Ухвала суду № 51756820, 08.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 вересня 2015 рокусправа № 808/5441/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Трахт К.О.

за участю представників:

позивачів: - Сподобаєва І. А. (дов. від 28.08.2015 р.)

- Власенко В. Г. (дов. від 28.08.2015 р.)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року

у справі № 808/5441/14

за позовом публічного акціонерного товариства «Запорізький механічний завод»

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький механічний завод» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, в якому просило:

- визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 14.08.2014 №0001392201 частково, а саме: у розмірі основного платежу 204 157,28грн., штрафних санкцій - 102078,64грн.;

- визнати нечинним та скасувати податкові повідомлення рішення форми «Р» від 14.08.2014 №0001382201, форми «В4» від 14.08.2014 №0001391500, форми «В1» від 14.08.2014 №0001401500, форми «В1» від 14.08.2014 №0001411500, форми «Р» від 14.08.2014 №00014022201, форми «П» від 14.08.2014 №0001412201.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу про порушення підприємством норм чинного законодавства при відображенні в податковому обліку господарських операцій позивача з його контрагентами. Реальність господарських відносин позивача з ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Будбізнеспром-Т», ТОВ «ТК «Будметінвест», ТОВ «Укр-Промтех-Комплект» підтверджується належним чином складеними первинними документами, посилання податкового органу на підтвердження безтоварності господарських операцій на акти перевірок вищеозначених контрагентів прямо суперечить приписам Податкового кодексу України. Позивач також зазначає, що при придбанні товару - труб металевих включив до складу податкового кредиту суми ПДВ та в процесі виробництва отримав відходи (стружку, металобрухт, брухт чорних металів), які постачав іншим суб'єктам господарювання без нарахування податкових зобов'язань відповідно до положень п.23 підрозділу 2 «Особливі справляння податку на додану вартість» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Наведена вище правова норма є спеціальною по відношенню до положень п.198.5 ст.198 Податкового кодексу, яким податковий орган обґрунтовує необхідність нарахування податкових зобов'язань при постачанні відходів чорних та кольорових металів.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.10.2014 адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.08.2014 №0001392201 форми «Р» в частині донарахування податкового зобов'язання з ПДВ з основним платежем у розмірі 204157,28 грн., штрафних санкцій - 102078,64 грн.; визнано протиправними та скасовано в повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 14.08.2014 №0001382201 форми «Р», №0001391500 форми «В4», №0001401500 форми «В1», №0001411500 форми «В1», №0001402201 форми «Р», №0001412201 форми «П».

Суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи підтверджують реальність вчинення господарських операцій. Посилання відповідача на висновки, викладені в актах перевірки контрагентів позивача, суд визнав неправомірним, зазначивши при цьому, що порушення юридичною особою-контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Щодо виявленого відповідачем порушення вимог податкового законодавства по операціям з металобрухту позивачем судом встановлено, що доводи відповідача про обов'язковість нарахування податкових зобов'язань при постачанні відходів чорних металів на підставі п.198.5 ст. 198 ПК України прямо суперечить нормі п.23 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на безпідставність висновків суду, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову. Апеляційна скарга мотивована обставинами, встановленими в ході перевірки позивача з урахуванням висновків щодо його контрагентів, які свідчать про документальне не підтвердження проведених позивачем господарських операцій. Відповідач також вказує, що позивачем занижено суму авансових внесків з податку на прибуток, що підлягають сплаті у березні-грудні 2013 року та січні-лютому 2014 року, з огляду на заниження загальної суми нарахованого до сплати податку на прибуток за 2012 рік, занижено суму авансових внесків з податку на прибуток, що підлягають сплаті у березні 2014 року через встановлене заниження показника у рядку 23 податкової декларації за 2013 рік. Крім того, позивачем занижено податкові зобов'язання з ПДВ, оскільки придбана підприємством металопродукція частково використовувалась для виробництва, а частково - у звільнених від оподаткування операцій з реалізації металобрухту, внаслідок чого позивач був зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ у періодах, в яких такі операції були здійснені, розрахувавши їх із вартості реалізованого металобрухту.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений судом належним чином.

Представники позивача в судовому засіданні заперечують проти задоволення апеляційної скарги, просять залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Запорізький механічний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 по 31.03.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.03.2014, за результатами якої складено акт №759/2201/01056280 від 29.07.2014.

Перевіркою встановлено порушення:

- пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4, п. 138.8 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 10793 грн., в тому числі за 2012 рік у розмірі 2013 грн., за 2013 рік - 8780 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2014 року у сумі 1970 грн.;

- п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму авансових внесків з податку на прибуток, що підлягають сплаті у березні-грудні 2013 року на загальну суму 1 680 грн., у січні-лютому 2014 року на загальну суму 336 грн. та в березні 2014 року на суму 732 грн.;

- пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 189.1 ст. 189, пп. 192.1.1 п. 192.1, п. 192.3 ст. 192, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті, всього у сумі 205347 грн., в тому числі за жовтень 2012 року в сумі 1470 грн., за листопад 2012 року в сумі 12804 грн., за квітень 2013 року в сумі 34980 грн., за серпень 2013 року в сумі 50796 грн., за жовтень 2013 року в сумі 56535 грн., за листопад 2013 року в сумі 6722 грн., за грудень 2013 року в сумі 19192 грн., за січень 2014 року в сумі 22848 грн. та завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, всього в сумі 64338 грн., в тому числі за березень 2013 року в сумі 50602 грн., за липень 2013 року в сумі 13736 грн.; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за березень 2014 року в сумі 35980 грн.

До таких висновків податковий орган дійшов, виходячи з того, що фінансово-господарські операції позивача з його контрагентами ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Будбізнеспром-Т», ТОВ «ТК «Будметінвест», ТОВ «Укр-Промтех-Комплект» мають ознаки безтоварних, таких, що здійснені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, підтвердженням чого є дані перевірок означених контрагентів.

Крім того, оскільки позивач здійснював операції з поставки одержаних від виробництва відходів та брухту чорних металів, які відповідно до п.23 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України підлягають звільненню від оплакування, відповідач зазначив, що використовуючи таким чином придбаний товар (сировину) частково в операціях, звільнених від оподаткування, підприємство повинно було здійснити нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за товарами, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0001382201 від 14.08.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 13491,25 грн., в тому числі за основним платежем - 10793,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2698,25 грн.;

№0001392201 від 14.08.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 308020,50 грн., в тому числі за основним платежем - 205347,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 102673,50 грн.;

№0001402201 від 14.08.2014., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3435,00 грн., в тому числі за основним платежем - 2748,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 687,00 грн.;

№0001391500 від 14.08.2014., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за період березень 2014 року на загальну суму 35980,00 грн.;

№0001412201 від 14.08.2014, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на прибуток за період березень 2014 року на загальну суму 1970,00 грн.;

№0001401500 від 14.08.2014, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за період березень 2013 року на загальну суму 63252,50 грн.;

№0001411500 від 14.08.2014, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за період липень 2013 року на загальну суму 17170,00 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Стосовно правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій позивачем з його контрагентами ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Будбізнеспром-Т», ТОВ «ТК «Будметінвест», ТОВ «Укр-Промтех-Комплект».

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України).

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав господарські відносини з ТОВ «Шоковіта» щодо придбання сильфонів 28,5х11х0,12 у кількості 100 шт. на загальну суму 11502,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №19111 від 19.11.2012 на загальну суму 5751,00 грн., податковою накладною №903 від 15.11.2012 на загальну суму 5751,00 грн., в т. ч. ПДВ 958,50 грн., платіжним дорученням №2943 від 15.11.2012, видатковою накладною №09101 від 09.10.2012 на загальну суму 5751,00 грн., податковою накладною №478 від 09.10.2012 на загальну суму 5751,00 грн., в т. ч. ПДВ 958,50 грн., платіжним дорученням №2669 від 09.10.2012.

Перевезення придбаного товару здійснювалось позивачем власним автотранспортом, що підтверджується подорожніми листами АСК №007882 від 19.11.2012 та №05-ААІ №019160 від 19.10.2012.

Позивачем також придбано у ТОВ «Будбізнеспром-Т» сильфони 28,5х11х0,12 у кількості 50 шт. на загальну суму 5751,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №2301 від 23.01.2013 на загальну суму 5751,00 грн., податковою накладною №497 від 21.01.2013 на загальну суму 5751,00 грн., в т. ч. ПДВ 958,50 грн., платіжним дорученням №109 від 21.01.2013.

Перевезення придбаного товару здійснювалось позивачем власним автотранспортом, що підтверджується подорожнім листом №053564 від 23.01.2013.

Також позивач мав господарські відносини з ТОВ «ТК «Будметінвест» з приводу придбання борфтористоводневих олова, свинцю, кислоти та їдкого кисню на загальну суму 49704,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-03/21/1 від 21.03.2013 на загальну суму 24720,00 грн., податковою накладною №98 від 15.02.2013 на загальну суму 24720,00 грн., в т. ч. ПДВ 4120,00 грн., платіжним дорученням №538 від 15.03.2013 на загальну суму 24720,00 грн., видатковою накладною №РН-02/12/1 від 12.02.2013 на загальну суму 24984,00 грн., податковою накладною №51 від 08.02.2013 на загальну суму 24984,00 грн., в т. ч. ПДВ 4164,00 грн., платіжним дорученням №249 від 08.02.2013 на загальну суму 24984,00 грн.

Перевезення придбаного товару здійснювалось позивачем власним автотранспортом, що підтверджується подорожніми листами АСК №007945 від 21.03.2013 та №053413 від 12.02.2013.

Крім того, позивач мав господарські відносини з ТОВ «Укр-Промтех-Комплект» щодо придбання амортизаторів підвісних DAEWOO NUBIRA у кількості 5 шт. на загальну суму 2363,64 грн. відповідно до видаткової накладної №91/14 від 21.02.2014 на загальну суму 2363,64 грн., податкової накладної №33 від 21.02.2014 на загальну суму 2363,64 грн., в т. ч. ПДВ 393,33 грн., платіжного доручення №288 від 21.02.2014 на загальну суму 2363,64 грн.

Перевезення придбаного товару здійснювалось позивачем власним автотранспортом, що підтверджується подорожнім листом №764966 від 21.02.2014.

В подальшому придбаний товар у вказаних контрагентів використаний позивачем у власній господарській діяльності, що відповідачем не заперечується.

Означені вище документи, якими позивач підтверджує фактичне виконання правочинів з переліченими контрагентами, долучені до матеріалів справи, досліджені судом першої інстанції, їх наявність в ході перевірки відповідачем не заперечується, як не заперечується і факт використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Виявлені під час перевірки фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та вказаними вище підприємствами, відображення позивачем операцій з отримання обумовлених правочинами товарів, у відповідних періодах в бухгалтерському та податковому обліках відповідачем не спростовані.

Виходячи із змісту вказаних вище документів в їх сукупності, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару.

Отже, зважаючи на той факт, що відносини, які виникли між позивачем та ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Будбізнеспром-Т», ТОВ «ТК «Будметінвест», ТОВ «Укр-Промтех-Комплект», оформлені належним чином складеними первинними документами, позивачем перераховано на розрахункові рахунки контрагентів обумовлені правочинами грошові кошти, що свідчить про фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача, вказані вище господарські операції є реальними, здійснені в межах власної господарської діяльності позивача.

На момент укладення та виконання означених вище праовчинів контрагенти позивача мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені вказаними контрагентами у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та вказаними підприємствами дотримані. Крім того, господарські зобов'язання з поставки товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами).

Крім того, відповідно до ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідачем вказані нормі законодавства не враховані, належні докази на підтвердження доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товару, виконання робіт відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Також зазначені вище правочини, укладені позивачем, не містять умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства, або порушували публічний порядок.

Колегією суддів встановлено, що укладені позивачем правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Дії позивача та його контрагентів, вчинені на виконання укладених договорів, направлені саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою правочинів відповідного виду.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку означених підприємств, які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до витрат та податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують закупівлю товару та їх використання в господарській діяльності, що є належним підтвердженням реальності проведених позивачем господарських операцій та формування витрат та податкового кредиту за операціями з вказаними контрагентами.

Щодо посилання відповідача в якості доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства акт перевірки ТОВ «Шоковіта» №7206/224/33421689 від 21.12.2012 по взаємовідносинах з іншими суб'єктами господарювання, акт № 373/223/38114582 від 26.09.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будбізнеспром-Т» з питань фінансово-господарської діяльності за період січень-липень 2013 року, акти № 2833/26-55-22-01/36097225 від 06.12.2013 та № 1485/22.5/36097225 від 25.04.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТК «Будметінвест», акт № 229/08-26-22-11/37358931 від 11.07.2014 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укр-Промтех-Комплект» колегія суддів зазначає наступне.

Позиція податкового органу, яка в даному випадку базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності зазначеними вище контрагентами позивача, суперечить вимогам чинного законодавства.

Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування витрат та податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку до бюджету.

Виходячи з приписів п.п.3, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акт перевірки іншого платника податків (ТОВ «Шоковіта»), яким встановлено порушення податкового законодавства, а також іншу інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Також неправомірними є посилання відповідача про порушення податкового законодавства позивачем з огляду на дані актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Будбізнеспром-Т», ТОВ «ТК «Будметінвест», ТОВ «Укр-Промтех-Комплект».

Такі висновки мали місце, зокрема, в зв'язку з відсутністю вказаних контрагентів позивача за місцезнаходженням, що обумовлює відсутність первинних документів, які засвідчують здійснення господарських операцій.

При цьому, колегія суддів зауважує, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання є документом, що фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки, і законодавством України не надано право органам ДПС в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того, наслідком відсутності платника податків за юридичною адресою на час проведення податковим органом перевірки згідно податкового законодавства не може бути застосування штрафних санкцій та визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість для контрагента такого платника податків.

Таким чином, зазначені відповідачем обставини щодо контрагентів позивача не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на формування витрат та податкового кредиту з операцій поставки товару.

Відповідачем в ході проведення перевірки позивача не наведені та не встановлені докази, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з поставки товару меті та задачам діяльності платників податків, збитковості таких операції чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність фактів поставки, а також про те, що реалізацію вказаних операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Стосовно встановленого податковим органом заниження авансового внеску з податку на прибуток.

Відповідно до положень п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно.

Зважаючи на той факт, що, як встановлено вище, позивачем правомірно сформовано суму податку на прибуток в Декларації за 2012 рік, висновок податкового органу про заниження суми авансових внесків з податку на прибуток, що підлягають сплаті у березні-грудні 2013 року та у січні-лютому 2014 року на загальну суму 2016,00 грн. є помилковим. Відповідно, є помилковим висновок про заниження показника у рядку 23 «Авансовий внесок, що підлягатиме сплаті щомісячно» Декларації з податку на прибуток 2013 року на суму 732,00 грн.

Наведене свідчить про неправомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення №0001402201 від 14.08.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3435,00 грн., в тому числі за основним платежем - 2748,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 687,00 грн.

Стосовно операцій позивача з реалізації металобрухту.

З матеріалів справи вбачається, не заперечується податковим органом, що позивач придбавав товар - сировину - труби металеві та заготівки вкладишів. В процесі виробничої діяльності позивачем виготовлено готову продукцію - вкладиші, при цьому виникли відходи - металева стружка, брухт чорних металів, які (відходи та металобрухт) в подальшому реалізовані без визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість з вартості продажу металобрухту.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів (п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України).

Згідно з п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

За приписами п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Отже, за загальним правилом, на платника податків Податковим кодексом України покладено обов'язок нарахування податкових зобов'язань за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися, зокрема, в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу.

В той же час, за приписами пункту 23 підрозділу 2 «Особливі справляння податку на додану вартість» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних та кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТЗЕД (крім брикетів та гранул товарної під категорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00). Переліки таких відходів та брухту чорних та кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Операції з вивезення в митному режимі експорту товарів, зазначених у цьому пункті, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Дослідивши наведені вище правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що положення пункту 23 підрозділу 2 «Особливі справляння податку на додану вартість» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України є спеціальними по відношенню до норм п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, а тому мають пріоритет у застосуванні та правомірно застосовані позивачем до правовідносин, що виникли.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про законодавчо визначену неможливість здійснення коригувань податкового кредиту з ПДВ по операціям з постачання платником податків брухту чорних металів, які утворились внаслідок обробки заготовок на виробництві.

Відповідно до п.199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Відповідно до п.199.6 ст.199 ПК України правила цієї статті не застосовуються та податковий кредит не зменшується в разі: проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу; постачання платником податку відходів і брухту чорних і кольорових металів, які утворилися в такого платника внаслідок переробки, обробки, плавлення товарів (сировини, матеріалів, заготовок тощо) на виробництві, будівництві, розібранні (демонтажу) ліквідованих основних фондів та інших подібних операцій; проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в повному обсязі з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року у справі № 808/5441/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко