Ухвала суду № 51775792, 13.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2015 року м. Київ К/800/28029/13

Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

суддів: Олексієнка М.М. (доповідач), Швеця В.В., Штульман І.В.,

здійснивши в касаційному порядку попередній розгляд справи за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Смілі та Смілянському районі Черкаської області (далі - УПФ) до публічного акціонерного товариства «Смілянське автотранспортне підприємство 17128» (далі - ПАТ «Смілянське автотранспортне підприємство 17128») про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за касаційною скаргою представника позивача на судові рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2013 року представник УПФ звернувся в суд з позовом, відповідно до якого з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути ПАТ «Смілянське автотранспортне підприємство 17128» заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списками № 2 в сумі 24195,60 грн. за період з 25 липня по 30 вересня 2012 року.

Посилався на незаконність дій відповідача щодо не відшкодування зазначених виплат.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник позивача, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Вказує на те, що у разі коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати заборгованості у порядку календарної черговості їх виникнення.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

Як установлено судами попередніх інстанцій, рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради №489-Р від 14 листопада 1995 року ВАТ «Смілянське автотранспортне підприємство 17128» зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в УПФ як платник страхових внесків.

УПФ надсилало на адресу відповідача одночасно із розрахунками фактичних витрат на виплату і доставку пенсій повідомлення про сплату коштів в рахунок такого відшкодування, які отримані уповноваженою особою останнього.

Платіжними дорученнями від 20 липня 2012 року №709 на суму 14443,58 грн. від 16 серпня 2012 року № 816 на суму 16273,11 грн. та від 19 вересня 2012 року №915 на суму 14186,60 грн. відповідачем перераховано кошти із призначенням платежу на відшкодування пільгових пенсій по пенсіонерам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5К, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які отримують пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів «б»-«з» статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закону № 1788-ХІІ) як колишні працівники відповідача.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що самостійне зарахування позивачем сум у рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за інший період, ніж зазначений платником у призначенні платежу в платіжних дорученнях, є неправомірним.

Висновок судів відповідає дійсним обставинам справи, є законним і обґрунтованим.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).

За правилами пункту 1 частини другої статті 6 цього Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частини друга, третя статті 25 Закону № 2464-VI).

При цьому за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення (частина шоста статті 25 Закону № 2464-VI).

Відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком незалежно від останнього місця роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонд України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначається Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 року (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 6 вказаної Інструкції, відшкодуванню підлягають витрати ПФУ на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до ПФУ зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (пункт 6.8 Інструкції).

За правилами пункту 6.10 Інструкції відшкодування сум і фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу ПФУ за місцем його реєстрації.

Судами встановлено, що підприємство отримало розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, надіслані УПФ та сплатило суму зазначених зобов'язань повністю, що підтверджується відповідним платіжним дорученнями.

Згідно положень законів №№ 1788-ХІІ, 2464-VI, 1058-IV та Інструкції право спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення надано УПФ лише щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Саме до такого висновку зводиться правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 02 червня 2015 року (справа №21-166а15), яка відповідно до положень статті 244-2 КАС України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Оскільки суми, що підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не є страховими внесками, штрафними санкціями чи пенею, тому посилання позивача є таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відповідач виконав свої зобов'язання, щодо відшкодування витрат та виплату і доставку пільгових пенсій, призначених вищезазначеним пенсіонерам за період з липня по вересня 2012 року, що підтверджено платіжними дорученнями за цей період.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, висновок суду не спростовують і не дають підстав вважати судові рішення такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Смілі та Смілянському районі Черкаської області відхилити, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

В.В. Швець

І.В. Штульман