Постанова № 51762103, 01.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 357/10439/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Дмитренко А. М.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Тур В. В.

позивача ОСОБА_2, представників відповідачів Сахнюк І. І., Артеменко Л. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 серпня 2015 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Головного управління МВС України в Київській області, управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві про визнання неправомірними дій Головного управління МВС України в Київській області при наданні довідки про грошове забезпечення на роботах в ІІІ зоні небезпеки м. Прип'ять та проммайданчика ЧАЕС за період з 26.04.1986 р. по 30.04.7986 р. за № 67 від 14.02.2013 р. без урахування виплаченої винагороди (премії) і коштів за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінення; зобов'язання Головного управління МВС України в Київській області провести розрахунок грошового забезпечення з урахуванням вимог постанови Ради Міністрів УРСР і Української Ради професійних спілок № 207-7 від 10.06.1986 р., розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 р. № 964рс, листа Міністерства праці, Мінчорнобиля та Міністерства фінансів України від 29.10.1992 р. № 09-3751/1032/31/13-412/308, листа Мінсоцполітики від 09.06.1995 р. № 224/8.13 за роботу в ІІ зоні небезпеки м. Прип'ять та проммайданчика ЧАЕС за період з 26 по 30 квітня 1986 р. та врахувавши винагороду (премію) 100 карбованців і грошову винагороду за отриману гранично допустиму дозу радіації в розмірі 500 карбованців; зобов'язання Головного управління МВС України в Київській області надати позивачу довідку про перераховане грошове забезпечення з урахуванням вимог, передбачених вищезазначеними документами; зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві здійснити перерахунок пенсії з урахуванням даних довідки, сплатити недоплачену суму за останні шість місяців і в подальшому здійснювати відповідні виплати безстроково - довічно.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 серпня 2015 р. позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржувану постанову суду - частково скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи, захворювання якого пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджено посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, копією витягу з акту огляду МСЕК.

Позивач з 1997 року перебуває на обліку в УПФУ в м. Біла Церква та отримує пенсію по інвалідності, яку призначено відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пенсія позивачу була розрахована згідно довідки про заробітну плату в зоні відчуження за 1986 рік, яка була видана ГУ МВС України в Київській області у 1997 році.

Крім того, позивачу відповідачем була видана довідка № 59 від 14.02.2013 року (а. с. 15, зворот).

У вказаній довідці відображену виплату позивачу заробітної плати у чотирикратному розмірі від посадового окладу за відпрацьовані дні: 125 крб.

27.02.2015 року позивач звернувся до ГУ МВС України у Київській області із заявою про видачу нової довідки про заробітну плату в зоні відчуження за період з 26.04.1986 р. по 30.04.1986 року для розрахунку пенсійного забезпечення з урахуванням виплачених йому в 1986 році винагороди, яку він отримав при проходженні служби в екстремальних умовах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в сумі 100 крб., та винагороди за отримання гранично допустимої дози радіоактивного опромінення /67 бер/ в сумі 500 крб., що слідує з копії заяви позивача.

Відповідач листом від 16.03.2015 року, копія якого є в матеріалах справи, відмовив позивачу видати нову, уточнену довідку про заробітну плату.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу виплачено разову винагороду в сумі 500 крб. за отриману максимально допустиму дозу радіації, передбачену постановою РМ СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 року № 665-196 та у відповідності з наказом МВС СРСР від 26.05.1986 року № 0149, рішенням колегії МВС УРСР від 27.06.1986 року № 433с, що стверджується копією довідки від 25.03.2013 року № 2/М-87.

Також копією довідки від 14.02.2013 року за № 60 підтверджується, що згідно наказу УВС виконкому Київської обласної ради № 112 від 29.04.1986 року за роботу в екстремальних умовах в зв'язку з надзвичайною подією на Чорнобильській АЕС, проявлену високу організованість, самовладання, мужність, професійно грамотну дію по забезпеченню правопорядку в м. Прип'ять, позивачу ОСОБА_2 було виплачено винагороду в сумі 100 крб.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1210, яка набрала чинності з 01.01.2012 р. (далі - Порядок № 1210), в разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження.

