Ухвала суду № 51768199, 30.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 489/3143/15-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Коваленко І.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про визнання неправомірними дій щодо зменшення з 24.10.2011 року пенсії з 88% від заробітної плати на 80% від заробітної плати та нарахування її переплати; зобов'язання відповідача нарахувати і виплачувати пенсію у розмірі 88% від заробітної плати державного службовця з урахуванням виплат, зазначених в графі «інші виплати» довідки ДПА в Миколаївській області від 18.07.2011 року та надати до суду звіт про виконання цієї постанови протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 18.01.2011 їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 88% від заробітної плати. Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 15.11.2011 зобов'язано УПФ здійснити перерахунок її пенсії з урахуванням виплат, зазначених в графі «інші виплати» довідки ДПА в Миколаївській області від 18.07.2011 №3105/9/05-025. Судове рішення УПФ було виконало та проведено перерахунок пенсії з урахуванням «інших виплат» у розмірі 88% від заробітної плати. Однак, в лютому 2015 року відповідач безпідставно зменшив розмір пенсії з 88% від заробітної плати на 80% та нарахував переплату в сумі 9006,00 грн.

Вказані дії відповідача позивач вважає неправомірними, оскільки з її боку відсутнє зловживання, що виключає можливість повернення надміру виплачених коштів. Крім того, їй було призначено пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» в редакції, що діяла на час призначення пенсії, а тому підстав для перерахунку пенсії не має.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва щодо зменшення з 24.10.2011 проценту розрахунку пенсії від заробітку ОСОБА_2 з 88 % до 80 % та нарахування переплати за період з 24.10.2011 по 30.10.2013 в розмірі 9006,00 грн. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва повернути ОСОБА_2 протиправно утриманні суми пенсії та нараховувати і виплачувати їй пенсію в розмірі 88 % від заробітної плати державного службовця з урахуванням виплат, визначених в графі «інші виплати» довідки ДПА в Миколаївській області від 18.07.2011 №3105/9/05-025, починаючи з 24.10.2011. Присуджено на користь ОСОБА_2 з державного бюджету судовий збір в сумі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 коп.). В іншій частині вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням УПФУ звернулось з апеляційною скаргою на зазначену постанову. Апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 18.01.2011 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 88% від заробітної плати.

Апелянт вказує на те, що 27.07.2011 ОСОБА_2 звернулася до УПФ із заявою про перерахунок пенсії згідно з довідкою від 18.07.2011 № 3105/9/05-025, в чому їй відмовлено листом від 01.08.2011.

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 15.11.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013, позов ОСОБА_2 задоволений, зобов'язано УПФ здійснити перерахунок її пенсії з урахуванням виплат, зазначених в графі «інші виплати» довідки ДПА в Миколаївській області від 18.07.2011 №3105/9/05-025.

Зазначеною ухвалою від 30.10.2013 роз'яснено УПФ, що перерахунок пенсії з урахуванням виплат, зазначених в графі «інші виплати» довідки від 18.07.2011 №3105/9/05-025, виданої ДПА в Миколаївській області, необхідно здійснити з 24.10.2011.

Іншою ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 15.11.2013 роз'яснено, що перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії відповідно до постанови суду від 15.11.2011 необхідно здійснити з 24.10.2011 та в подальшому до часу виникнення підстав для її зміни у відповідності до законодавства.

Листами від 06.04.2015 та від 23.04.2015 відповідач повідомив позивача про те, що у вересні 2013 року на виконання постанови суду від 15.11.2011 перерахунок пенсії ОСОБА_2 проведено у розмірі 88% заробітної плати державного службовця з урахуванням виплат, зазначених в графі «інші виплати» довідки від 18.07.2011 №3105/9/05-025 та здійснено виплату боргу за період з 24.10.2011 по 31.10.2013.

