Ухвала суду № 51776046, 24.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2015 р. м. Київ К/800/11667/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Тітова І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієг-Авіастар», правонаступником якого на час касаційного розгляду є Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод прецизійних труб», до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська Головного управління державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дієг-Авіастар» (далі - ТОВ «Дієг-Авіастар») звернулося до суду першої інстанції з позовом в якому, з урахуванням уточнень, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів і зборів у Дніпропетровській області від 01.07.2013 року № 0002002220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1231410,70 грн., № 0002012220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 486724,16 грн. та від 31.12.2013 року № 0006452220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1231409,70 грн., № 0006472220, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 258688,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалю Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 01.07.2013 року № 0002012220 та від 31.12.2013 року № 0006452220 та № 0006472220; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що податкові повідомлення-рішення від 01.07.2013 року № 0002012220 та від 31.12.2013 року № 0006452220 та № 0006472220 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дієг-Авіастар» замінено правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод прецизійних труб» (далі - позивач), а Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів і зборів у Дніпропетровській області замінена на Лівобережну об'єднану державну податкову інспекцію м. Дніпропетровська Головного управління державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач) відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись із рішеннями судів у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що висновки акту перевірки № 2266/22-4/34884334 від 07.06.2013 року є обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення від 01.07.2013 року № 0002012220 та від 31.12.2013 року № 0006452220 та № 0006472220 винесені з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, на підставі, в порядку та у строки визначені Податковим кодексом України (далі - ПК України)

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до статті 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів та вимог касаційної скарги, просить таку відхилити.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

З 31.05.2013 року по 05.06.2013 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Унітарне підприємство Укрпромресурс».

За наслідками вищевказаної перевірки складено акт № 2266/22-4/34884334 від 07.06.2013 року.

У вищевказаному акті відповідачем зроблено висновок про нікчемність правочинів позивача з ТОВ «Унітарне підприємство Укрпромресурс». Висновок відповідача щодо нікчемності правочинів обґрунтовується тим, що ТОВ «Унітарне підприємство Укрпромресурс» не має необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності, оскільки відсутні трудові, виробничі ресурси, підприємство фактично не здійснювало операцій з купівлі-продажу товару, що підтверджується актом ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя № 117/23-2/31775566 від 08.02.2011 року, яким визначено нікчемними правочини, які укладало ТОВ «Унітарне підприємство Укрпромресурс».

Крім того, позивач не має трудових, виробничих ресурсів для здійснення операцій із отриманим від ТОВ «Унітарне підприємство Укрпромресурс» товаром.

У висновку акту перевірки № 2266/22-4/34884334 від 07.06.2013 року відповідач зазначає про те, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит у квітні та червні 2011 року від ТОВ «Унітарне підприємство Укрпромресурс» на суму 486723,16 грн. та занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 1231409,70 грн. за 2 квартал 2011 року.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято та направлено позивачу податкові повідомлення - рішення форми «р» від 01.07.2013 року № 0002012220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 486723,16 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1 грн.; та від 01.07.2013 року № 0002002220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1 231 409,70 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1 грн.

Судом також встановлено, що позивач оскаржував вказані вище податкові повідомлення - рішення відповідача у адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 17.09.2013 року № 2530/10/04-36-10-04-09:

- скасовано податкове повідомлення - рішення від 01.07.2013 року № 0002002220 в частині застосування штрафної санкції з податку на прибуток у сумі 1,00 грн., в іншій частині вказане податкове повідомлення - рішення залишено без змін;

- скасовано податкове повідомлення - рішення від 01.07.2013 року № 0002012220 в частині визначення грошового зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 258 687,56 грн. (основний платіж);

- збільшено податкове повідомлення - рішення від 01.07.2013 року № 0002012220 в частині застосування штрафної санкції з ПДВ у сумі 114 016,80 грн.;

- зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ у сумі 258 688,00 грн. задекларований позивачем у податковій декларації з ПДВ за травень 2012 року (рядок 24).

Одночасно у вказаному рішенні зазначено про те, що розрахункова сума заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету позивачем за травень 2012 року становить 228035,60 грн.

Вказане рішення Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишено без змін рішенням Міністерства доходів і зборів України від 17.10.2013 року № 13451/6/99-99-10-01-15.

Відповідач, на підставі рішення Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 17.09.2013 року № 2530/10/04-36-10-04-09, прийняв та направив позивачу два податкові повідомлення - рішення від 31.12.2013 року № 0006452220 та від 31.12.2013 року № 0006472220, що вбачається з листа відповідача від 31.12.2013 року, який отриманий позивачем та копія якого знаходиться у матеріалах справи.

Податковим повідомленням-рішенням форми «р» від 31.12.2013 року № 0006452220 збільшено позивачу грошові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1231409,70 грн.; податковим повідомленням - рішенням форми «В4» від 31.12.2013 року № 0006472220 зменшено позивачу від'ємне значення суми ПДВ на 258 688,00 грн.

Відповідачем не прийнято, станом на день розгляду справи, податкове повідомлення - рішення на підставі рішення Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 17.09.2013 року № 2530/10/04-36-10-04-09 в частині, що стосується збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 228035,60 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 114016,80 грн.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно з пп. 60.1.3 п.60.1 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Відповідно до п. 60.4 ст. 60 ПК України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається) (пп. 60.6 ст. 60 ПК України).

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили в задоволенні позову в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 01.07.2013 року № 0002002220, що вказане у рішенні Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 17.09.2013 року № 2530/10/04-36-10-04-09 як частково скасоване, оскільки таке вважається відкликаним в силу прямої вказівки п. 60.4 ст. 60 ПК України.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених в ціні товарно-матеріальних цінностей сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт реального здійснення відповідних господарських операцій та підтвердження вказаної обставини належним чином оформленими первинними документами, які, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку платника податку.

Водночас наявність у платника належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

А відтак, з метою підтвердження правомірності формування платником податку даних податкового обліку необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суди повинні: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Отже, в даному випадку судам попередніх інстанцій слід було звернути особливу увагу на з'ясування обставин реальності здійснення спірних поставок, зокрема, достеменно встановити (шляхом витребування у позивача відповідних документів та пояснень), яким чином транспортувались та де зберігались придбані у ТОВ «Унітарне підприємство Укрпромресурс» титан та феротитан у відповідній кількості, з'ясувати наявність у позивача ділової мети під час придбання у контрагентів товарно-матеріальних цінностей, дослідити подальше використання позивачем товару у власній господарській діяльності.

Реальність потребує також з'ясування того факту, чи справді актив отриманий від указаних в первинних документах контрагентів. Для цього треба встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати цих осіб як свідків. Доцільно встановити фактичний альтернативний рух активу в порівнянні із задекларованим.

Також, у такому випадку варто дослідити наявність у контрагента платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України, а в решті оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська Головного управління державної фіскальної служби у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року у справі № 804/14334/13-а в частині задоволених позовних вимог - скасувати, а справу, в цій частині, направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної з моменту проголошення, оскарженню не підлягає та може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

О.В. Карась

А.О. Рибченко

Повний текст виготовлено 29.09.2015 року.