Ухвала суду № 51722303, 21.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2015 року м. Київ К/9991/29549/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.12.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012

у справі № 0670/6445/11

за позовом Приватного підприємства "СТК Молоко"

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.12.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012, адміністративний позов задоволено. Визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Житомирі від 06.06.2011 № 0004321601 та № 0004331601.

ДПІ у м.Житомирі Житомирської області ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 06.06.2011 № 0004331601 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 867,00 грн. за основним платежем та в сумі 1,00 грн. за штрафними санкціями слугували висновки камеральної перевірки декларацій з податку на додану вартість за березень 2011 року про порушення позивачем вимог п.п. 4.6.7 розділу V «Порядок заповнення податкової декларації» Наказу ДПА України від 21.01.2011 № 41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за № 197/18935, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, а підставою для зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за березень 2011 року в сумі 930491,00 грн. - про порушення вимог 5.12.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 (в редакції наказу від 15.06.2005 № 213) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 за № 702/10982, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України.

Згідно з висновками перевірки порушення вказаних норм законодавства полягало у тому, що позивач безпідставно переніс до рядка 21.2 залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду в сумі 931358 грн., що зменшено актами камеральних перевірок від 03.03.2011 № 828/15-2 та від 18.04.2001 № 1800/15-2, а також не врахував акта перевірки за період з 01.06.2010 по 31.08.2010 від 13.10.2010 № 7838/23-2/36548926.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

У відповідності до п. 86.4 ст. 86 ПК України, п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, зареєстрованого Міністерством юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772 (далі - Порядок), за результатами проведення документальної невиїзної перевірки суб'єктів господарювання складається акт (довідка).

Відповідно до абз. 2 п. 3, п.п. 4,5,6 Порядку акт є службовим документом, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, в якому міститься систематичний, чіткий, об'єктивний та повний виклад суттєвих обставин щодо фактів виявлених порушень із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом може бути прийнято податкове повідомлення-рішення.

Отже, акт перевірки та викладені у ньому факти і висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення, що породжує для платника певні наслідки.

Враховуючи наведене, у платника податку не виникає обов'язку враховувати зафіксовані актом перевірки порушення в податковій звітності наступних періодів.

Суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та вважає за правильне залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун