Ухвала суду № 51775943, 28.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

28 вересня 2015 року м. Київ К/800/34744/15

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова, Начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій та рішення незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 29 липня 2015 року касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 213 КАС України.

У встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуті.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 березня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково: стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова суму неотриманої пенсії за період з травня 2006 року по червень 2009 року включно з урахуванням індексації на момент виплати. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова з 26.11.1995 р. по 30.09.2013 р. та отримувала пенсію за віком при неповному стажі згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Виплата пенсії позивачу проводилася через філію ХОУ АТ "Державний ощадний банк" №179, яку ОСОБА_1 отримувала за довіреністю з 15.02.2005 р.

27.03.2006 р. Управлінням пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова надіслано лист на адресу ОСОБА_1 про необхідність надання паспорту та заяви до Ощадбанку, а в разі ненадання документів пенсію буде переведено до поштового відділення. Оскільки ОСОБА_1 не з'явилася до Управління та не надала заяву про перерахування пенсії до банку, то з червня 2006 року виплату пенсії було переведено до поштового відділення №58, де пенсія не отримувалася.

Виплата пенсії ОСОБА_1 призупинена з 2007 року.

07.11.2011р. ОСОБА_1 надіслала заяву про поновлення виплати пенсії та надала повідомлення про проживання без громадянства на території Російської Федерації, "вид на жительство инностранного гражданина" за №0152973 в Російській Федерації та паспорту громадянина України з реєстрацією АДРЕСА_1.

Управлінням Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова виплачено ОСОБА_1 неотриману суму пенсії відповідно до частини першої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з липня 2009 року по вересень 2013 року.

Відповідачем було запропоновано надати особисту заяву про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1, трудову книжку та довідку про те, що вона покинула територію Російської Федерації, знята з обліку, а також, що вона не отримувала пенсію в Російської Федерації. Дані документи ОСОБА_1 не були надані до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова. Заява позивача від 07.07.2012р. містить лише вимоги до управління Пенсійного фонду щодо виплати пенсії з травня 2006 року шляхом зарахування на ощадну книжку та не містить жодних прохань щодо поновлення виплати пенсії в Управлінні Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.08.2013 р. Головне управління Пенсійного фонду Російської Федерації №2 листом за №202-НК/11906 повідомило, що ОСОБА_1 звернулася до них із заявою про призначення пенсії по старості згідно із статею 7, 14 Федерального Закону "Про трудові пенсії в Російської Федерації" від 17.12.2001 р. №173-Ф3. При зверненні ОСОБА_1 у якості документа, що посвідчує особу, надала до уповноважених органів Російської Федерації "вид на жительство с регистрацией по адресу: АДРЕСА_2, дата регистрации 24.05.2007 г". До цього часу ОСОБА_1 будь-якого виду пенсії не отримувала, в архівній базі пенсійних справ Управління Пенсійного фонду Російської Федерації не перебуває.

Управлінням Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова на виконання вимог Головного управління Пенсійного фонду Російської. Федерації №2, викладених у листі від 31.07.2013р. №202-НК/11626, виконано зобов'язання щодо призупинення, поновлення та направлення пенсійної справи на територію Російської Федерації відповідно до чинного законодавства.

Доводи позивача стосовно того, що вона відмовилась від отримання пенсії в Головному управлінні Пенсійного фонду Російської Федерації №2 не знайшли свого підтвердження, адже в своїй заяві від 31.07.2013 р., на яку ОСОБА_1 посилається, вказано, що вона просить територіальний орган Пенсійного фонду Російської Федерації лише відкласти період оформлення призначення пенсії до вирішення в судовому порядку питання про невиплату пенсії Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова, що не є відмовою.

Судове рішення апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про поновлення виплати пенсії мотивовано тим, що позивач не надала доказів відмови від отримання пенсії на території Російської Федерації, а оскільки "вид на жительство инностранного гражданина" в Російській Федерації та трудова книжка знаходиться у ОСОБА_1, то це дає їй право призначити та отримати пенсію та території Російської Федерації.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, з урахуванням доповнень до касаційної скарги просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції в частині "відмови в задоволенні позовних вимог в іншій частині" та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилається на те, що вона є громадянкою України та постійно проживає на території України, однак їй незаконно припинено виплату пенсії, а в Російській Федерації вона не отримує пенсію.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова, Начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій та рішення незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.К. Черпак