Ухвала суду № 51776079, 24.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2015 року м. Київ К/800/13587/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за поданням Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів і зборів у Дніпропетровській області, правонаступником якої на час касаційного розгляду є Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, до Товариства з обмеженою відповідальність «ВЕТО» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів і зборів у Дніпропетровській області (далі - заявник) звернулась до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальність «ВЕТО» (далі - платник податків).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року, провадження у справі закрито, оскільки заявлені вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного судочинства, передбаченого ст. 183-3 КАС України, а підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження, так як встановлено наявність спору про право.

Відповідно до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну заявника - Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області його правонаступником - Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

В касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нову постанову про задоволення подання та підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

У запереченні на касаційну скаргу платник податків, посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими і доводи касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Платник податків (код ЄДРПОУ 32653295) знаходиться на податковому обліку заявника.

В.о. начальника Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів і зборів у Дніпропетровській області на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.82 Податкового Кодексу України було винесено наказ від 06.11.2014 року № 1121 «Про проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «ВЕТО» (код ЄДРПОУ 32653295).

Згідно направлення на перевірку № 653 від 06.11.2014 року головним державним ревізором-інспектором Звєрєвим Р.В. було вжито заходи по проведенню документальної виїзної позапланової перевірки платника податків.

12.11.2014 року було здійснено вихід за податковою адресою платника податків, однак представник такого не допустив до перевірки працівника податкового органу про що складено відповідний Акт від 12.11.2014 року № 4188/2203/32653295.

Заступником начальника Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів і зборів у Дніпропетровській області на підставі відповідного звернення та п.94.2 ст.94 ПК України, 13.11.2014 року прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

13 листопада 2014 року заявник звернувся з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Судами також встановлено, що платником податків подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративний позов до заявника про визнання протиправним та скасування наказу від 06.11.2014 року № 1121 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки стосовно нього.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання, правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, з висновками якого погодився суди попередніх інстанцій виходили з того, що на час звернення заявника до суду та розгляду поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, між заявником та платником податків існував спір про право, що підтверджується матеріалами відповідного позову з відміткою про реєстрацію таких судом 14.11.2014 року.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В силу вимог підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема: платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Згідно з абзацом 1 пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків здійснюється на підставі подання органів державної податкової служби.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням чи діями податкового органу, що були підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.

При цьому, Кодекс адміністративного судочинства України не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди, як підстави для висновку про існування спору про право. Таким чином, у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Адже така незгода має втілюватися у вчиненні учасником процесу об'єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.

З огляду на викладене, подання платником податків позову про визнання протиправними наказу заявника щодо проведення перевірки, що було підставою для виникнення обставин для внесення подання, свідчить про наявний спір про право, а тому суди правильно вважали, що за вказаних обставин, заявник має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному (позовному) порядку.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року у справі № 804/18721/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає та може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

О.В. Карась

А.О. Рибченко