Постанова № 51706502, 21.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2015 р. Справа № 814/482/15

Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді -Шеметенко Л.П.судді -Запорожана Д.В.судді -Коваля М.П.

при секретарі - Гречаному В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за за апеляційною скаргою приватного підприємства «Максіко» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва до приватного підприємства «Максіко» про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2015 року управління Пенсійного фонду (далі УПФ) України в Центральному районі м. Миколаєва звернулося до суду з адміністративним позовом до приватного підприємства (далі ПП) «Максіко» про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та іншим платежам в сумі 17 642, 43 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відповідачем самостійно відображена прострочена заборгованість у розрахунку платника внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті: за період січня 2004 року по вересень 2006 року та з січня по лютий 2008 року в сумі 17027 грн. 38 коп. Крім того, відповідач має заборгованість зі сплати фінансових санкцій (штрафу та пені) в сумі 615 грн. 05 коп.

Справа була розглянута судом першої інстанції в порядку скороченого провадження.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ПП «Максіко» на користь УПФ України в Центральному районі м. Миколаєва 17642 гривні 43 копійки.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ПП «Максіко» подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

За результатами господарської діяльності за період січня 2004 року по вересень 2006 року та з січня по лютий 2008 року відповідач має заборгованість по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка з урахуванням сплачених сум складає 17027 грн. 38 коп., що підтверджується розрахунком сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та карткою особового рахунку страхувальника.

В зв'язку з порушенням відповідачем законодавства у сфері загальнообов'язкового державного страхування шляхом несвоєчасної сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, позивачем була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення за юридичною адресою відповідача вимога про сплату боргу від 01.04.2013 року № Ю-807/45, яка отримана відповідачем 12.04.2013 року.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість відповідача підтверджується матеріалами справи, а вимоги органу Пенсійного фонду ґрунтуються на нормах ст.ст. 17, 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», тому, підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до абз.6-7 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08.07.2003 № 2464 -VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На момент виникнення у відповідача заборгованості діяла ч.3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка регулювала правила стягнення недоїмки з боржника і саме на підставі цієї норми позивач сформував вимогу про сплату недоїмки.

Відповідно до абзаців 1, 2 ч.1 ст. 242-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

В Постанові Верховного Суду України у справі №21-359а13 (щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції ч.3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), зокрема, зазначено:

«Мовне тлумачення частини третьої статті 106 Закону №1058-IV дає підстави вважати, що орган ПФУ має право звернутися до суду із позовом про стягнення недоїмки у випадках, коли він не має достатніх даних для ухвалення власного рішення з цього питання.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла такого правового висновку: вимога про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є виконавчим документом, який підлягає виконанню ДВС, і при її наявності повторне звернення до суду про її стягнення не допускається, оскільки є рішення з цього ж питання суб'єкта владних повноважень, ухвалене в межах повноважень, наданих йому законом».

Таким чином, оскільки позивач звернувся до суду після направлення вимоги про сплату недоїмки до органу ДВС, яким було відкрито виконавче провадження, колегія суддів, з урахуванням вищенаведеного висновку Верховного Суду України, вважає необхідним відмовити у задоволенні даного позову, що помилково не було зроблено судом першої інстанції.

Враховуючи, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів, керуючись п.1 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити УПФ України в Центральному районі м. Миколаєва у задоволенні адміністративного позову до ПП «Максіко» про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Керуючись ст.ст.183-2, 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п.1 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Максіко» - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити управлінню Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва у задоволенні адміністративного позову до приватного підприємства «Максіко» про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та іншим платежам в сумі 17 642, 43 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлено 25 вересня 2015 року.

Головуючий: Л Л.П. Шеметенко Суддя: Д.В. Запорожан Суддя: М.П. Коваль