Ухвала суду № 51722172, 24.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2015 року м. Київ К/800/36746/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Лосєва А. М., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційні скарги Державної податкової інспекції м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області та Дочірнього підприємства "Сміт Юкрейн" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року у справі за позовом Дочірнього підприємства "Сміт Юкрейн" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Дочірнє підприємство "Сміт Юкрейн" (далі - ДП "Сміт Юкрейн") звернулось до суду з позовом до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - Полтавська ОДПІ) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року позовні вимоги ДП "Сміт Юкрейн" задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Полтавської МДПІ від 12 вересня 2012 року №0000342301 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за травень 2011 року в сумі 63995, 26 грн.. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року апеляційну скаргу ДП "Сміт Юкрейн" залишено без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Полтавська ОДПІ та ДП "Сміт Юкрейн" подали касаційні скарги.

Полтавська ОДПІ просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким відмовити ДП "Сміт Юкрейн" у задоволенні позову.

ДП "Сміт Юкрейн" просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Полтавська ОДПІ подала до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДП "Сміт Юкрейн".

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційних скаргах, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Полтавською МДПІ з 20.08.2012 року по 22.08.2012 року проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ДП "Сміт Юкрейн" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 27.08.2012 року №1143/22/33470805.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в декларації за травень 2011 року на суму 1594827, 80 грн.

На підставі акту перевірки Полтавською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000342301 від 12.09.2012 року, яким ДП "Сміт Юкрейн" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 1594828, 00 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.01.2011 року між позивачем (покупець) та ООО "ВНИИБТ-Буровой инструмент" (постачальник) укладено контракт №1-2011, за умовами якого постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність покупцю змінне бурове обладнання згідно додатків, які оформляються у вигляді специфікацій та є невід'ємною частиною даного контракту. Згідно вказаного контракту на митну територію України ввезено інструмент змінний для обслуговування обсадних колон згідно митної декларації ІМ 40 №806000010/2011/002409 від 10.03.2011року.

Також 24.03.2011 року між позивачем (покупець) та Смит Интернешнл Инк. (продавець) укладено контракт №UA-SK-2011-01, за умовами якого продавець зобов'язується поставляти та передавати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати цей товар. Згідно вказаного контракту на митну територію України ввезено змінний інструмент до бурового обладнання, призначений для буріння гірських порід, виготовлений зі сталі з робочою частиною карбідовольфраму згідно митної декларації ІМ 40 №806000010/2011/003985 від 14.04.2011 року.

Вказані вище митні декларації внесені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2011 року та суми податку на додану вартість згідно вказаних митних декларацій в розмірі 63995, 26 грн. включені позивачем до складу податкового кредиту квітня 2011 року.

За змістом Додатку 1 до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 № 307, а саме таблиці 2 "Напрямок переміщення - "ввезення"" за декларацією форми ІМ 40 здійснюється імпорт.

Відповідно до статті 188 Митного кодексу України, імпорт - митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.

Статтею 189 Митного кодексу України визначено, що ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає: 1) подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України; 2) сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України; 3) дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

Після завершення оформлення тимчасової та неповної декларацій вони беруться на контроль у підрозділі митного органу (далі по тексту - ПМО), а їх електронні копії - в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України (далі по тексту - ЄАІС Держмитслужби України). Зняття тимчасової чи неповної декларації з контролю в ПМО та ЄАІС Державної митної служби України здійснюється на підставі оформленої вантажної митної декларації, у графі 40 якої зазначається номер відповідної тимчасової або неповної декларації.

Датою виникнення права на податковий кредит вважається дата видачі митницею повністю оформленої ВМД та, відповідно, зняття тимчасової чи неповної декларації з контролю в ПМО та ЄАІС Державної митної служби України (за умови дотримання інших вимог щодо формування податкового кредиту).

