Ухвала суду № 51738065, 29.09.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/1764/15-ц Номер провадження 22-ц/786/3046/15Головуючий у 1-й інстанції Іващенко Ю.А. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого-судді: Чумак О.В.,

суддів: Кривчун Т.О., Пилипчук Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в особі представника Білоуса Андрія Володимировича

на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14 серпня 2015 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Чумак О.В., -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14 серпня 2015 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № PLL0AK36639161 від 25.01.2008 року в розмірі 12 311, 89 доларів США.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 3 654, 89 грн. судового збору.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14 серпня 2015 року в частині зменшення розміру пені і ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути пеню в повному обсязі. В іншій частині залишити без змін. Вважає, що при винесенні рішення в частині зменшення розміру пені з 15 847, 93 доларів США до 1 000 доларів США, місцевим судом було порушено норми матеріального і процесуального права, неповно з'ясовано докази і обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає відхиленню з підстав, передбачених ст. 308 ЦПК України.

Судом першої інстанції вірно встановлено, 25.01.2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого станом на час розгляду справи є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 було укладено кредитно-заставний договір №PLL0AK36630161.

Відповідно до умов Договору (розділ 17 «Особливі умови») Банк надав Позичальнику кредит в розмірі 9975,67 доларів США строком до 24.01.2013 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 10,56 % річних ( статті 17.1.6, 17.1.5), з метою згідно з ст. 17.1.3 розділу 17 «Особливі умови» Договору: частину кредиту в розмірі 9678,57 доларів США надано з метою придбання Позичальником автомобіля; частину кредиту в розмірі 96,79 доларів США надано з метою оплати перших страхових платежів за Договором Страхування на перший рік дії кредиту; частину кредиту в розмірі 6,75 доларів США надано з метою оплати коштів за реєстрацію предмета застави; частину кредиту в розмірі 193,57 доларів США надано з метою оплати винагороди за надання фінансового інструменту, що сплачується в момент видачі кредиту Ст.4.1 Договору сторони встановили, що за користування наданим кредитом у період з дати списання коштів з кредитного рахунку до дати погашення кредиту позичальник сплачує проценти за ставкою, визначеною у ст. 17.1.6. Договору. Проценти розраховуються на непогашену частину за фактичну кількість днів користування кредитними коштами виходячи з 360 днів у році, до повного погашення кредиту на суму неповернутого кредиту.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором позичальник надав в заставу належний йому на праві власності автомобіль DAEWOO FSO LANOS TF69Y 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, вартість якого 54200 грн. (п.п.17.9-17.10 Договору).

27.07.2010 року між сторонами був складений акт приймання-передачі, згідно якого у зв'язку з допущенням ОСОБА_3 прострочення кредиту за вказаним кредитно-заставним договором, ним передано у заклад ПАТ КБ «Приватбанк» автомобіль DAEWOO FSO LANOS TF69Y 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, для реалізації та скерування отриманих коштів на погашення заборгованості у разі невиконання зобов'язань перед банком. В результаті проведення огляду автомобіля виявлено, що він технічно справний.

Зазначений автомобіль був реалізований банком та отримані внаслідок цього кошти у сумі 5129,49 доларів США спрямовані на погашення заборгованості за укладеним між банком та ОСОБА_3 кредитно-заставним договором, що підтверджується наданим банком платіжним дорученням від 07.03.2013 року №1.

Оскільки зобов'язання за кредитно-заставним договором відповідачем ОСОБА_3 належним чином не виконуються, за ним утворилась заборгованість, яка згідно наданого банком розрахунку станом на 22.04.2015 року становить 27 159, 82 доларів США, яка складається з : 8192,03 доларів США боргу по кредиту, 1538,01 доларів США боргу по процентам за користування кредитом, 277,83 доларів США боргу по комісії за користування кредитом, 15 847,93 доларів США пені за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором, 11,23 долари США штрафу (фіксована частина), 1292,79 доларів США штрафу (процентна складова).

Даний розрахунок позивача відповідачем не спростовано.

Зменшуючи розмір пені за прострочення виконання зобов'язання з 15 847, 93 доларів США до 1 000 доларів США, місцевий суд, виходив з того, що розмір пені значно перевищує розмір заборгованості позивальника по тілу кредиту, а тому пеня підлягає зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу.

Колегія суддів в повній мірі погоджується з такими висновками місцевого суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, штраф, пеня - це є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто ця сума є неустойкою.

Згідно зі ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. При цьому закон дозволяє сторонами домовитись про зміну розміру неустойки у бік її зменшення або збільшення, крім випадків, передбачених законом.

Частина 3 цієї ж статті надає суду право у випадку виникнення спору, оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір в тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через неспівмірність з розміром основного зобов'язання.

У відповідності до розяснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які викладені в п.27 постанови №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 цього Кодексу, які мають іншу правову природу.

Згідно правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року по цивільній справі № 6-100 цс 14, яка згідно ч. 2 ст. 214 ЦПК України враховується судом при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Колегія суддів вважає, що зменшуючи розмір стягуваної неустойки (пені), суд першої інстанції врахував, що розмір пені (15 847, 93 доларів США) за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором майже у 2 рази перевищує розмір заборгованості за кредитом (8 192, 03 доларів США), а також вірно визнав істотними для зменшення розміру пені ті обставини, що тривалий час не міг бути реалізований автомобіль, який виступав предметом застави за укладеним кредитно-заставним договором, а також, що про факт реалізації автомобіля банк боржника не повідомив.

Крім того, відповідно до ст. 616 ЦК України, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

З матеріалів справи також вбачається, що останній платіж за кредитним договором № PLL0AK36630161 від 25.01.2008 року позичальник здійснив 10.09.2009 року (а.с. 5), погоджений сторонами термін виконання зобов'язань за даним договором визначений до 24.01.2013 року (а.с. 5), однак до суду з даним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся лише 14.05.2015 року (а.с. 2), і до цього часу не вживав жодних заходів щодо зменшення збитків, що свідчить про те, що своїми діями банк сприяв збільшенню пені, що також є підставою для зменшення її розміру.

Виходячи з наведного, колегія суддів приходить до висновку, що ураховуючи обставини справи, засади розумності та справедливості, відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір пені судом першої інстанції правильно зменшено до 1 000 доларів США.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують, тому колегія суддів вважає, що висновки місцевого суду в повній мірі ґрунтуються на законі та місцевим судом було правильно встановлено характер правовідносин сторін у справі та застосовано норми матеріальногоо права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги зводяться до власного вибіркового тлумачення норм процесуального права без повного і системного їх аналізу, не спростовують висновків місцевого суду, не ґрунтуються на законі, а тому не підлягають задоволенню.

За таких обставин, враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування рішення місцевого суду, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в особі представника Білоуса Андрія Володимировича - відхилити.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14 серпня 2015 року - залишити без мін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ О.В.Чумак

Судді: /підпис/ Т.О.Кривчун

/підпис/ Л.І.Пилипчук

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного

суду Полтавської області О.В.Чумак