Ухвала суду № 51707175, 22.09.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1370/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

22 вересня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.,

представника позивача: Шевчук О.В.

представника відповідача: Нестерук М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницьке спеціалізоване підприємство "Рембудзвязок" (далі - позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 06.02.2015 № 0000632204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість в розмір 160427 грн. та нараховано штрафну санкцію в розмірі 40107 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.07.2015 адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі та просила колегію суддів її задовольнити.

Представник позивача заперечила проти апеляційної скарги поданої відповідачем.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 82.2 ст. 83 ПК України та відповідно до наказу відповідача № 92 від 19.01.2015 проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ТОВ "Екстрабілдінг Груп" за період серпень 2014 року, ТОВ "Софія" за період серпень 2014 року та ТОВ "ІТС ТОРГ" за період серпень 2014 року.

Результати перевірки знайшли своє відображення в акті № 143/02-28-22-05/01168173 від 29.01.2015 висновками якого встановлено порушення п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду у загальній сумі 160247 грн. за серпень 2014 року.

На підставі акту перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 06.02.2015 № 0000632204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 200534 грн., з яких за основним платежем 160427 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 40107 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт надання послуг позивачеві зі сторони його контрагентів, зазначених в акті перевірки, документально підтверджується, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Згідно із п. 201.1 ст. 201 ПК України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктами 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Однак, наявність лише податкової накладної не є підставою для формування податкового кредиту. Для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідна наявність і інших первинних документів, які б свідчили про реальність такої господарської операції.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Так, 21.08.2014 між позивачем та ТОВ "ІСТ ТОРГ" укладено договір поставки, відповідно до умов якого, Замовник доручає, а Постачальник бере на себе зобов'язання передати у власність Замовника товар, перелік якого надається в додатку № 1 (протокол погодження цін), який являється невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1 Договору).

При цьому вартість замовлення товару становить 368707 грн. 75 коп.. Замовник проводить оплату за поставлений товар та обладнання на підставі даного договору та згідно виставленого від Постачальника рахунку (п. 2 Договору).

Постачальник зобов'язаний поставити за власний рахунок замовлений товар згідно додатку № 01 до даного договору в обумовлений цим договором термін. Передати Замовникові всі необхідні документи на поставлений товар рахунок, видаткову накладну та податкові накладні, договір, тощо (п. 4 Договору).

Замовник зобов'язаний забезпечити приймання замовленого товару, здійснити перевірку при прийманні по кількості та якості, а в разі відсутності претензій - здійснити оплату згідно умов договору.

Реальність здійснення господарської операції підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами: податкові накладні: № 53 від 27.08.2014, № 54 від 28.08.2014 та видаткові накладні: № 53 від 27.08.2014 та № 54 від 28.08.2014. Первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з вказаним в акті перевірки контрагентом, оформлені належним чином, такі містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

Разом з тим, щодо господарських відносин позивача з ТОВ "Екстрабілдінг Груп", то слід зазначити наступне.

24 липня 2014 року між позивачем з однієї сторони (Підрядник) та ТОВ "Екстрабілдінг Груп" укладено договір підряду № 27, відповідно до якого Субпідрядник в межах договірної ціни виконує власними і залученими силами та засобами комплекс будівельно-монтажних робіт при будівництві об'єкту ВОЛЗ "Біла Церква-Тараща" та здає в обумовлені строки роботи Підряднику. Підрядник зобов'язаний прийняти та оплатити виконані роботи Субпідряднику у відповідності до умов цього Договору (п. 1 Договору).

Пунктом 2.1 Договору, визначено, що вартість робіт, що є предметом цього Договору складає 420900 грн. 00 коп. згідно додатку № 01 доданого договору.

Субпідрядник зобов'язаний власними та залученими силами і засобами виконати усі роботи у строки, передбачені договором.

Підрядник зобов'язаний у порядку, передбаченому цим Договором прийняти роботи та провести розрахунки з Субпідрядником за виконані ним роботи. Розрахунки за виконані Субпідрядником роботи проводяться Підрядником на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт (п. 5 Договору).

Субпідрядник має право залучити для виконання окремих робіт та інші субпідрядні організації та забезпечує координацію їх діяльності на об'єкті.

Реальність здійснення господарської операції підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами: акти виконаних робіт № 01 від 14.08.2014, податкова накладна № 60 від 14.08.2014, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2014 року, акт № 03 здачі-приймання будівельно-монтажних робіт по договору № МТС-06-2013-ГУ від 21.10.2013 та додаткових угодах № 01 від 28.07.2014, № 02 від 26.08.2014, виконання будівельно-монтажних робіт по об'єкту ВОЛЗ "Біла Церква-Тараща", а також платіжні доручення № 428 від 14.08.2014 та № 440 від 18.08.2014. Первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з вказаним в акті перевірки контрагентом, оформлені належним чином, такі містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

Окрім цього, 01.08.2014 між позивачем (Замовник) та ТОВ "ТД Софія" (Постачальник) укладено договір поставки № 35, за умовами якого Замовник доручає, а Постачальник бере на себе зобов'язання передати у власність Замовника товар, перелік якого надається в додатку № 01 (протокол погодження цін), який є невід'ємною частиною цього договору (п. 1 Договору).

