Рішення № 51747212, 28.08.2015, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/92/15-ц

Номер провадження 2/570/374/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2015 року

Рівненський районний суд Рівненської області:

в особі судді Кушнір Н.В.

з участю представника позивача відповідача ОСОБА_1,

відповідача-третьої особи ОСОБА_2,

представника відповідача позивача адвоката ОСОБА_3,

при секретарі судового засідання Бардабуш В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області ( м.Рівне вул.П.Могили 24 ) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 до ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» про визнання договору поруки припиненним,

в с т а н о в и в :

згідно вимог поданої 05 січня 2015 року позовної заяви позивач просить стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором № ML-600/148ОАО/2006 від 11 квітня 2006 року в сумі 66 701 доларів США та 3 153 811 грн. 02 коп. та сплачений судовий збір в сумі 3 654 грн. 00 коп.

В обгрунтування своїх вимог покликається на те, що кредитор переуступив право вимоги за вказаним договором позивачу. Відповідач продовжує не виконувати свої договірні зобов'язання і у нього утворилась заборгованість у вказаному розмірі. Позивач повідомляв позичальника та поручителя про наявність простроченої заборгованості і необхідність погашення цієї заборгованості протягом 30 календарних днів, а в разі невиконання цієї вимоги - попереджав про дострокове стягнення усієї суми кредитної заборгованості, однак вказане повідомлення залишене відповідачами без виконання.

08 травня 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом про визнання поруки припиненою, оскільки новий кредитор пропустив передбачений ч.4 ст.559 ЦК України 6-місячний строк для предявлення вимоги до поручителя після надіслання їй 05 червня 2012 року письмової вимог про дострокове стягнення заборгованості.

Представник позивача-відповідача ОСОБА_1,в судовому засіданні позов підтримав повністю і по аналогічних мотивах, зустрічний позов не визнає, оскільки строк виконання договору не настав.

Відповідач - третя особа ОСОБА_2 позов визнав частково в розмірі основного боргу,у поданій до суду письмовій заяві просить звільнити його від сплати неустойки, яка складає більше 80 % боргу, покликаючись на наявні для цього істотні обставини. Не заперечує проти задоволення зустрічного позову.

Представник відповідача позивача ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_3 первісний позов не визнає, зустрічний підтримує з підстав, вказаних у ньому.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, з»ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявленного позову на підставі представлених доказів, вивчивши матеріали справи, прийшов до таких висновків.

Відповідно до ст.ст.10, 11, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а тому кожна з них повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Як достовірно встановлено судом і даний факт вбачається з матеріалів справи, не заперечується сторонами, 11 квітня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «РайффайзенбанкУкраїна» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № ML-600/148ОАО/2006, згідно якого позичальник отримав кредит у розмірі 81 000 доларів США на придбання нерухомого майна на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання з кінцевим терміном сплати кредиту до 09 квітня 2021 року зі сплатою процентів за його користування у розмірі 11 % річних на весь строк фактичного користування кредитом. Кредитор виконав умови договору.

В цей же день, з метою забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з договору, між кредитором та поручителем ОСОБА_5 укладений договір поруки № CR-600/183ОА/2006, відповідно до якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору.

27 квітня між ПАТ «ОТП Банк» як правонаступником первісного кредитора та позивачем по даній справі укладено договір відступлення права вимоги, зокрема і по вказаних договорах.

05 червня 2012 року позивачем надіслана поручителю досудова вимога про погашення заборгованості за кредитним договором.

Згідно виконавчого напису нотаріуса № 1072 від 31 серпня 2012 року вживалися заходи про звернення стягнення на предмет іпотеки, так 19 вересня 2012 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих зобов'язань, станом на 29 жовтня 2014 року утворилася заборгованість, зокрема 63 032.98 доларів США заборгованість за кредитом; 3 668.67 доларів США заборгованість за процентами; 3153 811 грн. 02 коп. пеня.

31 жовтня 2014 року позивачем надіслана позичальнику та поручителю досудова вимога про погашення заборгованості за кредитним договором.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України). Згідно зі ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно ст.ст.1054 ЦК України за кредитним договором, зокрема, банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Аналогічні вимоги ставляться ч.1 ст.1049 ЦК України.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього.

Відповідно до ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Згідно ч.1 ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Укладені між сторонами договори відповідають вимогам Закону, оскільки визначені у ньому умови кредитування були сторонами погоджені та підписані, договір виконувався позичальником, що свідчить про добровільне волевиявлення сторін і про погодження ними усіх його умов. Жодних претензій до банку з приводу його умов або укладення договору з порушеннями вимог закону, відповідачі не пред»являли. Вказані договори сторонами в судовому порядку не оспорені, у звязку з чим вони відповідно до правил ст.204 ЦК України є правомірними.

П.1 ч.1 ст.512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва. У разі відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

На підтвердження переходу прав вимоги за спірним договором позивачем надано договори відступлення права вимоги та додатки до них.

