Ухвала суду № 51768161, 22.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 р.Справа № 818/2166/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.07.2015р. по справі № 818/2166/15

за позовом Прокурор Лебединського району Сумської області в інтересах Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині та Лебединському районі Сумської області

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Лебединського району в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині та Лебединському районі звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" в якому просив стягнути з відповідача борг з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за червень 2015 року в сумі 10 203, 80 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22 липня 2015 р. позовні вимоги задоволені.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 липня 2015 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» зареєстроване як юридична особа (та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Лебедині та Лебединському районі Сумської області, як платник внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Факт нарахування та виплат пенсій пенсіонерам: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9 підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату на доставку пенсії, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з травня 2015 року та становить у загальному розмірі 10 203, 80 грн. (а.с. 12, 13)

Згідно із повідомленням від 06 травня 2015 р. № 3537/02-07 (а.с. 10) вищезазначені розрахунки були направленні на адресу відповідача.

Вказані розрахунки були отримані відповідачем 12 травня 2015 р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 11).

Проте, відповідачем до 25 червня 2015 р. вказана сума сплачена не була, що підтверджується розрахунком, довідкою та карткою особового рахунку відповідача (а.с. 7, 8, 9).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки відповідачем заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в розмірі 10 203, 80 грн. добровільно не сплачена, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах передбачено ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пунктом "в" якого зафіксовано, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

За змістом пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІУ (далі - Закон N 1058-ІV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону N 1058-ІУ в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 5 листопада 1991 року N 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон N 1788-ХІІ). У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону N 1058-ІУ. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку вказаних пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" питання про відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених, зокрема, відповідно до пунктів "б"-"з" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", було врегульовано Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР, відповідно до положень якого відповідач входить до переліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Відповідно до ч. 4 п. 1 ст. 2 Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 р. № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону N 1788-ХІІ до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону N 1788-ХІІ.

З 01 січня 2015 р. набрав чинності Закон України від 28.12.2014 року №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок.

Отже, для платників єдиного податку четвертої групи, до яких законодавцем з 01.01.2015 року віднесено і відповідача, виключень щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, чинним законодавством не передбачено.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону N 1058-1V підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком N 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону N 1788-Х1І, здійснюється до 01 січня 2005 р. за рахунок коштів ПФУ, а з 01 січня 2005 р. - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави дійти висновку, що відповідач з 01 січня 2015 р. зобов'язаний відшкодовувати органам Пенсійного фонду суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пп. "б"-"з" ст.13 Закону N 1788-ХІІ.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 розділ; XV "Прикінцеві положення" Закону N 1058-ІV виплата пенсій таким особам здійснюється до 01 січня 2005 р. за рахунок коштів ПФУ, а з 01 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок ПФУ та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, зі змісту статті 14 Закону N 1788-ХІІ вбачається, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Виходячи зі змісту положень пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону N 1058-ІV у контексті статті 14 Закону N 1788-ХІІ можна зробити висновок, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 01 січня 2005 р. за рахунок коштів ПФУ, а з 01 січня 2005 р. - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону N 1788-ХІІ.

Отже, посилання апелянта на те, що фактичні витрати на виплату та доставку пенсій у спірних відносинах повинні здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України є хибними.

Вищевказаний висновок колегії суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 05 червня 2012 р. та 07 липня 2015 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Колегія суддів зазначає, що на виконання вимог Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663, (далі по тексту - Інструкція) позивачем на адресу відповідача направлені розрахунки фактичних витрат на виплату пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Приписами п. 2.1.1 та п. 6.1 Інструкції покладено обов'язок на відповідача відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до п. 6.8. Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату пенсій, призначених на пільгових умовах.

Таким чином, розрахунок фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за відповідний період є підставою для відшкодування підприємством фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, понесених територіальним органом Пенсійного фонду України.

Відтак, з моменту отримання відповідного розрахунку сума фактичних витрат, що підлягає відшкодуванню відповідачем, є узгодженою, а оскільки такий розрахунок відповідачем не оскаржено, - він є обов'язковим для виконання.

Наведене вище узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, у постановах від 31 січня 2011 р. № 21-69а10 та від 13 лютого 2012 р. № 21-11а12, від 19 березня 2013 р. № 21-59а13.

Однак, всупереч зазначеним вище вимогам чинного законодавства, відповідачем не сплачено суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій з травня 2015 року, призначеної відповідно до пункту "в" та "д" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за списком № 2 у розмірі 10 203, 80 грн.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач доказів на спростування вищевикладеного або доказів сплати боргу до суду апеляційної інстанції не надав.

З огляду на встановлені факти й досліджені докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.07.2015р. по справі № 818/2166/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.