Постанова № 51745574, 29.09.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 вересня 2015 р. № 820/7473/15

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Горшкова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області до Фізичної особи-підприємця Чжан Гоїнь про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, звернувся до суду із адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця Чжан Гоїнь, в якому просить суд стягнути з відповідача суму податкового боргу на користь державного бюджету України у розмірі 4332, 80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на теперішній час за відповідачем лічиться заборгованість перед бюджетом по сплаті єдиного податку з фізичних осіб у загальному розмірі 4322, 80грн., який був нарахований відповідачу на підставі розрахунку № 578379 від 31.01.2012 року на суму 1060, 00грн, заяви про застосування спрощеної системи оподаткування на суму 2752, 80грн. та податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 27.03.2013 року на суму 340, 00грн. та № НОМЕР_2 від 21.05.2014 року на суму 170, 00грн. Наведені обставини свідчать про невиконання відповідачем свого податкового обовязку, щодо сплати податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених чинним законодавством України у зв`язку податковий борг підлягє примусовому стягненню з рішеннм суду.

Представник позивача в судове засідання 29.09.2015 року не з'явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, проте в процесі розгляду справи звертався до суду із заявою про розгляд справи без його участі.

Відповідач у зазначене судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку розглядати справу за наявними в ній матеріалами, без участі зазначеної сторони.

Згідно приписів ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 6 ст. 128 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП Чжан Гоїнь перебуває на обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Матеріалами справи підтверджено, що Чжан Гоїнь має заборгованість у загальному розмірі 4322, 80грн., яка виникла внаслідок несплати податкових зобов`язань, нарахованоних відповідно до заяви відповідача про застосування спрощеної системи оподаткування у сумі 2752, 80грн., розрахунку № 578379 від 31.01.2012 року на суму 1060, 00грн. та податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 27.03.2013 року на суму 340, 00грн. та № НОМЕР_2 від 21.05.2014 року на суму 170, 00грн.

Таким чином, у звязку з тим, відповідачем в добровільному порядку не було сплачено суму податкового боргу у загальному розмірі 4322, 80грн., а проведені податковим органом дії щодо примусового стягнення суми не призвели до погашення податного боргу, то позивач звернувся до суду із позовом про стягнення суми боргу у примусовому порядку.

Перевіряючи правомірність звернення до суду та наявність підстав для стягнення суми боргу у примусовому порядку, суд дійшов висновку про наступне.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України (далі - ПК України), який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП Чжан Гоїнь звернувся до податкового органу із зявою 23.01.2012 року про застосування спрощеної системи оподаткування, відповідно до змісту якої платником податків обрано ІІ групу платників єдиного податку та 20 % ставку єдиного податку при переході до спрощену систему оподаткування (а.с. 12).

Положеннями п. 291.4. ст. 291 ПК України України, зазначено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20000000 гривень;

4)четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Відповідно до п. 293.1 ст. 293 ПК України ставки єдиного податку для платників першої - другої груп встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Пунктом 293.2. ст. 293 ПК України, фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:1) для першої групи платників єдиного податку - у межах до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати; ) для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п. 294.1 ст. 294 ПК України , податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.

Відповідно до п. 295.1 ст. 295 ПК України , платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком, позивачем у законодавчо встановлені строки не було сплачено суму єдиного податку у загальному розмірі 3812, 80 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що у відповідача наявний податковий борг, що виник на підставі податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 27.03.2013 року на суму 340, 00грн. та № НОМЕР_2 від 21.05.2014 року на суму 170, 00грн.

Відповідно до п. 56.17 ст. 56 ПК України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Згідно із п. 56.18 ст. 56 ПК України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів оскарження відповідачем у адміністративному або судовому порядку податкових повідомлень-рішень матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких відповідачу було визначено суму грошового зобовязання є узгодженими.

При цьому, відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Водночас, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять, а позивачем в обгрунтування своєї правової позиції по справі не надано до суду жодних доказів отримання відповідачем податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 27.03.2013 року на суму 340, 00грн. та № НОМЕР_2 від 21.05.2014 року на суму 170, 00грн. під розписку або докази із зазначенням поштою причин неможливості вручення поштового відправлення.

Окрім того, суд зазначає, що обов`язкові вимоги суду щодо надання вищезазначених доказів, які були викладені в запиті від 14.09.2015 року, податовим органом станом на момент рзгляду справи залишились без виконання.

Згідно ст. 58.3 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Проаналізувавши зміст ст. 58 ПК України, судом враховується те, що наведена норма ПК України передбачає два альтернативні способи інформування платника про наявність, зокрема, податкової вимоги а саме: безпосереднє вручення такого рішення під розписку; надіслання листом з повідомленням про вручення.

При цьому правова конструкція цієї норми жодним чином не визначає черговості або не надає переваг у застосуванні податковим органом будь-якого із зазначених способів. Законодавець вказує на рівнозначність зазначених способів та можливість використання будь-якого із них за вибором податкового органу.

Однак, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження інформування контролюючим органом платника податків про наявність обовязку сплатити податковий борг, як то доказів безпосереднього вручення боржнику вищезазначених податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 27.03.2013 року на суму 340, 00грн. та № НОМЕР_2 від 21.05.2014 року на суму 170, 00грн. під розписку, доказів направлення вказаних рішень за місцем проживання платника податків (фіскального чеку, повідомлення про вручення поштового відправлення), або/чи доказів зазначення поштовою службою, в направленому податковим органом повідомленні про вручення поштового відправлення, причин такого невручення.

Крім того, відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ураховуючи викладене, термін "надіслання" податкових повідомлень-рішень в контексті норми пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України означає відправлення такихї рішень суб`єкта владних повноважень платникові податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу такого платника податків.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що надані позивачем копії фіскальних чеків від 27.03.2013 року та від 21.05.2014 року не спростовують обставин, викладених судом.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 510, 00грн., яка була нарахована на підставі податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 27.03.2013 року та № НОМЕР_2 , строк оплати якої станом на час звернення до суду не настав.

Таким чином, суд зазначає, що станом на момент розгляду справи за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 3812, 80грн.

У зв`язку з несплатою боржником узгодженого податкового зобов`язання у гранично встановлені строки, ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області було винесено податкову вимогу № 4622-17 від 06.03.2014 року, яка була направлена відповідачу засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням, однак конверт повернувся на адресу позивача з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед бюджетом у загальному розмірі становить 3812, 80грн.

Наявність спірної суми заборгованості підтверджується також наявною в матеріалах справи роздруківкою картки особового рахунку, яка за правилами ст.70 КАС України є належним та допустимим доказом невиконаного податкового обовязку з боку відповідача.

Відтак, зважаючи на положення п.59.5 ст.59 ПК України, якими передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Пунктами 95.1 та 95.2 ст.95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з ФОП Чжан Гоїнь податкового боргу підлягають частковому задоволенню лише у розмірі 3812, 80грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області до Фізичної особи-підприємця Чжан Гоїнь про стягнення податкового боргу задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чжан Гоїнь (61146, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3) на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 3812 ( три тисячі вісімсот дванадцять) грн. 80 коп.

В решті задоволення позовних вимог відмовити

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Суддя Горшкова О.О.