При цьому неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора (ст.ст.516, 613 ЦК України). Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання у повному обсязі не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань взагалі, а є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов'язання первинному кредитору належним.

Зміст договору не суперечить ст.1 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг від 28 травня 1988 року (Закон України від 11 січня 2006 року № 3302-ІV «Про приєднання України до Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг».

У п.29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" вказано, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту. Передбачене ст.1050 ЦК право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, є самостійним. Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Таким чином, новий кредитор, набувши відповідне право вимоги, реалізував його шляхом пред'явлення до боржника позову про дострокове стягнення боргу за кредитним договором і визначив борг на відповідну дату. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність боргових правовідносин між сторонами, про розмір боргу.

Матеріали справи свідчать, що, оформлюючи, відступлення права вимоги сторони не обумовлювали ніяких змін щодо обсягу прав і обов'язків, які за договорами перейшли до нового кредитора, а тому до останнього перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Крім того, відповідач належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконував, його та наміри не свідчать про виконання договірних зобов'язань за кредитним договором та повернення кредиту за графіком, визначеним кредитором.

Щодо покликання сторони відповідача на зменшення суми боргу, то згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.27 вищевказаної постанови роз»яснив, що дане положення Закону може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з ч.2 ст.625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями ст.ст.1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

У даній справі наявне значне перевищення розміру неустойки над розміром збитків. Крім того, суд встановив, що у даному житлі проживають подружжя ОСОБА_5, їх трьоє неповнолітніх дітей, донька дружини від першого шлюбу та шестеро вихованців, оскільки на базі їх родини відповідно до розпорядження Рівненської районної державної адміністрації від 11 лютого 2009 року створено дитячий будинок сімейного типу. Дані обставини, що в розумінні ч.3 ст.551 ЦК мають істотне значення, а також ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання, суд вражає підставою для зменшення розміру неустойки до 0 грн.

Таким чином, первісний позов підставний і підлягає до часткового задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення боргу до поручителя, так і вимоги самого поручителя про визнання договору поруки припиненним, то суд прийшов до таких висновків.

Згідно з положеннями ч.4 ст.559 ЦК порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Так, у справі, яка переглядається, договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення всіх зобовязань боржника за кредитним договором.

У звязку з порушенням боржником виконання зобовязання за кредитним договором банк відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України використав право достроково стягнути з позичальника та поручителя заборгованість за кредитним договором, надіславши 5 червня 2012 року претензію-повідомлення (вимогу) поручителю про дострокове повернення всієї суми кредиту й повязаних із ним платежів.

Отже, предявивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК змінив строк виконання основного зобовязання й був зобовязаний предявити позов до поручителя протягом 6 місяців, починаючи від цієї дати.

Таким чином, у разі зміни кредитором на підставі ч.2 ст.1050 ЦК строку виконання основного зобовязання передбачений ч.4 ст.559 ЦК 6-місячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

Застосувавши норми ч.4 ст.559 ЦК, суд дійшов висновку про пропущення позивачем строку предявлення вимоги до поручителя за договорами поруки з огляду на те, що банк протягом 6 місяців з моменту встановлення нової дати дати дострокового повернення кредиту не подав до суду позову проти поручителя.

У зв»язку із задоволенням позову згідно ст.88 ЦПК України з відповідача також підлягає стягненню на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору.

На підставі наведеного, ст.ст.553, 554, 559, 589, 590, 610, 1049, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 213-215, 367 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

частково задоволити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Росія, паспорт серія СР номер 694330, виданий 10 березня 2000 року Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області, ІНПП НОМЕР_1 ) на користь ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» ( адреса 03618 м.Київ, вул.Фізкультури 28 Д ід код 36789421 р/р 26507002333333 в АТ «ОТП Банк» МФО 300528 ) заборгованість за кредитним договором № ML-600/148ОАО/2006 від 11 квітня 2006 року в сумі 66 701 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Росія, паспорт серія СР номер 694330, виданий 10 березня 2000 року Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області, ІНПП НОМЕР_1 ) на користь ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» ( адреса 03618 м.Київ, вул.Фізкультури 28 Д ід код 36789421 р/р 26507002333333 в АТ «ОТП Банк» МФО 300528 ) судовий збір в розмірі 3 654 грн. 00 коп.

Задоволити зустрічний позов ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 до ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» про визнання договору поруки припиненним.

Визнати припиненним договір поруки № CR-600/183ОА/2006 від 11 квітня 2006 року, укладений між ВАТ «Райффайзенбанк Україна ( правонаступником якого є ТзОВ «ОТП Факторинг Україна») та ОСОБА_5.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена 28 серпня 2015 року. Повний текст виготовлено 01 вересня 2015 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області в 10-денний строк з дня проголошення.

Суддя Кушнір Н.В.