Ухвала суду № 51757358, 30.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 05-5-29/5216-29/351 Головуючий у 1-й інстанції: Головатюк Л.Д. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

30 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В, Кобаля М.І.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Господарського суду м. Києва від 09.07.2015 року по справі за їх позовом до Представництво «Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт» про визнання податкового зобов'язання, -

В С Т А Н О В И Л А :

ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві звернулися до Господарського суду м. Києва з адміністративним позовом до Представництво «Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт» про визнання податкового зобов'язання в сумі 174800,00 грн.

Постановою Господарського суду м. Києва від 09.07.2015 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві у 2013 році проведена планова комплексна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Представництвом Фірми «Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт» за період з 01.01.2000 року по 01.01.2003 року, за результатами якої складено акт № 1255/23-0301/24268405 від 30.09.2003 року.

Перевіркою встановлено порушення відповідачем п. 13.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , результатом чого стало заниження податку на прибуток за 2000-2002 роки на суму 663700 грн., та ст.ст. 8, 11 Декрету Кабінету Міністрів України №13-92 від 26.12.1992 року «Про прибутковий податок з громадян», що призвело до заниженого податкового зобов'язання по прибутковому податку з лютого по листопад 2002 року в сумі 267670 грн.

Зазначені обставини слугували підставою для прийняття позивачем рішення № 019/23-1 від 04.09.2003 року про застосування непрямих методів для позначення сум податкових зобов'язань Відповідача по податку на прибуток за методом аналізу інформації про доходи і витрати платника податків.

За результатами проведеної перевірки з застосуванням непрямих методів позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 1885/23-1 від 01.10.2003 року, відповідно до якого відповідачу визначено суму податкового зобов'язання за податком на прибуток в сумі 174800,00 грн., в тому числі: основний платіж 87400,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 87400,00 грн. Вказане рішення направлено на адресу відповідача 02.10.2003 року рекомендованим листом (повідомлення про вручення від 06.10.2003 року).

За результатами адміністративного оскарження шляхом подачі позивачу скарги, відповідачем прийнято рішення № 220/01-1301/23-1 від 04.12.2003 року, яким в задоволенні скарги відмовлено, податкове повідомлення-рішення № 1885/23-1 від 01.10.2003 року - залишено без змін.

На разі спірне податкове зобов'язання відповідачем не сплачено.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для зобов'язання відповідача визнати спірне зобов'язання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України №2181-111 від 21.12.2000 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі, якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом.

Згідно п. 2.16 акту перевірки, підставою для застосування непрямих методів обрахунку податкових зобов'язань став факт неподання документів за грудень 2001 року та І квартал 2002 року. Відсутність первинних документів за наведені періоди - рахунків (інвойсів) за вантажоперевезення, авіанакладних, та факт їх ненадання до моменту перевірки підтверджується пояснювальною запискою за підписом представника відповідача від 29.08.2003 року.

Внаслідок застосування непрямих методів визначення податкових зобов'язань відповідно до пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України №2181-111 від 21.12.2000 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Постанови Кабінету Міністрів України № 697 від 27.05.2002 року «Про затвердження Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами», виявлено заниження податкових зобов'язань по податку на прибуток на суму 87400,00 грн., в тому числі: за 4-й квартал 2001 року - на 19400,00 грн., за 1-й квартал 2002 року - на 68000 грн.

За пп. 19.3.6 Закону України № 2181-111 від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), у разі якщо платник податків відмовляється узгодити податкове зобов'язання, нараховане податковим органом з використанням непрямого методу, податковий орган зобов'язаний звернутися до суду з позовом про визнання суми податкового зобов'язання.

Згідно п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Підставою для сплати платником податку нарахованого податкового зобов'язання, визначеного шляхом непрямого методу, є рішення податкового органу про застосування непрямого методу та рішення суду про визнання суми податкового зобов'язання. Варто зауважити, що відповідно до положень пп. 19.3.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), обов'язок доведення того, що таке нарахування було зроблено належним чином, покладається на податковий орган.

Рішення про застосування непрямих методів приймається у відповідності до пп. 4.3.5 п. 4.3 даного Закону, податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1, зокрема у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.07.2004 року у справі № 32/331, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2004 року та постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2005 року, за позовом Фірми «Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт» в особі Представництва «Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, ДПА у м. Києві, ДПА України визнано недійсним рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду скарги від 04.12.2003 року № 220/01-1301/23-1.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч. 2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

За ст. 72 ч.1 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній... справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті саме особи, щодо яких встановлено ці обставини.

Згідно вимог п. 2 ст. 255 КАС України - обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Таким чином, рішення Господарського суду м. Києва від 30.07.2004 у справі № 32/331 набрало законної сили і є обов'язковим для суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, зокрема про недійсність рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду скарги від 04.12.2003 № 220/01-1301/23-1 (даним рішенням було залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 1885/23-1 від 01.10.2003 року). Неправомірність рішення № 220/01-1301/23-1 автоматично свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення № 1885/23-1 від 01.10.2003 року, на підставі якого визначено спірне податкове зобов'язання.

Крім того, відповідно до п.19.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» пункт 4.3 «Визначення сум податкового зобов'язання за непрямими методами» набирає чинності з 01.01.2002 року.

Пунктом 4.3.3. п.4.3. ст. 4 цього ж Закону передбачено, що методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується Кабінетом Міністрів України, і є загальною для всіх платників податків.

В постанові Кабінету Міністрів України від 27.05.2002 року № 697 зазначено, що вона набирає чинності з 01.07.2002 року.

Отже, колегія суддів не може не погодитися з доводами суду першої інстанції, що до 01.07.2002 року не було підстав для застосування непрямих методів при визначенні податкових зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи повинні діяти в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

За таких обставин, оскільки спірні податкові зобов'язання з податку на прибуток за непрямими методами було визначено позивачем за період, що передував 01.07.2002 (грудень 2001 та І квартал 2002), то відповідно останній не мав права застосовувати положення п.4.3. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність винесення ним спірних розпорядження та постанови.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 09.07.2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 30.09.2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.