Ухвала суду № 51756932, 28.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"28" вересня 2015 р.справа № 804/6450/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 року по справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «ЛВС» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 26 270,68 грн., -

ВСТАНОВИВ :

В травні 2015 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ТОВ науково-виробниче підприємство «ЛВС» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції у розмірі 26244, 44 грн. Стягнути з відповідача на корить держави в особі Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій у розмірі 26,24 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на її безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану.

У відповідності до вимог статті 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до звіту форми 10-ПІ за 2014 рік, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 10.02.2007 №42, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства становить 108 особи, кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів - 4, фактично на підприємстві працевлаштовано 2 інвалідів.

Позивачем відповідачу нараховані адміністративно-господарські санкції за не зайняті 2 робочих місця призначених для працевлаштування інвалідів в розмірі 26244,44грн. та пеню в розмірі 26,24 грн.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Так, статтею 17 цього Закону передбачено, що метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою ті іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відповідно до статті 18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.

Інваліди можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їх згодою (стаття 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

Відповідно до статті 19 зазначеного Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідальність за зазначене порушення передбачена статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Так, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Судом досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи, на підтвердження виконання відповідачем вимог чинного законодавство.

Наказом від 27.12.2013 №359-к про визначення нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів на ТОВ НВП «ЛВС» на 2014 рік, затверджено норматив робочих місць на ТОВ НВП «ЛВС» на 2014 рік в розмірі - 7 місць.

Відповідно до матеріалів справи, щомісячно протягом 2014 року ТОВ НВП «ЛВС» на 2014 рік подавало до Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - осіб, що належать до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, за формою №3-ПН, затвердженою Наказом Міністерства соціальної політики України 31 травня 2013 року №316 за погодженням із Державною службою статистики України.

Також, щомісячно відповідачем розміщувалось оголошення в газеті про наявність на підприємстві вільних робочих місць призначених для осіб, що належать до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями газетних оголошень.

Листом від 28.05.2015 №1681 Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська підтверджено дійсність поданих відомостей ТОВ НВП «ЛВС» про вакансії для інвалідів за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 (а.с.44).

Статтею 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Отже, з положень Закону не вбачається, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування їх на створені робочі місця. Такий обов'язок статтею 18 зазначеного Закону покладено на органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.

З огляду на вищевикладене суд апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, так як ТОВ НВП «ЛВС» виконано обов'язок щодо створення робочих місць для інвалідів та у продовж 2014 року направлялись звіти про наявність вакансій до Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська, тому підстави для стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відсутні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 року у справі № 804/6450/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій сторонам, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров