Ухвала суду № 51706169, 24.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2015 р. Справа № 821/2561/13-а

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

09.07.2013р. ДПІ у м.Херсоні звернулася до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до фізичної особи ОСОБА_1, в якому просила суд стягнути з нього податковий борг в сумі 6 226,90 грн. по податку з доходів фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що фізична особа ОСОБА_1 в ЄДР ЮО та ФОП не зареєстрований, але, згідно даних особових рахунків за ним станом на 17.06.2013 року обліковується податковий борг в розмірі 6 226,90 грн. за платежем «податок з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування», який виник 01.11.2010 року в результаті несплати узгоджених податкових зобов'язань, нарахованих останньому згідно акту від 28.09.2010 року №1087/17-1/НОМЕР_1.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 року у задоволенні адміністративного позову ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, начальник ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області 26.12.2013 року подав апеляційну скаргу (на 1 арк.), в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального і матеріального права, просив скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність будь-яких належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В період з 31.08.2010 року по 01.09.2010 року податковим органом проведено документальну невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., за результатами якої складено акт від 28.09.2010 р. №1087/17-1/НОМЕР_1, яким встановлено несплату відповідачем податку з доходів фізичних осіб у сумі 6226,90 грн., що є порушенням вимог п.12.1 ст.12, пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

На підставі вказаного вище акту перевірки уповноваженою особою ДПІ у м.Херсоні було винесено податкове повідомлення-рішення від 08.10.2010р. №7107471701/0 про донарахування відповідачу суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 6226,90 грн.

У зв'язку з добровільною несплатою податкового боргу, податковий орган 22.12.2010р. спочатку направив на адресу відповідача 1 податкову вимогу №1/52, а потім був вимушений звернутися до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, відповідачем у своєму спірному рішенні було невірно обчислено суму податкового боргу.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх обгрунтованими, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Як встановлено судовою колегією з матеріалів справи та спірного акту перевірки, за даними реєстраційно-екзаменаційної роботи УДАІ УМВС України фізична особа ОСОБА_1 17.06.2009 року зняв з обліку для реалізації транспортний засіб - автомобіль «ВАЗ-21121» 2006 р.в. (№ двигуна НОМЕР_2 № кузова НОМЕР_3).

В той же день, зазначений автомобіль було перереєстровано на покупця ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 17.06.2009р. №917270, укладеного через товарну біржу - ТБ «Українська ТБ», відповідно до якого, вартість цього транспортного засобу складає 100 грн.

Проте, як видно з акту перевірки, перевіряючі, з посиланням на висновок спеціаліста від 24.06.2009 року №814, встановили, що реальна вартість проданого відповідачем автомобіля «ВАЗ-21121» 2006 р.в. на момент продажу складала 41 512,88 грн. (а.с.9,10).

Однак, як вбачається з наявного в матеріалах справи висновку спеціаліста-автотоварознавця №81 від 24.06.2009 року про незалежну експертну оцінку, вартість автомобіля «ВАЗ-21121» 2006 р.в., представленого на експертне дослідження покупцем (власником) ОСОБА_2, складає 41 412,88 грн. (а.с.28).

Факт реалізація цього автомобіля саме за таку суму, як вважає ДПІ у м.Херсоні, підтверджується сплатою ОСОБА_2 до Пенсійного фонду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3 % від його вартості (т.б. квитанція від 24.06.2009р. на суму 1 242,50 грн.). Таким чином, доходом платника податку від продажу цього автомобіля «ВАЗ 21121» відповідач вважає дохід саме в розмірі 41 512,88 грн.

Відповідно до вимог ст.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою п.7.1 ст. 7 цього Закону, т.б. в розмірі 15 %.

Разом з тим, слід звернути увагу на те, що на момент продажу позивачем свого автомобіля діюче на той час законодавство не вимагало визначення доходу від продажу рухомого майна, як бази для оподаткування податку з доходів фізичних осіб не нижче оціночної вартості такого майна і відповідно сплати вказаного податку, виходячи з ціни, яка не може бути нижче оціночної вартості рухомого майна.

Так, як вже зазначалося вище, судами обох інстанцій встановлено, що згідно біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу №917270 від 17.06.2009р., автомобіль «ВАЗ 21121» 2006 р.в. був проданий гр.ОСОБА_2 за 100 грн., т.б. позивач на той час повинен був сплатити податок з доходу фізичних осіб з продажу рухомого майна в сумі 15 грн., що складає 15% від договірної вартості автомобіля.

