Ухвала суду № 51734541, 01.10.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-кп/785/1201/15

Номер справи місцевого суду: 523/752/15-к

Головуючий у першій інстанції Деркачов О. В.

Доповідач Дирдін О. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2015 року м. Одеса

Колегія судів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого судді: Дирдіна О.Д.,

суддів: Фаріни В.П. та Железнова В.М.,

при секретарі: Стоянової Л.І.,

за участю прокурора: Лояніча Д.В.,

захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3,

та засудженого ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляційними скаргами: захисника ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_3, на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 22.06.2015 р., у відношенні:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого:

1) 06 жовтня 2011 року за ч.1 ст.309 КК України до 1 року обмеження волі;

2) 23 липня 2012 року за ч.1 ст.309 КК України до 1 року та 1 місяця позбавлення волі;

3) 18 березня 2014 року за ч.1 ст.185 КК України до штрафу в розмірі 1020 грн.,

засудженого за ст. 121 ч.1 КК України до 6 (шести) років позбавлення волі з поміщенням в кримінально-виконавчу установу закритого типу.

Вирішений цивільний позов та стягнено з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4 13 628 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди та 150 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 був визнаний винним в скоєні наступного кримінального правопорушення.

Так, 21 жовтня 2014р. о 03 год. 00 хв. ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння біля розташованого в м.Одесі по проспекту Добровольського, 131 кафе-бару «Мамба», під час раптово виниклого словесного конфлікту з раніше незнайомим йому ОСОБА_4, маючи намір на нанесення останньому тілесних ушкоджень, наніс декілька ударів кулаками в область його голови, від яких ОСОБА_4 впав на землю та не міг чинити опору, після чого ОСОБА_3 наніс тому ще декілька ударів ногою в область тулубу.

Наслідком вчинення ОСОБА_3 таких дій стало отримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, визнаних висновком судово-медичної експертизи від 06 січня 2015р. № 19, тяжких тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі забиття головного мозку важкого ступеня, внутрішньомозкових, внутрішньошлуночкових крововиливів, з проявленням грубого правостороннього геміпарезу, астено-невротичного і психоорганічного синдромів, забитої рани верхньої губи, що супроводжувались порушенням свідомості по типу коми І.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції у іншому складі суду, у зв'язку з неповнотою судового слідства, невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції у іншому складі суду, у зв'язку з тим, що він вказане кримінальне правопорушення не скоював та в матеріалах кримінального провадження відсутні докази його вини.

Заслухавши виступ судді-доповідача, виступи захисника ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_3 які підтримали подані апеляційні скарги, та засуджений в останньому слові просив їх задовольнити, виступ прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_5, який просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а вирок без змін, перевіривши та дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Так, не зважаючи на те, що ОСОБА_3 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України не визнав, його вина, кваліфікація дій та обставини скоєного повністю підтверджуються отриманими під час судового розгляду в суді першої інстанції доказами, а саме:

Показами потерпілої ОСОБА_6 яка в суді першої інстанції показала, що її батько - ОСОБА_4, незважаючи на похилий вік, 74 роки, мав нормальний стан здоров'я, за виключенням проблем з виділенням сечі, що дозволяло йому неофіційно працювати охоронцем автомобільної стоянки, місце розташування якої вона достовірно не знає. Перед подією в ніч з 20 на 21 жовтня минулого року він заступив на чергування та не мав будь-яких тілесних ушкоджень. Про його наступне потрапляння до реанімаційного відділення лікарні потерпілій стало відомо від матері, а коли вона вперше побачила батька, то виявила на ньому зовнішні пошкодження у виді зашитої рани губи, а також значної гематоми, темно-зеленого кольору, в задній частині його шиї.

В даний час ОСОБА_4 проходить відновлення на дому, в його рухливих функціях присутні лише ліві рука та нога, він потребує постійної сторонньої допомоги та не може самостійно пересуватися і себе обслуговувати. У зв'язку із викладеним родина потерпілого потребує закупівлі памперсів та спеціальної постільної білизни. Серед рекомендованих її батьку медичних препаратів останній вживає лише пігулки для покращення пам'яті.

Стосовно проведення процедури впізнання обвинуваченого присутня при цій дії потерпіла показала, що слідчий продемонстрував її батьку два аркуша паперу з декільками фотокартками, які той дуже довго та ретельно роздивлявся, після чого впевнено пальцем руки вказав на фотографічне зображення обвинуваченого. Більш детально про обставини події, яка з ним трапилася та призвела до фактичної інвалідності, він їй не розповідав.