Починаючи з 01.11.2013 по 31.01.2015 виплата пенсій ОСОБА_2 здійснювалась у розмірі, обчисленому без урахування рішень суду. У лютому 2015 року розмір пенсії ОСОБА_2 обчислено з 24.10.2011 у розмірі 80% заробітної плати державного службовця з урахуванням виплат, зазначених в графі «інші виплати» довідки від 18.07.2011 №3105/9/05-025, у зв'язку із чим виникла переплата пенсії на суму 9006,00 грн.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» в редакції, чинній на момент виникнення у позивача права на пенсію державного службовця, на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

Апелянт посилається на те, що на момент набуття позивачем права на пенсію державного службовця за 18 років державної служби процент розрахунку її пенсії склав 88 відсотків від заробітку.

З 01.10.2011, на підставі Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI, наведена норма зазнала змін і передбачає, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Судом встановлено, що на підставі змін, внесених Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI до статті 37 Закону України «Про державну службу» відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 88 відсотків від заробітку до 80 відсотків.

Поновлення порушених прав було здійснено в судовому порядку, але з дати подання до УПФ вказаної вище довідки за заявою, встановленої форми, тобто з 24.10.2011.

Судом першої інстанції вірно зазначено про те, що вирішуючи питання про застосування закону у часі, необхідно виходити із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, наведеним Законом прямо передбачена не можливість обмеження розміру пенсії призначеної до набрання ним чинності

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій, а також правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 06.02.2012, 25.09.2012, 10.02.2015 (справи №21-322а11, №21-230а12, № 21-630а14), соціальні гарантій не можуть бути звужені шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Суд першої інстанції вірно послався на правові висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 20.02.2012, 16.09.2014 (справи № 21-430а11, № 21-314а14), матеріальна допомога на оздоровлення та допомога на вирішення соціально-побутових питань, сума індексації заробітної плати, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру пенсії.

На момент виникнення права на пенсію до складу заробітної плати позивача входили, наведені вище виплати, але за місцем роботи їй було видано довідку без врахування цих виплат, що вплинуло на розмір пенсії, а її розмір становив 88 відсотків від заробітної плати, що відповідало статті 37 Закону України «Про державну службу».

Проте, у порушення покладених обов'язків УПФ відмовило позивачу в перерахунку пенсії при зверненні 27.07.2011 з довідкою від 18.07.2011 №3105/9/05-025, хоча зобов'язано було надати відповідну роз'яснювальну допомогу, зокрема, зразок заяви встановленого зразку.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та частини першої статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підставою повернення пенсіонером добровільно або стягнення з нього надміру отриманих коштів є зловживання з боку пенсіонера, що стало наслідком переплати пенсії.

Однак, доказів вчинення позивачем зловживань (недобросовісності), що призвели до безпідставної виплати сум пенсії, апелянтом не представлено.

Оскільки на момент виникнення у позивача права на пенсію її розмір складав 88 відсотків від заробітної плати, що відповідало чинній та той момент редакції статті 37 Закону України «Про державну службу», наявність в її заробітній платі «інших виплат», які не були враховані при призначені пенсії та про включення яких в розрахунок розміру пенсії вона вперше звернулася до УПФ 27.07.2011, тобто до змін в законодавстві, відсутність зловживань з її сторони в отриманні пенсії, зменшення відповідачем з 01.10.2011 розміру пенсії з 88 відсотків заробітку до 80 відсотків є неправомірним. У зв'язку із цим, неправомірним є і нарахування позивачу за період 24.10.2011 по 30.10.2013 утримання в розмірі 9006,00 грн.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача повернути утриманні суми пенсії, а також нараховувати і виплачувати пенсію ОСОБА_2 у розмірі 88 % її заробітної плати державного службовця з урахуванням виплат, визначених в графі «інші виплати» довідки від 18.07.2011, починаючи з 24.10.2011, як встановлено судовим рішенням від 15.11.2011.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

Апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2015 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян

Суддя: О.І. Шляхтицький