24.11.2003р. спільним Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 було затверджено «Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» з метою її застосування, зокрема, для визначення ринкової вартості колісних транспортних засобів у разі відчуження та для визначення їх вартості у складі майна фізичних осіб для його декларування (п.п.1.2, 1.4 Методики).

Саме на підставі вищенаведених норм законодавства і була проведена експертна оцінка проданого відповідачем автомобіля (висновок спеціаліста №814 від 24.06.2009р.), якою, в свою чергу, було встановлено, що вартість цього автомобіля «ВАЗ-21121» 2006 р.в. складає 41412,88 грн.

Проте, як вже вказувалося вище, дана сума не відповідає сумі, яка зазначена податковим органом у спірному акті документальної невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 від 28.09.2010р. (41512,88 грн.)

У відповідності до пп."ж" п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (який регулював спірні правовідносини на час їх виникнення), дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України.

Крім того, положеннями п.1.2 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що з метою оподаткування до доходу платника податку включається звичайна вартість майна, яке передається платником податку за довіреністю іншій особі, якщо умови такої довіреності передбачають право такої іншої особи продавати таке майно або відчужувати його в інший спосіб, крім такої передачі між членами подружжя у межах спільної часткової або спільної сумісної власності.

Якщо повірений повертає кошти, отримані внаслідок такого продажу (відчуження) довірителю у майбутньому, то сума таких коштів не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу повіреного; позитивна різниця між сумою таких коштів та звичайною вартістю майна, переданого за довіреністю, включається до складу загального оподатковуваного доходу довірителя відповідного звітного податкового періоду.

Таким чином, у випадку відчуження відповідачем ОСОБА_1 свого автомобіля за довіреністю, яка передбачає право довіреної особи на продаж автомобіля у майбутньому, він мав би сплатити податок, виходячи із звичайної вартості автомобіля 6211,93 грн. (т.б. 41412,88 грн. х 15% : 100%).

У випадку ж укладення самим відповідачем договору купівлі-продажу, який, на відміну від довіреності, вказує на безпосереднє отримання доходу, відповідач повинен сплатити дохід, розрахований на підставі звичайної вартості автомобіля, а не на підставі ціни договору купівлі-продажу (якщо вона є нижчою, ніж звичайна ціна).

Таким чином, доходом відповідача ОСОБА_1 є дохід від продажу транспортного засобу в сумі 41412,88 грн. До того ж, реалізація даного автомобіля саме за таку суму фактично підтверджується сплаченим до Пенсійного фонду збором на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3 % від його вартості, про що свідчить квитанція від 24.06.2009р. на суму 1 242,50 грн. (т.б. 41412,88 грн. : 3%).

Як що б доходом платника податку від продажу цього автомобіля був дохід в розмірі 41512,88 грн. (т.б. як вважає позивач), то відповідно 3-х % збір від 41512,88грн. становив би 1245,39 грн.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що податковим органом при складанні акту перевірки від 28.09.2010р. №1087/17-1/НОМЕР_1 було допущено помилку, а саме замість зазначеної у висновку спеціаліста №814 від 24.06.2009р. вартості автомобіля «ВАЗ 21121» в сумі 41412,88 грн., було помилково вказано суму - 41512,88 грн.

В подальшому, вказана помилка відповідно вплинула і на визначення податку з доходів фізичних осіб під час продажу автомобіля, а саме, в податковому повідомленні-рішенні від 08.10.2010р. №7107471701/0 замість 6211,93 грн. (т.б. 41412,88 грн. х 15% : 100%), було донараховано суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 6226,90 грн.

Аналогічна помилкова сума була визначена і в направленій на адресу відповідача податковій вимозі від 22.12.2010 р. №1/52.

Таким чином, за вказаних обставин, апеляційний суд, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку про те, що оскільки податковим органом було невірно визначено суму податку з доходів фізичних осіб, а суд, в свою чергу, не уповноважений робити перерахунок податкового боргу, то відповідно, у задоволенні даного позову необхідно відмовити.

До того ж, слід зазначити й про те, що згідно із вимогами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи правильності висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, судова колегія, діючи в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко