Ухвала суду № 51722318, 21.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2015 року м. Київ К/9991/63983/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012

у справі №2а-4117/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюміл-Сістем»

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012, позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 08.12.2011: № 0001442303 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 396276 грн. за основним платежем та в сумі 18869 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0001452303 про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 381071 грн. за основним платежем та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6 грн.; № 0001432303 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 514167 грн. за основним платежем та в сумі 26043 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Західна МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права: ст. 129 Конституції України, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, ч.ч. 1, 3 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС проведено документальну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 05.08.2010 по 30.06.2011, за результатами якої складено акт від 25.11.2011 № 2717/23-03-05/37190751 про порушення вимог:

- п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, що полягали в неправомірному віднесенні до складу валових витрат/витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та до складу податкового кредиту витрат і податку на додану вартість відповідно за операціями з придбання будівельних робіт у ТОВ «Укрнафтасінтез» за договором від 01.12.2010 № 12/01 та придбання будівельних матеріалів у ПП «Елітрембудімідж» за договором від 16.11.2010 № 1611, а також за операціями з придбання будівельних матеріалів за договором від 10.01.2011. Відсутність права на формування податкового кредиту та валових витрат за вказаними операціями відповідачем обґрунтовано тим, що правочини між позивачем та ТОВ «Укрнафтасінтез», ПП «Елітрембудімідж» не спрямовані на настання реальних правових наслідків. Відповідач виходить з того, що актами перевірок ТОВ «Укрнафтасінтез» та ПП «Елітрембудімідж» не підтверджено реальних господарських відносин з їхніми контрагентами в ланцюгу постачання, а також посилається на неможливість здійснення фінансово-господарської діяльності контрагентами позивача з огляду на відсутність у них управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів. Крім того, відповідач посилається на відсутність первинних документів, які підтверджують фактичне перевезення товарів та використання їх в межах господарської діяльності;

- п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, що полягали у неправомірному коригуванні податкового кредиту в сторону збільшення на підставі розрахунків коригування кількісних та вартісних показників за операціями з ТОВ «Інвестиційна компанія «Метал Україна».

Порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР та Податкового кодексу України слугували підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 08.12.2011 № 0001442303 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 396276 грн. за основним платежем та в сумі 18869 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також для зменшення за податковим повідомленням-рішенням від 08.12.2011 № 0001452303 від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 381071 грн. за основним платежем та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6 грн.

Порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР слугувало підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 08.12.2011 № 0001432303 грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 514167 грн. за основним платежем та в сумі 26043 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Обґрунтування податкового органу, викладені в касаційній скарзі, зводяться до неправомірності формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за операціями з ТОВ «Укрнафтасінтез» та ПП «Елітрембудімідж».

При перевірці в межах касаційної скарги правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, повноти встановлення обставин та їх правової оцінки суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат за періоди, що передували ІІ кварталу 2011 року, слід застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, а для надання правової оцінки формуванню платником витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, починаючи з ІІ кварталу 2011 року, - ст. 138 Податкового кодексу України. Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту за періоди, що передували січню 2011 року, слід застосовувати положення п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, а починаючи з січня 2011 року - ст. 198 Податкового кодексу України. Для надання правової оцінки формуванню від'ємного значення та заявленню його до бюджетного відшкодування за періоди, що передували січню 2011 року, необхідно застосовувати положення п.п. 7.7.1-7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, а починаючи з січня 2011 року - п.п. 200.1 та п.п. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання товару (послуг), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначені витрати та кредит відсутні.

Висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів (робіт, послуг) мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами. Відсутність у підприємства-контрагента певних основних засобів, складських та інших умов, на що посилається відповідач, само собою не може свідчити про нереальність господарської операції за умови, якщо такі операції фактично відбулися.

Платник податків (покупець товарів, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та оподаткування і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит за вчинені порушення продавцем.

Допущені продавцем певні порушення законодавства тягнуть негативні наслідки для цього продавця та не впливають на право покупця на віднесення до складу валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та до складу податкового кредиту відповідних сплачених (нарахованих) витрат та податку на додану вартість, адже законами іншого не передбачено.

Судами попередніх інстанцій належно досліджено питання щодо фактичного вчинення позивачем господарських операцій у межах господарської діяльності, в результаті чого встановлено, що такі операції мали реальний характер, здійснені з метою використання в господарській діяльності, підтверджені первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (договорами, актами прийому-здачі виконаних робіт, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями тощо), які оцінені судами як такі, що відповідають дійсності.

Зважаючи на надану судами правову оцінку встановленим обставинам, діючи в межах перегляду судом касаційної інстанції касаційної скарги, встановлених у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун