в зв'язку із її дискримінацією за соціальною ознакою, порушенням статті 124 Конституції України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 1 частини третьої статті 17 цього Кодексу зазначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

Згідно частини 3 статті 124 Конституції України судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Відповідно до статті 147 Конституції України Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні та вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Статтею 150 Конституції України визначено повноваження Конституційного Суду України, до яких, зокрема, належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України.

Згідно з частиною першою статті 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Повноваження Конституційного Суду України визначені в статті 13 Закону України від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР «Про Конституційний Суд України», у пункті 1 якої зазначено, що Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Відповідно до статті 15 цього Закону підставами для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності правових актів повністю чи в їх окремих частинах є: невідповідність Конституції України; порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності; перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що Верховна Рада України при розгляді та прийнятті законів та Президент України при підписанні законів чи при утриманні від їх підписання не виконують владних управлінських функцій, а реалізовують свої повноваження щодо законодавчої діяльності що дає підстави зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів, зокрема, Вищого адміністративного суду як суду першої інстанції, не поширюється на спори про визнання протиправними дій при прийнятті законів, їх підписанні чи при утриманні від їх підписання.

Виходячи з наведеного, та з урахуванням того, що позивач просить визнати дії відповідачів та їх бездіяльність протиправною щодо прийняття частини 7 статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в новій редакції в зв'язку із її дискримінацією за соціальною ознакою, порушенням статті 124 Конституції України, дані вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а тому у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Президента України про визнання дій відповідачів та їх бездіяльність протиправною щодо прийняття частини 7 статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в новій редакції в зв'язку із її дискримінацією за соціальною ознакою, порушенням статті 124 Конституції України, необхідно відмовити.

Керуючись статтями 18, 109, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом до Верховної Ради України, Президента України про визнання дій відповідачів та їх бездіяльності протиправною щодо прийняття частини 7 статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в новій редакції в зв'язку із її дискримінацією за соціальною ознакою, порушенням статті 124 Конституції України.

Роз'яснити позивачеві, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному статтями 237 - 239№ Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.С. Заяць