Таким чином, розмір пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до частини першої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і Порядку № 1210, ставиться в залежність від одержаного особою заробітку за період роботи в зоні відчуження.

Відповідно до розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964-рс «Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати» було введено зони небезпечності в залежності від рівня радіоактивного забруднення території з відповідною оплатою, а саме: в 3-й зоні небезпечності - з п'ятикратному розмірі в порівнянні з встановленими діючим законодавством нормами, з 2-й зоні - чотирикратному розмірі і в 1-й зоні - трьохкратному розмірі. Ці норми в оплаті роботи з зонах небезпечності були поширені на осіб начальницького і рядового складу органів Внутрішніх справ СРСР, які були задіяні на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у відповідності до розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031-рс.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 листопада 1993 року № 1006-р «Про оплату праці військовослужбовців - учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС» з метою соціального захисту колишніх співробітників апарату МВС учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесених до першої категорії, а також тих, які отримали в 1986-1987 роках дозу опромінення в 25 бер і більше органам внутрішніх справ дозволено перераховувати їх грошове утримання за періоди роботи в зоні відчуження із розрахунку посадових окладів і окладів за спеціальними званнями, що діяли в період роботи в зоні ЧАЕС у кратних розмірах відповідно до зон небезпечності де вони несли службу. Крім того, доручено МВС та Мінсоцзахисту призначити і перерахувати пенсії відповідно до норм чинного законодавства із перерахованого згідно з названим розпорядженням грошового утримання.

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР «Про оплату праці військовослужбовців-учасників ліквідації аварії на ЧАЕС» від 23 травня 1986 року № 1031 рс передбачено поширити, в тому числі і на військовослужбовців керівного і рядового складу органів внутрішніх справ, зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, порядок і розміри підвищення оплати праці, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964-рс. Грошове утримання у збільшених розмірах виплачувати виходячи із посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам і мічманам також із окладів по військовому і спеціальному званню.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР, якою визначається структура заробітної плати, основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на те, що згідно з пунктом 1 постанови Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань та Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 153/10-43 працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, премії, винагороди і заохочення нараховуються відповідно до діючих положень.

На цій підставі, суд першої інстанції зазначив, що на час виникнення спірних правовідносин нарахування основного грошового забезпечення осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ здійснювалося згідно з Положенням про грошове забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженим наказом МВС СРСР від 19.03.1984 року № 090, нормами якого не передбачалося преміювання.

В той же час, судом першої інстанції не було враховано статус виплат, отриманих позивачем, позаяк згідно вищезазначених довідок відповідачем диференційовані такі виплати як винагороди.

Так колегія суддів звертає увагу на форму довідки про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, затверджену наказом Міністерства соціальної політики України від 03.09.2012 р. № 536.

В таблиці вказаної форми, де визначається заробітна плата (грошове забезпечення) за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, із якої визначається пенсія, четверта колонка має назву: « інші доплати та надбавки (за роботу у нічний час, за класність тощо із зазначенням розміру та підстави виплати)».

На цій підставі колегія суддів приходить до висновку, що отримані позивачем виплати мають бути враховані при обчисленні пенсії, позаяк, обидві винагороди отримані позивачем не за результатами роботи в органах внутрішніх справ, а за участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, тобто в розрізі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ці виплати є заробітком, одержаним за роботу в зоні відчуження, а такий заробіток має бути включено при обрахунку пенсії.

Таким чином вимоги позивача про зобов'язання відповідача видати належним чином оформлену довідку, є правомірними та підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне з метою повного захисту прав позивача та приведення резолютивної частини рішення у відповідність до вимог ст. 162 КАС України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову Головного управління МВС України в Київській області у видачі зазначеної довідки, оформлену листом від 16.03.2015 р. № 5-М.

В той же час, позивач також просить про визнання неправомірними дій Головного управління МВС України в Київській області при наданні довідки про грошове забезпечення на роботах в ІІІ зоні небезпеки м. Прип'ять та проммайданчика ЧАЕС за період з 26.04.1986 р. по 30.04.7986 р. за № 67 від 14.02.2013 р. без урахування виплаченої винагороди (премії) і коштів за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінення.

Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції не врахував, що згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановлюється ухвала.

Зважаючи на те, що вказана довідка була видана позивачу, а докази про отримання її позивачем в межах шестимісячного строку звернення до суду відсутні, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають залишенню без розгляду.

В свою чергу, позовна вимога позивача про зобов'язання Головного управління МВС України в Київській області провести розрахунок грошового забезпечення з урахуванням винагороди у розмірі 100 карбованців і грошової винагороди за отриману гранично допустиму дозу радіації в розмірі 500 карбованців задоволенню не підлягають, зважаючи на те, що розрахунок відповідачем грошового забезпечення не є предметом спору, в той час як у даній справі йдеться про наявність чи відсутність підстав відображення певних сум у довідці, повноваження на видачу якої має відповідач.

Крім того, не підлягають задоволенню і позовні вимоги, заявлені до управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві, оскільки згідно приписів частини четвертої статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та пунктів 7, 17, 38 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи Пенсійного фонду призначають і здійснюють перерахунок пенсії за довідками про заробітну плату, виданими підприємствами, установами та організаціями (військкоматами) на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату, маючи лише повноваження щодо перевірки обґрунтованості їх видачі.

Таким чином, за відсутності відповідної довідки з зазначенням у ній всіх складових заробітку пенсійний орган не може самостійно визначати заробіток позивача і проводити перерахунок пенсії.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині є передчасними.

Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом приймаються в якості належних.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа (Частина перша статті 94 в редакції Закону № 484-VIII від 22.05.2015 р.)

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку про стягення на користь позивача судових витрат з відповідача, позовні вимоги до якого задоволені.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 серпня 2015 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 серпня 2015 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області при наданні довідки про грошове забезпечення на роботах в ІІІ зоні небезпеки м. Прип'ять та проммайданчика ЧАЕС за період з 26.04.1986 р. по 30.04.1986 р. за № 67 від 14.02.2013 р. без урахування виплаченої винагороди (премії) і коштів за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінення скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині залишити без розгляду.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 серпня 2015 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області надати позивачу довідку про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану позивачем за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках з включенням відомостей про отримання позивачем винагороди за отриману максимально допустиму дозу радіації в сумі 500 карбованців та винагороду за роботу в екстремальних умовах в зв'язку з надзвичайною подією на Чорнобильській АЕС, проявлену високу організованість, самовладання, мужність, професійно грамотну дію по забезпеченню правопорядку в місті Прип'ять в сумі 100 карбованців скасувати.

В цій частині прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області надати позивачу довідку про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану позивачем за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках з включенням відомостей про отримання позивачем винагороди за отриману максимально допустиму дозу радіації в сумі 500 карбованців та винагороду за роботу в екстремальних умовах в зв'язку з надзвичайною подією на Чорнобильській АЕС, проявлену високу організованість, самовладання, мужність, професійно грамотну дію по забезпеченню правопорядку в місті Прип'ять в сумі 100 карбованців, оформлену листом від 16.03.2015 р. № 5-М.

Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області надати позивачу довідку про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану позивачем за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках з включенням відомостей про отримання позивачем винагороди за отриману максимально допустиму дозу радіації в сумі 500 карбованців та винагороду за роботу в екстремальних умовах в зв'язку з надзвичайною подією на Чорнобильській АЕС, проявлену високу організованість, самовладання, мужність, професійно грамотну дію по забезпеченню правопорядку в місті Прип'ять в сумі 100 карбованців.

В іншій частині постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 серпня 2015 р. залишити без змін.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, 09100) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 37 грн. 00 коп. (тридцять сім гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська (Повний текст постанови виготовлено 01.10.2015 р.)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.