Вартість замовлення (товару) становить 81458 грн. 08 коп. згідно додатку № 01 до цього договору. Замовник проводить оплату за поставлений товар та обладнання на підставі даного договору та згідно виставленого від Постачальника рахунку.

Постачальник зобов'язаний поставити за власний рахунок замовлений товар згідно додатку № 01 до даного договору в обумовлений цим договором термін. Передати Замовникові всі необхідні документи на поставлений товар (рахунок, видаткову накладну та податкові накладні, договір, тощо) (п. 4 Договору).

Замовник зобов'язаний забезпечити приймання замовленого товару, здійснити перевірку при прийманні по кількості та якості, в разі відсутності претензій - здійснити оплату згідно умов договору.

Реальність здійснення господарської операції підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами: видаткові накладні № 2 від 04.08.2014 № 3 від 05.08.2014, № 4 від 07.08.2014, податкові накладні № 2 від 04.08.2014, № 3 від 05.08.2014, № 4 від 07.08.2014 та платіжні доручення № 418 від 13.08.2014, № 426 від 14.08.2014. Первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з вказаним в акті перевірки контрагентом, оформлені належним чином, такі містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога податкового органу підтвердити отримання позивачем товару товарно-транспортними накладними, є протиправною, з огляду на наступне.

Так, законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) на формування бази оподаткування, а Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, на які посилається відповідач, не встановлюються правила податкового обліку валових витрат та податкового кредиту з ПДВ платників податків, а встановлюються права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). За їх порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт у процесі виконання перевезень вантажів. Таким чином, розроблені Міністерством транспорту України Правила стосуються винятково порядку здійснення перевезень і не мають відношення до бухгалтерського та податкового обліку підприємств, які є відправниками вантажу й вантажоодержувачами, не можуть встановлювати правила ведення зазначених видів обліку. Водночас документи, обумовлені такими правилами, зокрема товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують придбання та реалізацію товарно-матеріальних цінностей та не відносяться до обов'язкових документів податкової звітності, передбаченої Податковим кодексом України.

Разом з тим, посилання відповідача на відсутність у контрагентів об'єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності їх за місцезнаходженням, відсутності основних засобів, також не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій. Адже податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником.

Позивач не зобов'язаний перевіряти дотримання податкового законодавства своїми контрагентами та господарюючими суб'єктами, які здійснюють постачання товарів чи робіт цим контрагентам, не зобов'язаний нести відповідальність за несплату податків продавцями (постачальниками), або за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї.

Окрім цього, стосовно твердження відповідача на відсутність акту приймання-передачі примірної форми № КБ-2В та інших документів: зведеного кошторису вартості об'єкта будівництва, договірної ціни на будівництво, не може ставити під сумнів здійснення господарських операцій з огляду на таке.

Згідно з наказом Мунрегіонбуду № 554 від 04.12.2009 примірні форми первинних документів з обліку "Акт приймання виконаних будівельних робіт" (КБ-2В) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (№КБ-3) були обов'язковими до застосування при проведенні будівельних робіт на будовах (об'єктах), що здійснюються за рахунок бюджетних коштів і коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності. Відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 16 від 20.01.2014 визнано такими, що втратили чинність накази Мінрегіону України № 554 від 04.12.2009 "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві" та № 77 від 01.03.2013 "Про затвердження примірних форм первинних облікових документів при здійсненні будівництва за рахунок коштів міжнародних фінансових установ".

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо неврахування при прийнятті спірного рішення податкової інформації, яка надійшла від ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві відповідно до якої фактичне місцезнаходження ТОВ "Екстрабілдінг Груп" не встановлено.

Частиною 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ч. 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не було враховано те, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.01.2015 визнано дії державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо зміни на підставі акта № 2660/26-55-22-08/3912757 від 01.09.2014 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Екстрабілдінг Груп" щодо фінансово-господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.07.2014 по 31.07.2014 в інформаційній системі податковий блок показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість задекларованих ТОВ "Екстрабілдінг Груп" протиправними. Вказана постанова набула законної сили.

Таким чином, з огляду на викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що первинними документами, що містяться в матеріалах справи підтверджуються реальність господарських операцій, а тому колегія суддів вважає неправомірним висновок податкового органу щодо збільшення позивачу податку на додану вартість.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 29 вересня 2015 року.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Сторчак В. Ю.