Відповідно до Класифікатор типів декларацій, затвердженого наказом Державної митної служби України від 15.02.2011 року №107 "Про затвердження відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які використовуються в процесі оформлення митних декларацій, і порядку їх ведення" ВМД типу ІМ 40 - це імпорт товарів в загальному порядку, тоді як тимчасова декларація має тип ІМ40ТД.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що митні декларації №806000010/2011/003985 від 14.04.2011 року та №806000010/2011/002409 від 10.03.2011 року мають тип ІМ 40, а не ІМ40ТД . Зазначені декларації оформлені у митному режимі імпорту відповідно до ст. 189 Митного кодексу України. Товари випущені у вільний обіг на митний території України. Вказані митні декларації не є тимчасовими.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом "в" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту.

Відповідно п.п "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Судами попередніх інстанцій зазначено, що позивачем надано до суду митні декларації ІМ 40 №806000010/2011/003985 від 14.04.2011 року та ІМ 40 №806000010/2011/002409 від 10.03.2011 року, у яких вказані суми податку на додану вартість, та які містять штампи Полтавської митниці з відміткою про сплату. Отже, за вказаними вище митними деклараціями підприємством сплачено до Державного бюджету податок на додану вартість.

Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що станом на 14.04.2011 року ДП "Сміт Юкрейн" мало право на здійснення такого виду діяльності, зокрема, як 11.20.0 Надання послуг, пов'язаних з добуванням нафти і газу, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту квітня 2011 року та відповідно до суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у травні 2011 року, суму ПДВ в розмірі 63995, 26 грн. 26 коп. на підставі митних декларацій ІМ 40 №806000010/2011/003985 від 14.04.2011 року та ІМ 40 №806000010/2011/002409 від 10.03.2011 року.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 20.12.2007 року між позивачем (орендар) та ООО "Смит Интернэшнл Си-Ай-Эс" (орендодавець) укладено зовнішньоекономічний договір оренди обладнання №SU/SI-2007-01, за умовами якого орендодавець зобов'язується передати орендатору за плату в тимчасове володіння та користування (оренду) обладнання (об'єкт оренди), найменування і кількість якого зазначено в додатку 1 до даного договору ("обладнання"), а орендатор зобов'язується прийняти обладнання та використовувати його, а також повернути обладнання орендодавцю на умовах та в строк, визначений в даному договорі. Згідно вказаного зовнішньоекономічного договору оренди обладнання №SU/SI-2007-01 на митну територію України ввезено обладнання згідно митних декларацій ІМ 31 №806000001/8/004070 від 23.05.2008 року, №806000003/8/011165 від 05.12.2008 року, №806000003/9/001115 від 16.02.2009 року, №806000003/8/010269 від 11.11.2008 року, №806000003/9/004360 від 26.05.2009 року.

Зазначені вище митні декларації внесені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних лише за квітень 2011 року та суми податку на додану вартість згідно даних митних декларацій в розмірі 1530832, 54 грн. включені до складу податкового кредиту квітня 2011 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у розділі ІІ Отримані податкові накладні у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2011 року вказано суму ПДВ по ВМД №806000001/8/004070 від 23.05.2008 у розмірі 192836, 00 грн., тоді як у ВМД №806000001/8/004070 від 23.05.2008 сума ПДВ становить 299143, 15 грн., а також вказано суму ПДВ по ВМД №806000003/8/010269 від 11.11.2008 у розмірі 427735, 73 грн., тоді як у ВМД №806000003/8/010269 від 11.11.2008 сума ПДВ становить 569182, 12 грн. Надані позивачем до суду митні декларації митні декларації ІМ 31 №806000001/8/004070 від 23.05.2008, ІМ 31 №806000003/8/011165 від 05.12.2008, ІМ 31 №806000003/9/001115 від 16.02.2009, ІМ 31 №806000003/8/010269 від 11.11.2008, ІМ 31 №806000003/9/004360 від 26.05.2009 містять штампи Полтавської митниці з відміткою про сплату. Тобто, за вказаними вище митними деклараціями підприємством сплачено до Державного бюджету податок на додану вартість.

За змістом Додатку 1 до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 №307, а саме таблиці 2 Напрямок переміщення - "ввезення" за декларацією форми ІМ 31 здійснюється тимчасове ввезення.

Згідно інформації Полтавської митниці ДФС від 21.05.2015 №393/9/16-70-10, митні декларації №806000001/8/004070 від 23.05.2008, №806000003/8/011165 від 05.12.2008, №806000003/9/001115 від 16.02.2009, №806000003/8/010269 від 11.11.2008, №806000003/9/004360 від 25.05.2009 не являються тимчасовими деклараціями. Дані декларації оформлені у митному режимі тимчасового ввезення у відповідності з главою 4 Митного кодексу України від 11.07.2002 №92-ІV. Зазначено, що за вказаними митними деклараціями оформлені товари, що переміщувались за договором оренди, й відповідно були поміщені в митний режим тимчасового ввезення на митну територію України під зобов'язання про зворотне вивезення.

Згідно листа Полтавської митниці ДФС від 22.05.2015 №125/16-70-10 товари, оформлені за вказаними вище митними деклараціями, знаходились на контролі в митниці з дня оформлення відповідних митних декларацій.

Згідно даних із витягів з АРМ "Митниця" встановлено, що у розділі "Імпорт" за 2008 рік та 2009 рік відсутні митні декларації ІМ 31: №806000001/8/004070 від 23.05.2008, №806000003/8/011165 від 05.12.2008, №806000003/9/001115 від 16.02.2009, №806000003/8/010269 від 11.11.2008, № 806000003/9/004360 від 26.05.2009 .

На час оформлення митних декларацій ІМ 31: №806000001/8/004070 від 23.05.2008, №806000003/8/011165 від 05.12.2008, №806000003/9/001115 від 16.02.2009, №806000003/8/010269 від 11.11.2008, № 806000003/9/004360 від 26.05.2009 був чинним Закон України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

За приписами п.п. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Згідно з п.п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Відповідно до пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту). З метою оподаткування до імпорту також прирівнюється: ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об'єкта лізингу лізингодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави, та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язане із поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що однією з визначальних умов виникнення у платника права на податковий кредит, є саме факт придбання товарів (послуг).

Відповідно до абз. 2 п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Тобто, податкове законодавство розрізняє тимчасове набуття певних прав на майно (право користування), що не охоплюється поняттям поставки товару, та передачу товару у власність від постачальника до покупця як кваліфікуючу ознаку операції з поставки товару.

Таким чином, тимчасове ввезення обладнання не є поставкою товару у розумінні Закону України "Про податок на додану вартість", тому сплачена сума при його ввезенні до податкового кредиту не відноситься.

Відповідно до пункту 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкові зобов'язання за митними деклараціями ІМ 31 №806000001/8/004070 від 23.05.2008, ІМ 31 №806000003/8/011165 від 05.12.2008, ІМ 31 №806000003/9/001115 від 16.02.2009, ІМ 31 №806000003/8/010269 від 11.11.2008, ІМ 31 №806000003/9/004360 від 26.05.2009 сплачені відповідно у 2008 та 2009 роках, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України. Однак, позивач не набув право на включення сум податку на додану вартість згідно вказаних вище митних декларацій ІМ 31 у відповідності до приписів Закону України "Про податок на додану вартість", який діяв на час оформлення вказаних митних декларацій ІМ 31 та сплати податкових зобов'язань.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що позивачем у порушення приписів Закону України "Про податок на додану вартість" та норм Податкового кодексу України включено суми податку на додану вартість в розмірі 1530832, 54 грн. до складу податкового кредиту квітня 2011 року на підставі митних декларацій ІМ 31 №806000001/8/004070 від 23.05.2008, ІМ 31 №806000003/8/011165 від 05.12.2008, ІМ 31 №806000003/9/001115 від 16.02.2009, ІМ 31 №806000003/8/010269 від 11.11.2008, ІМ 31 №806000003/9/004360 від 26.05.2009, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту квітня 2011 року та відповідно завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2011 року.

Відповідно до п. 7 підр. 10 розд. ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що податкове повідомлення - рішення Полтавської МДПІ від 12 вересня 2012 року №0000342301 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2011 року в сумі 1530832, 74 грн. винесено на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог ДП "Сміт Юкрейн".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області та Дочірнього підприємства "Сміт Юкрейн" залишити без задоволення, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович А. М. Лосєв О.І. Степашко