Ухвала суду № 51773749, 10.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2015 року м. Київ К/9991/78177/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Маринчак Н.Є.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року

у справі № 2а-9914/10/0670

за позовом Приватного підприємства «Брідер»

до Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

про визнання протиправними дій та неправомірними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Брідер» (далі - ПП «Брідер»; позивач) звернулось до суду з позовом до Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби (далі - Попільнянська МДПІ Житомирської області ДПС; відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило визнати протиправними дії відповідача щодо визначення позивачу податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій, а також визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000072301/0 від 15 квітня 2010 року та № 0000082301/0 від 15 квітня 2010 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000082301/0 від 15 квітня 2010 року. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Попілянська МДПІ Житомирської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у позові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000082301/0 від 15 квітня 2010 року відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПП «Брідер» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 24 вересня 2008 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт № 301/23-01/35825353 від 01 квітня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом, зокрема, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000082301/0 від 15 квітня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 518 481,00 грн. (329 009,00 грн. - основний платіж, 189 472,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками адміністративного оскарження, названий акт індивідуальної дії скасовано в частині визначення ПП «Брідер» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 24 967,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а в іншій частині - залишено без змін.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з помилковим неформуванням податкових зобов'язань з податку на додану вартість при отриманні коштів на виконання договору доручення № 26/08/8 від 26 серпня 2009 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Андрушівський маслосирзавод», а також неправомірним включенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 165 006,50 грн., сплаченої в ціні придбаної в Приватного сільськогосподарського підприємства «Корнин» сої, з огляду на нікчемність правочину, яка мотивована відсутністю транспортної документації.

Визнаючи неправомірним та скасовуючи податкове повідомлення-рішення № 0000082301/0 від 15 квітня 2010 року, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

В той же час, не є об'єктом оподаткування, згідно з приписами підпункту 3.2.5 пункту 3.2 статті 3 Закону № 168/97-ВР, операції з надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного), управління коштами та цінними паперами (корпоративними правами та деривативами), доручення, надання, управління і переуступки фінансових кредитів, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що отримання ПП «Брідер» коштів для виконання договору доручення № 26/08/8 від 26 серпня 2009 року не є об'єктом оподаткування, а відтак донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вказаним епізодом є незаконним.

Надаючи оцінку правомірності формування підприємством податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкової накладної, виписаної на його адресу ПСП «Корнин», судові інстанції цілком об'єктивно врахували те, що за змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операції з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідної операції первинними документами, які містять достовірні відомості про її обсяг та зміст.

Як з'ясовано судами в розглядуваній ситуації, позивачем на підтвердження фактичного виконання господарської операції з придбання в ПСП «Корнин» сої долучено до матеріалів справи належним чином оформлені специфікацію, видаткову та податкову накладну, оборотно-сальдову відомість, банківську виписку.

Контролюючим органом, крім того, не спростовано, що понесені підприємством витрати, враховуючи його основний вид діяльності та наявні в матеріалах справи докази, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, а спірна операція здійснена за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Доводи відповідача про безтоварний характер проведеної поставки з підстави ненадання ПП «Брідер» транспортної документації колегія суддів відхиляє, позаяк у даному випадку судовими інстанціями встановлено, що соя зі складу продавця не вивозилась, а відповідно до умов додаткової угоди від 30 вересня 2009 року до договору поставки залишалась на зберіганні на зерноскладі ПСП «Корнин» за адресою: с. Білки, вул. Радгоспна, 10. В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 28 жовтня 2009 року позивачем придбано в ПСП «Корнин» комплекс будівель та споруд, що знаходиться за адресою: с. Білки, вул. Радгоспна, 10, до якого належить і зерносклад, на якому зберігалась придбана а контрагента соя.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Маринчак Н.Є.

Олендер І.Я.