Ухвала суду № 51768329, 30.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 р.Справа № 820/7799/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2015р. по справі № 820/7799/15 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд: визнати неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо не нарахування та невиплати заробітної плати за період з 26.10.2014 року по 31.12.2014 року включно відповідно до статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26.10.2014) та за період з 29.03.2015 року по день ухвалення рішення включно, відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд); зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (код ЄДРПОУ: 26281249) здійснити перерахунок заробітної плати за період з 26.10.2014 року по 31.12.2014 року включно відповідно до статті 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (в редакції з 26.10.2014 року) та за період з 29.03.2015 року по день ухвалення рішення, відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд) та виплатити її в повному обсязі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2015р. в задоволенні зазначеного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального права просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідач на апеляційну скаргу позивача надіслав письмові заперечення .

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 працює в Жовтневому районному суді м. Харкова з 18.12.2012 року по теперішній час, є державним службовцем та на час подання позову обіймає посаду помічника судді, що відповідає 6 категорії державного службовця ( а.с.16).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на нарахування та виплату ТУ ДСА України в Харківській області заробітної плати за період з 26.10.2014 року по 31.12.2014 року без урахування ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів"та з 29.03.2015 року без урахування статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд".

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не мав підстав нараховувати та виплачувати за період з 26.10.2014р. по 31.12.2014р. та з 29.03.2015р. посадові оклади у розмірах інших, ніж це передбачено Додатком 47 до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР, держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оплату праці», оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про державну службу» 16 грудня 1993 року № 3723-XII, умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 09 березня 2006 № 268 затверджено схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів (Додаток № 47 до Постанови), згідно якої, розмір посадового окладу секретаря судових засідань складає 490 грн.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету» від 20 травня 2009 року № 482 установлено, що у разі, коли розмір посадового окладу працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету, нижчий ніж визначений законом розмір мінімальної заробітної плати, посадовий оклад установлюється на рівні відповідного розміру мінімальної заробітної плати.

Положеннями статті 51 Бюджетного Кодексу України встановлено, що відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів.

Затвердження, а також коригування протягом бюджетного року кошторисів бюджетних установ здійснюється розпорядниками коштів відповідно до затвердженого бюджетного розпису Державного бюджету України. Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Таким чином, Кабінет Міністрів України при визначенні розміру заробітної плати працівників бюджетних установ, у тому числі працівників апарату суду, повинен виходити з обсягів витрат на оплату праці, затверджених Державним бюджетом України на відповідний рік.

Згідно з частиною першою статті 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади.

Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до підпункту 59 пункту 5 Розділу XII Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. № 1697-VII, частину першу вищевказаної статті було доповнено абзацом другим такого змісту: "При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців."

Вищезазначена норма набрала чинності з 26.10.2014 року.

Пунктом 2 ч. 13 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України "Про прокуратуру" на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього закону внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці у розмірі, не меншому ніж передбачений Законом України "Про судоустрій та статус суддів".

Отже, законодавцем визначено виконання прийнятого Закону через 2 місяці з дня його прийняття після вчинення Кабінетом Міністрів України заходів щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці.

На виконання положень статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Державною судовою адміністрацією України листом від 10.11.2014 р. №11/5173/14 до Міністерства соціальної політики України були надані пропозиції з приводу внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" щодо встановлення нових посадових окладів працівників апаратів судів.

Між тим, до кінця бюджетного періоду, зміни до законодавства, зокрема, до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» та до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006р. № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" внесені не були.

Абзацом другим частини першої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12.02.2015р. «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015р. №192-VIII розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

При цьому згідно з підпунктом 2 пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності Законом має привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» набрав чинності 28.03.2015 року.

Водночас, на час розгляду справи судом першої інстанції Кабінетом Міністрів України відповідні зміни, в тому числі і до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268, не внесені.

Згідно статей 142, 143 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій та статус суддів» фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним Кодексом України.

Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», установлено, що норми і положення частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету.

Колегія суддів зазначає, що відповідач є розпорядником (одержувачем) коштів Державного бюджету України, який здійснює управління бюджетними асигнуваннями та реалізує будь-які бюджетні зобов'язання та платежі за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет, а тому у відповідача були відсутні правові підстави з дати набрання чинності статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" " (в редакції з 26.10.2014) та частини першої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12.02.2015р. «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015р. №192-VIII , нараховувати та виплачувати посадові оклади, у розмірах інших, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».

Відповідні зміни в Додаток № 47 до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 були внесені постановою Кабінету Міністрів № 644 від 2 вересня 2015 року.

Таким чином, нарахування та виплату заробітної плати позивачу виходячи з розміру посадового окладу в 1218,00 грн. здійснено відповідачем у відповідності до діючих нормативних актів, які регулювали порядок оплати праці працівників апаратів судів, зокрема Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" Закону України "Про державну службу" та Постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів".

Щодо посилань позивача на рішення Європейського суду з прав людини , то колегія суддів зазначає, що за висновками Європейського суду з прав людини, викладеними в ухвалі від 03.06.2014р., прийнятої за наслідками розгляду заяви Великоди Валентини Ніканорівни проти України, Європейський суд зазначив, що Парламент України, передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних виплат, не порушив вимог Конвенції з прав людини. Також суд зазначив, що зменшення соціальних виплат обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансовими труднощами, з якими зіткнулася держава та таке зменшення було пропорційним переслідуваній легітимній меті щодо досягнення балансу між правами особи та економічною політикою.

Висновок Верховного суду України у справі 321-582а14 від 13.01.2015 року, на який посилається позивач, не може бути врахованим під час розгляду даної справи, оскільки предметом позову у справі 21-582а14 є виплати надбавок за вислугу років судді в період з 1 січня 2006 року по 30.01.2009 року, тобто правовідносини врегульовано іншими нормами права та нормативно-правового акту.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 197, п.1ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2015р. по справі № 820/7799/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Лях О.П.Судді(підпис) (підпис) Яковенко М.М. Старосуд М.І.