Показами свідка ОСОБА_7 (дружина потерпілого) яка в суді першої інстанції показала, що ОСОБА_4 до події мав нормальний артеріальний тиск, не скаржився на серце, майже не мав хронічних хвороб та був за характером неконфліктною людиною. В той день він о 8 години ранку заступив на добове чергування з охорони автомобільної стоянки, яка була розташована поруч із будинком за місцем їх проживання, неподалік від кафе-бару «Мамба». Близько 22 год. 00 хв. її чоловік заходив додому, будь-яких видимих тілесних ушкоджень на ньому свідок не помітила, алкогольні напої він в той вечір не вживав.

Про подію свідок дізналася близько 04 год. 00 хв. ранку з телефонного дзвінка родички. В лікарні ОСОБА_7 побачила у чоловіка значну набряклість обличчя та шиї, які стали майже однієї товщини, значну синювату гематому в потиличній частині голови, розбиту губу та декілька саден.

В даний час її чоловік є паралізованим на праву сторону та проходить лікування у нейрохірурга, з прийомом пігулок для покращення пам'яті. Про обставини події він намагається розповісти рідним, проте зв'язною мовою висловити це йому не вдається.

Показами очевидця події свідка ОСОБА_8, який в суді першої інстанції показав, що був знайомим з обвинуваченим близько півроку. В день події вони випадково зустрілися у вечірній час на вул. Бочарова, вжили незначну кількість пива та горілки та вирушили до місця проживання свідка, яке розташоване поблизу із охоронюваною автомобільною стоянкою. Під час проходження поруч із цією стоянкою їх зустрів літній чоловік із палицею та з невідомих свідку причин став лаятися на свідка та обвинуваченого, проте до застосування будь-якого насильства цей конфлікт не призвів.

Як вбачається з подальших показів свідка ОСОБА_8 протягом наступних однієї чи двох годин він з обвинуваченим вжили ще по пляшці пива, свідок назбирав на території перед будівлею Суворовської райдержадміністрації м. Одеси мішок ялинкових голок, після чого вони обидва вирушили у зворотному напрямку. При повторному проходженні повз тієї ж автомобільної стоянки їх знову зупинили той же літній чоловік із палицею, а також інший чоловік та запитали у них про щось із приводу каністр. При цьому свідка ОСОБА_8 став силоміць утримувати за комір чоловік огрядної фігури, одночасно кажучи літньому чоловіку: «Ось вони!», а останній - відтяг обвинуваченого на приблизну відстань в 10 метрів, де став махати перед ОСОБА_9 палицею.

Свідок ОСОБА_8 в суді першої інстанції уточнив, що припускає факт нанесення літнім чоловіком обвинуваченому удару палицею, на що достовірно побачив, як ОСОБА_3 вдарив того рукою в обличчя, від якого потерпілий впав на землю. Обвинувачений на цьому не зупинився та наніс ще декілька ударів ногами по тулубу літнього чоловіка, після чого підбіг до них та декілька разів вдарив рукою в обличчя чоловіка огрядної фігури, внаслідок чого останній випустив із рук ОСОБА_8 та втік з місця події. Свідок ОСОБА_8 та обвинувачений також залишили це місце.

Крім того, зазначений свідок також показав, що наступного дня він протверезів та зрозумів, що вчора сталася якась неприємна подія. Оскільки він проживає в 5 хвилинах ходьби від стоянки, то зайшов до неї та від своїх знайомих дізнався, що це був конфлікт і бійка з охоронцем стоянки.

Первинними медичними довідками, згідно яких потерпілий ОСОБА_4 поступив до приймального відділення КУ «Одеська обласна клінічна лікарня» о 4 годині 21 хвилину 21 жовтня 2014 року з діагнозом: ЗЧМТ, забій головного мозку, внутрішньомозковий крововилив, кома, рублена рана верхньої губи. На момент видачі довідок хворий є неконтактним.

Довідкою зазначеної лікарні №01/01-06/6113 від 23 грудня 2014 року ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні у відділення інтенсивної терапії (6 днів) та нейрохірургії (24 дні) з діагнозом: тяжка ЗЧМТ, геморагічний забій головного мозку тяжкого ступеня, внутрішньо мозкова та внутрішньо шлуночкова крововиливи, помірний психоорганічний синдром, грубий правосторонній геміпарез, астено-невротичний синдром.

Висновком судово-медичної експертизи від 4 січня 2015 року №19, згідно якої, на підставі даних історії хвороби, експерт ОСОБА_10 дійшла висновків, що у ОСОБА_4 малися тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі забиття головного мозку важкого ступеня, внутрішньомозкового, внутрішньошлуночкового крововиливів, з проявленням грубого правостороннього геміпарезу, астено-невротичного і психоорганічного синдромів, забитої рани верхньої губи, що супроводжувались порушенням свідомості по типу коми І. Зазначені ушкодження утворилися незадовго до надходження ОСОБА_4 до стаціонару (20-21 жовтня 2014 року) та від дії тупих, твердих предметів, індивідуальні особливості яких у пошкодженнях не відобразилися.

Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками ОСОБА_4 20 січня 2015 р., згідно якого, в присутності понятих та потерпілої ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_3 як особу, яка заподіяла йому 21 жовтня 2014 року тілесні ушкодження.

В питанні визнання допустимим та належним обвинувальним доказом протоколу зазначеної слідчої дії суд першої інстанції, мотивовано обґрунтував це змістом отриманих та уточнених показів присутньої потерпілої ОСОБА_6, яка настояла, що її батько розумів про те, кого та з приводу чого впізнає, а також тим, що сам обвинувачений не оспорює своєї особистої причетності до конфлікту з потерпілим.

З урахуванням сукупності вищезазначених доказів суд першої інстанції мотивовано дійшов до висновку про доведеність вину ОСОБА_3 в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_4, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя останньої особи в момент заподіяння, а тому вчинене обвинуваченим діяння суд правильно кваліфікував за ч.1 ст.121 КК України.

Зокрема, на думку колегії суддів, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд першої інстанції мотивовано виходив із встановленої ст. 50 КК України мети кари, виправлення і запобігання вчинення нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості.

З наведених підстав, вирок у відношенні ОСОБА_3 є законним та обґрунтованим, оскільки судом прийнято мотивоване рішення по справі, кваліфікація його дій за ст. 121 ч.1 КК України правильна, а міра покарання йому призначена у відповідності до вимог Закону, а саме:

Відповідно вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення необхідно обрати таке покарання, яке буде необхідне для його виправлення та запобігання нових злочинів.

При цьому суд враховував, визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.

Відповідно до ст. 66 КК України обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_9, судом першої інстанції не встановлено.

Відповідно до ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, є вчинення злочину, щодо особи похилого віку.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд першої інстанції врахував: суспільну небезпеку і характер вчиненого ним злочину, тяжкість скоєного кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, не одноразово судимий, а також думку потерпілого, та мотивовано прийшов до висновку, за доцільне, відбування покарання ОСОБА_3 тільки у вигляді ізоляції від суспільства, з призначенням покарання згідно санкції ст. 121 ч.1 КК України.

Зокрема, з доводами апелянтів в тій частині, що судом першої інстанції не законно розглянуто цивільні позови потерпілого, колегія суддів не може погодитися, оскільки вирішуючи зазначений позов суд першої інстанції, аргументовано виходив із того, що при встановлених в суді першої інстанції обставин отримання потерпілим за вини обвинуваченого тяжких тілесних ушкоджень, від негативних наслідків яких останній не видужав до теперішнього часу, що це безумовно потягло для ОСОБА_4 позбавлення певних елементів благополуччя, фізичних та психологічних страждань і суттєвих негативних змін в його подальшого життя, та взяв до уваги характер і тривалість моральних страждань потерпілого, обставини, при яких була спричинена шкода його здоров'ю, ступінь вини обвинуваченого, який в повному обсязі не визнав свою вину у вчиненому, при цьому враховував вимоги ст.ст. 23,1167,1168 ЦК України і роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що буде справедливим задовольнити заявлені вимоги про відшкодування спричиненої ОСОБА_4 моральної шкоди в повному обсязі. На думку суду, саме ця сума є справедливою і співрозмірною з понесеними потерпілим моральними стражданнями.

Стосовно питань відшкодування потерпілому заявлених майнових вимог суд першої інстанції також прийшов до правильного висновку про необхідність стягнути їх з обвинуваченого в повному обсязі, оскільки вони підтверджуються фіскальними чеками та квитанціями, накладними на придбання ліків у відповідній загальній вартості.

З огляду на викладене, колегія судів, приходить до висновку, що підстав для скасування чи зміни вироку в матеріалах справи не має, а тому вирок суду є законним та мотивованим.

Керуючись: ст. 407 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційні скарги захисника ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_3, залишити без задоволення, а вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 22.06.2015 р., у відношенні: ОСОБА_3 - без змін.

Судді:

Дирдін О.Д. Фаріна В.П. Железнова В.М.

(підпис) (підпис) (підпис)

Копія вірна.

Суддя апеляційного суду Дирдін О.Д.