Ухвала суду № 51706116, 24.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 496/1742/15-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Галич О.П.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусика А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 12 травня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

В квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області (далі УПФУ) про визнання дій УПФУ неправомірними та зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату додаткової та основної пенсії у розмірі, визначеному ст.50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01 жовтня 2014 року.

Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 12 травня 2015 року позовні вимоги задоволено. Суд визнав дії УПФУ протиправними та зобов'язав УПФУ здійснити позивачу перерахунок та виплату додаткової та основної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та не менше 75% мінімальної пенсії за віком відповідно у відповідності до ст.50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01 жовтня 2014 року.

Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, УПФУ подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи.

Відповідачем нараховувалася та виплачувалася позивачці державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розмірів пенсії, встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 та від 16 липня 2008 року № 654.

Позивачка звернулася до УПФУ із заявою про перерахунок пенсії у розмірі, відповідному до ст.50 та ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однак їй було відмовлено в проведенні перерахунку пенсії, що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у позивачки було право на нарахування та виплату основної пенсії як інваліду другої групи та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах, визначених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Колегія суддів погоджується з таким висновком та вважає його правильним з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ст.49 названого Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно ч.1 ст.50 зазначеного Закону (в редакції до 28 грудня 2007 року), особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Частиною 4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у вказаній редакції встановлено, що розмір пенсії для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, в усіх випадках не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Із врахуванням викладеного позивачка, як постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії та інвалід другої групи, з 22 травня 2008 року мала право на отримання державної пенсії в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, передбаченому ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, передбаченому ч.1 ст.50 зазначеного Закону у названій редакції.

При цьому, виплата пенсії позивачці здійснювалась згідно положень постанови Кабінету Міністрів України № 1210 від 23 листопада 2011 року, якою встановлено розмір мінімальної пенсії по інвалідності в залежності від групи інвалідності та статусу, а також встановлені розміри додаткової пенсії до прожиткового мінімуму в залежності від групи інвалідності та категорії особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У Рішенні №3-рп від 25 січня 2012 року Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

З 01 січня 2014 року набрав чинності Закон України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", яким і визначено, зокрема, доходи і видатки Державного бюджету України у 2014 році. Положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" не було встановлено обмежень для реалізації положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

31 липня 2014 року (набрав чинності 03 серпня 2014 року) було прийнято Закон України №1622-VIІ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", яким доповнено "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" пунктом 6-7 де встановлено, що норми і положення статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Судова колегія вважає, що надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.

Окрім того, громадяни України мають право на соціальний захист, якому відповідає обов'язок держави щодо його забезпечення. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень, як передбачено ст.48 Конституції України.

При визначенні розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Колегія суддів звертає увагу також на те, що Законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі щомісячних пенсійних виплат в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує особа в разі досягнення нею передбаченого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В даному випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок).

З урахуванням викладеного висновок суду першої інстанції про зобов'язання УПФУ провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2 державну пенсію та додаткову пенсію за період з 01 жовтня 2014 року є правильним.

Отже, постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки усі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством, були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

Доводи, викладені у апеляційній сказі, були предметом дослідження судом першої інстанції та свого підтвердження не знайшли.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області - залишити без задоволення, а постанову Біляївського районного суду Одеської області від 12 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Л.Є Зуєва О.А. Шевчук