Рішення № 51758639, 28.09.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 749/636/15-ц Провадження № 22-ц/795/1866/2015 Головуючий у I інстанції - Шаповал З. О. Доповідач - Мамонова О. Є.Категорія - цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого -судді: Мамонової О.Є.,

суддів: Губар В.С., Позігуна М.І.

при секретарі: Поклад Д.В.

за участю: адвоката Шадуйкіса Г.В., відповідачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні приміщенням та вселення,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просила зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_4 та її малолітньою дитиною ОСОБА_5 будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 шляхом вселення їх до вказаного будинку. Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_4 та її малолітня дочка ОСОБА_6 вселилися та зареєстровані у спірному будинку як дружина та донька ОСОБА_7, який є онуком відповідачки ОСОБА_2 Після розірвання щлюбу з ОСОБА_7 відповідачка вигнала ОСОБА_4 з донькою із вказаного будинку та забрала ключі від будинку. Позивачка разом з дитиною вимушена була жити у вітчима в АДРЕСА_2 без реєстрації, наприкінці березня 2015 року вона тричі намагалася вселитися у спірний будинок, але ОСОБА_2 не пускає її до будинку. Позивачка зазначає, що власного житла не має, після погіршення стосунків з вітчимом тимчасово проживає у своєї знайомої.

Рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2015 року відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, яке постановлено з недотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_4 та її малолітня дитина ОСОБА_5 вселилися до будинку по АДРЕСА_1 на підставі ч.1 ст.405 ЦК України, згідно ст.3 СК України, ст. 64 ЖК України є членом сім'ї відповідачки, а припинення сімейних відносин з власником будинку не припиняє їх права користування займаним жилим приміщення як колишніх членів сім'ї. ОСОБА_4 стверджує, що тричі намагалася вселитися до спірного будинку, але ОСОБА_2 не пустила її до будинку та заперечує проти висновку районного суду щодо втрати інтересу до будинку як до місця свого проживання, оскільки власного житла не має, вимушена проживати у знайомої.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2015 року без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 без задоволення. В запереченнях ОСОБА_2 вказує на те, що з 01 червня 2015 року ОСОБА_4 добровільно залишила будинок по АДРЕСА_1 та твердження апелянта про створення нею перешкод у користуванні вказаним будинком є голослівними та не підтверджуються жодними доказами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Шадуйкіса Г.В. -представника апелянта, який просив задовольнити апеляційну скаргу, відповідачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали даної справи та матеріали цивільної справи № 749/297/15-ц у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, від імені якої діє законний представник ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 добровільно виїхала і понад рік не проживає у будинку по АДРЕСА_1 без поважних причин, позивачка не зверталася до компетентних органів з приводу того, що не може потрапити до будинку. Крім того, районний суд вважав, що позивачка обрала інше місце проживання, так як переїхала проживати у АДРЕСА_2, де постійно проживає та працює в Рогізківському НВК, дитина там влаштована до дитячого садка.

З наведеними висновками суду першої інстанції не може погодитись апеляційний суд через невідповідність висновків суду обставинам справи.

Судом по справі встановлено, що з 22 вересня 2012 року ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі з онуком ОСОБА_2 - ОСОБА_7, який рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 27.10.2014 року розірвано (а.с.67-68 цивільної справи №749/297/15-ц).

Від шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_7 мають доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

ОСОБА_2 на праві власності належить 1/2 частина будинку по АДРЕСА_1 що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.55-57).

З домової книги для прописки громадян, проживаючих за адресою по АДРЕСА_1 встановлено, що з 16.10.2012 року зареєстрована за вказано адресою ОСОБА_4, а з 15.03.2013 року - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.40).

Згідно довідки виконавчого комітету Рогізківської сільської ради Щорського району №270 від 08 квітня 2015 року, ОСОБА_4 разом з дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, проживають в даний час в АДРЕСА_2 без реєстрації (а.с.8).

Відповідно до ст.9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Частинами 1,4 ст. 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Відповідно до ст.ст. 64, 65 ЖК УРСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З досліджених матеріалів цивільної справи №749/297/15-ц вбачається, що рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 02 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 04 серпня 2015 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування жилим приміщенням; залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_5, від імені якої діє законний представник ОСОБА_4, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням (а.с.75-76,118-119 цивільної справи №749/297/15-ц).

Рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 02 липня 2015 року, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_4 є членом сім'ї позивача (ОСОБА_2.), так як вона будучи дружиною онука позивачки ОСОБА_7 постійно проживала разом з ОСОБА_7 і вела з ним спільне господарство; не проживає з червня 2014 року за місцем реєстрації в будинку по АДРЕСА_1 з поважних на те причин, а саме через неприязні стосунки з ОСОБА_2

Таким чином, вирішуючи спір районний суд прийшов до помилкового висновку про добровільне залишення позивачкою спірного будинку, оскільки вищевказаним рішенням встановлені поважні причини непроживання ОСОБА_4 у будинку.

Беручи до уваги, що ОСОБА_4 та її малолітня донька ОСОБА_5 на законних підставах набули право користування спірним будинком, ОСОБА_4 разом з донькою з поважних причин не проживають у спірному будинку через неприязні стосунки з ОСОБА_2, що встановлено рішенням Щорського районного суду від 02 липня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_4 щодо захисту її прав та прав малолітньої дитини ОСОБА_5 про зобов'язання усунення ОСОБА_2 перешкод у користуванні спірним будинком шляхом вселення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Твердження відповідачки ОСОБА_2 про відсутність в матеріалах доказів звернення ОСОБА_4 до правоохоронних органів щодо чинення відповідачкою перешкод у користуванні спірним будинком не є підставою для відмови у позові, оскільки вказані факти встановленні рішенням суду від 02 липня 2015 року, що в силу ч.3 ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Зважаючи на вищевикладене, на підставі п.п.3,4 ст.309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2015 року - скасувати.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні приміщенням та вселення - задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1

Вселити ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, до будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: